Олександр Петрович Занозюк народився 11.03. 1984 р . м. Костопіль Рівненської області. У 1990 р. вступив до загальноосвітньої школи № 6 I – III ступенів.
Після закінчення школи в 2001р. вступив до Костопільського технологічного коледжу за спеціальністю «Хімічна технологія та інженерія», де навчався лише один рік. В 2002 році був призваний до лав ЗСУ. В 2003 р. проходив службу на прикордонній заставі « Морозовичі» Львівського прикордонного загону. Відслуживши строкову службу, продовжив навчання у технічному коледжі до 2005р.
З 1 вересня 2005 р. Олександр вступив до Національного Львівського лісотехнічного університету. Закінчив навчання 31 грудня 2008р.
В мирний час працював майстром в художній студії по виготовленню меблів. В 2009 р. працював за спеціальністю в м. Рівне.
27 травня 2011р. одружився, народилася донечка – Вікторія.
. Олександр був мобілізований 29 серпня 2022 року. Проходив службу в 1 парашутно-десантному батальйоні в/ч А1126 с.м.т Гвардійське Дніпропетровської області.
Загинув Олександр 25 грудня 2022р. поблизу населеного пункту Червонопопівка Сєверодонецького району Луганської області, внаслідок дій передбачених законом, та воєнних операцій.
У загиблого залишились : дружина Марина, донька Вікторія, батьки , три рідні брата.
Публікації про Занозюка О.
Спогади мами
« Ми з чоловіком були дуже щасливі коли народився Сашко. Він у нас найстарший, завжди радісний, веселий, усміхнений . У нього було стільки тепла і любові, що вистачало на всю нашу родину. Коли приїздив додому, завжди обіймав і говорив мені : « Мамо, я вас так люблю! Ви найкраща мама і бабуся на землі! ».
Збираючись на на війну, говорив : « Мамо, я іду захищати свою землю, хочу вберегти свою сім’ю від лютого ворога. Останній раз він телефонував 23 грудня 2022р., Сашко сказав : « Мамо, тату, я вас дуже люблю, через 2 – 3 дні передзвоню», але так і не зателефонував. Сашко назавжди залишиться у моєму серці і моїй пам’яті, без нього важко житти, я дуже сумую за ним, за сонечком своїм . Царство небесне моєму синочку!
Два сини зараз на війні , захищають нашу країну від російського загарбника» .
Спогади дружини : « Найкращий спогад про Сашка – це весь відрізок мого життя з ним. Від самого початку знайомства і до останньої хвилини його життя. Згадую про перше побачення, дарунок квітів, запрошення на каву, плани на майбутнє, народження донечки, приготування смачної вечері.
Все життя, яке я прожила з коханим чоловіком і є найприємнішим, найкращим спогадом, але на жаль… це все залишиться тільки спогадом, про найніжнішого, найдобрішого чоловіка на світі» .
Ти назавжди в моїй пам’яті.
В моєму серці, в моїх спогадах…
Дуже кохаю.
Сумую, плачу, пам’ятаю…
Світлини із домашнього архіву
Список публікацій
Занозюк Олександр Петрович // ВІкіпедія: вільна енциклопедія
На фронті загинув військовий з Рівненщини // Рівне вечірнє