Іван Григорович Стрикун народився 13 серпня 1967 року в с. Новомалин Острозького району Рівненської області. Закінчив місцеву середню школу. Після її закінчення відбував службу у радянській армії. Демобілізувався молодшим сержантом. Після демобілізації пішов працювати водієм у колгосп «Іскра», сусіднє село Михалківці. Там познайомився і в 1990 році одружився зі своєю майбутньою дружиною Оксаною. У них народилося двоє діток – син Іван та донька Ольга.
До Збройних сил України Іван Григорович був призваний 12 березня 2015 року. Спочатку проходив військову підготовку на Рівненському полігоні, 20 квітня 2015 року відправлений на проходження військової служби до військової частини В2830 старшим водієм (Дніпропетровська область). З 19 травня 2015 року на підставі наказу № 118 від 19.05.2015 року командира цієї ж військової частини брав безпосередню участь в антитерористичній операції.
Серце молодшого сержанта і старшого водія 93-ої окремої механізованої бригади Івана Стрикуна зупинилося 29 червня 2015 року по дорозі в лікарню в м. Новоградівка Донецької області.
3 липня 2015 року похований на кладовищі села Михалківці Острозького району Рівненської області.
У військовослужбовця залишилися мати, дружина та двоє дітей.
Публікації про Стрикуна І. Г.
Острожчина оплакувала сина
Навколішки зустрічали жителі села Михалківці у минулий четвер по обіді свого 47-річного односельця, молодшого сержанта Івана Григоровича Стрикуна. Невблаганна смерть знайшла цього мужнього чоловіка на Донечинні, де патріот відстоював територіальну цілісність України в районі проведення антитерористичної операції. На жаль, він став третім із Острожчини зі списку загиблих у зоні АТО після Сергія Гулюка та Владислава Рильського.
Отож, вся Острожчина у минулі вихідні перебувала в триденній жалобі. На будинках і спорудах органів влади, державних підприємств, установах та організаціях Острозького району були приспущені прапори. Також у ці дні були скасовані розважально-концертні заходи та спортивні змагання. В останню путь провести свого земляка-патріота, люблячого сина, коханого чоловіка, турботливого батька, доброго друга, вірного побратима і просто хорошу людину прийшли односельці, друзі, близькі і знайомі, представники військових частин, районної та місцевої влади. Проводжали воїна, молодшого сержанта і старшого водія відділення штабних машин 93-ої окремої механізованої бригади Івана Стрикуна з усіма військовими почестями.
Народився Іван Григорович 13 серпня 1967 року в селі Новомалин Острозького району. Після закінчення місцевої середньої школи служив у РА. Демобілізувався молодшим сержантом і не став шукати щастя в місті – пішов працювати водієм у колгосп «Іскра», бо саме тут, у Михалківцях, знайшов свою кохану Оксану. У 1990 році молодята одружилися. Жили дружно, однією великою родиною в сім’ї дружини. Такими ж працьовитими і добрими виховали двоє діток – сина Івана та донечку Ольгу. Після реорганізації колгоспу, відсутність заробітку та турбота по родину змусили Івана-старшого поїхати на заробітки. Діти зростали, навчалися, а тато зводив новий і просторий дім, мріяв про онуків…
Іван Григорович Стрикун був призваний до Збройних сил України 12 березня цього року. Спочатку проходив військову підготовку на Рівненському полігоні. 20 квітня 2015 року був направлений для проходження військової служби до військової частини В2830 старшим водієм (Дніпропетровська область). З 19 травня 2015 року на підставі наказу № 118 від 19.05.2015 р. командира частини брав участь в АТО. Серце молодшого сержанта і старшого водія 93-ої окремої механізованої бригади Івана Стрикуна зупинилося 29 червня 2015 року дорогою в лікарню міста Новогродівка Донецької області, хоч у всіх попередніх інформаціях йдеться про селище міського типу Желанне тієї ж області.
Сьогодні, для невтішних у горі матері, дружини та дітей, його рідних і бизьких, мабуть, немає жодного значення, яке місто чи селище буде вказане у документах місцем смерті рідної їм людини, бо ніяка сила уже не поверне їм додому живим сина, чоловіка, батька…
Звуки похоронного маршу сколихнули у той день зазвичай тихі сільські вулички Михалківець. Нескінченний людський потік під палючим літнім сонцем йшов за домовиною покійного до місцевого храму, а після відспівування – до сільського цвинтаря. Саме там поховали воїна-захисника України Івана Григоровича Стрикуна. І хоч його життя обірвала не ворожа куля, а «смерть настала в результаті серцевої недостатності», нікому з нас уже не дізнатися через що довелося пройти цьому чоловікові там, на війні і чому не витримало його серце. Але одне ми знаємо точно, він пішов на ту війну цілком свідомо, із твердою вірою у те, що його діти житимуть у мирі, що його село буде розвиватися і процвітати, а Україна буде дійсно вільною, сильною і незалежною державою.
Оксана Простопчук
Список публікацій
Простопчук, О. Острожчина знов оплакувала сина / О. Простопчук // Життя і слово : газета Острозької районної державної адміністрації, 2015. – №55/56 /11 лип./. – С. 1
Глушман І. Іван Стрикун – на війну йдуть і вмирають найкращі…[Текст] / І. Глушман // Замкова гора [Острог]. – 2021. – No 33/13 серп./. – С. 3.
Про вшанування пам’яті учасника антитетористичних дій на Донбасі, уродженця села Новомалин Рівненського району Івана Стрикуна, який загинув 29 червня 2015 року
Собко І. Ушанували пам’ять про військового [Текст] / І. Собко //Замкова гора [Острог]. – 2021. – No 27/2 лип./. – С. 7.
Про загиблого воїна АТО Івана Стрикуна, уродженця Новомалина, похованого в Михалківцях, що в Рівненському районі
Стрикун Іван Григорович // Книга пам’яті загиблих
Іван Стрикун // nekropole
Герої не вмирають // Острозька районна державна адміністрація
Стрикун Іван Григорович // Небесна гвардія : сайт
Стрикун Іван Григорович // Український меморіал
Втрати 93-ої окремої механізованої бригади //Вікіпедія: вільна енциклопедія