(26.05.1980-25.12.2015)
Тіт Володимир Степанович народився 26 травня 1980 року в селі Сновидовичі Рокитнівського району Рівненської області. В 1986 році пішов до першого класу Сновидовицької ЗОШ I-III ступеня, де здобув неповну загальну освіту. У 1995 році вступив до Сарненського ПТУ-38, де здобув спеціальність сантехнік-газозварювальник. У 1998 році був призваний на строкову службу до Збройних сил України. Службу проходив у в\ч А-2209. Після армії продовжив навчання в Рокитнівському ПТУ. У 2001 році Володимир працював газозварювальником в Українській лісопереробній компанії (УЛПК) «Роксолана». 8 серпня 2014 року під час мобілізації пішов захищати Батьківщину. Навчання проходив на Яворівському полігоні, службу ніс у 51-ій окремій механізованій бригаді міста Володимир-Волинська (3 місяці). Пізніше був переведений в 24-ту окрему механізовану бригаду. Після цього служив гранотометником поблизу Луганська, у селищі Кримському. У 2015 році отримав осколкове поранення правого стегна. Через постійні обстріли два тижні пролежав у бліндажі. Після поранення отримав відпустку на 10 днів, проходив лікування в Рокитнівській центральній районній лікарні, діагноз – відкрита язва. Помер 25 грудня 2015 року.
Публікації про Тіта В. С.
Пам’яті бійця
Він родом із Сновидович. Володимира Тіта разом із братом-близнюком мобілізували захищати східні кордони України у серпні 2014-ого. Спочатку їх у складі 51-ої Волинської механізованої бригади направили в Донецьку область. Пізніше, коли 51-шу бригаду розформували, Володимир і Олександр Тіт повернулися в Західну Україну для проходження бойової підготовки на Яворівському полігоні, що на Львівщині. Після цього молодих воїнів у складі 24-ої механізованої бригади знову відправили на передову. Місцем їхньої служби був спочатку Лисичанськ Луганської області, а потім одна з найгарячіших точок цього регіону – селище Кримське. Постійні обстріли, пересування ворожих колон, за якими дозволяли лише спостерігати… На гірку долю наших земляків випало пізнати всі страхіття і тяготи цієї війни. Сепаратисти знаходилися від них на відстані 1,5-2 км. Харчів здебільшого не було. Хліб, як розповідає сьогодні Олександр Тіт, вони бачили рідко. Навіть води не вистачало: доводилося розтоплювати сніг… Такі ось гіркі реалії. До того ж служили вони незмінно майже сім місяців.
Володимир був гранатометником. У лютому 2015 року під час одного із боїв він отримав осколкове поранення в ногу. Вщент розбили і його гранатомет… Потерпілому надали лише першу медичну допомогу. І все. У лікувальний заклад його не направляли… Рана заживала сама. І тільки після повернення додому він проходив реабілітацію в Рівненському госпіталі вже у квітні. Якщо ж про повернення в Сновидовичі, то воно було таким самим гірким, як і служба. Рідні розповідають, що Володимира і Олександра привезли до Харкова, з якого вони змушені були добиратися самотужки, тобто без грошей. З Божою і людською поміччю брати дісталися до рідного порогу. А вдома звичне сільське життя. Володя, як зазначалося раніше, в квітні проходив лікування в обласному госпіталі. А під зиму він знову почав почуватися зле. Цього разу про себе дало знати армійське «харчування». У чоловіка відкрилася кровотеча. Під час обстеження у нього виявили виразку дванадцятипалої кишки. Він пройшов курс лікування у Рокитнівській ЦРЛ. Кажуть, стан здоров’я Володимира покращився, він став бадьоріший, веселіший. Але, на жаль, не надовго… Він помер раптово через відрив тромба 25 грудня 2015 року. 26 грудня Володимира Тіта хоронило все село. Провести його в останню дорогу приїхали представники районної влади, бійці АТО з усієї Рокитнівщини. Йому було лише 35. Як розповідають рідні та близькі покійного, він був світлою, завжди усміхненою людиною. За своєю посмішкою Володя ховав біль, який іноді був нестерпним. Таким він був, таким він залишиться в пам’яті рідних та близьких назавжди.
Валентина Кириловець.
Список публікацій
Кириловець В. Пам’яті бійця / В. Кириловець // Новини Рокитнівщини : громадсько-політична газета. – Рокитне, 2016. – № 1/2 /6 січ./. – С. 2
Бокеєва С. Герої не вмирають. Тіт Володимир Степанович / Сценарій // Всеосвіта.ua
Пам’яті загиблих воїнів АТО Рокитнівщини // Блог Бокеєвої Світлани Миколаївни з Нетребської ЗОШ