Революція гідності. Війна. Рівненщина

Гайдук Дмитро Вікторович  народився 09 березня 1986 року у селі  Великі Селища. Певний час проживав у місті Рівне, де пішов до школи №8 у 1 клас. В 1998 році Дмитро разом з татом переїхали до с. Великі Селища на постійне місце проживання та продовжив навчання у Соснівській загальноосвітній школі до 2000 року. Після її закінчення вступив до Соснівського професійно–технічного училища, де здобув професію плиточника -муляра -штукатура.
Згодом Дмитро проходив строкову службу на Житомирщині. Після півторарічної служби, демобілізувавшись, влаштувався працювати до ДП «Соснівське лісове господарство». З 05 лютого 2015 року по 12 квітня 2016 року наш Захисник захищав Українську землю від російських загарбників у зоні АТО.
Дмитро – стрілець–номер обслуги  аеромобільно-десантного відділення  аеромобільно-десантного взводу  аеромобільно-десантної роти, зарекомендував себе з позитивної сторони. Грамотний, працьовитий військовослужбовець, який добре вивчав військову справу, з честю виконував свої військові обов’язки, виявляв повагу до командирів і старших за військовим званням військовослужбовців, шанував честь, гідність товаришів по службі.
В складі  аеромобільно-десантної роти виконував бойові завдання, а за вмілі дії та ініціативу під час проведення антитерористичної операції відзначився командуванням роти з кращого боку, та був нагороджений нагрудним знаком «20 років ВДВ України».… Детальніше

Дмитро народився в селищі Клевань Рівненської області. Закінчив Клеванське професійне училище та здобув спеціальність повара-кондитера. В цивільному житті працював комерційним агентом в АТ «Укрзалізниця». Вільний час присвячував сім’ї та близьким.

У червні 2022 року чоловік долучився до Збройних Сил України. Спочатку служив кухарем у 117-ій механізованій бригаді. Згодом перевівся на посаду стрільця до 115-ї окремої механізованої бригади.

Посмертно боєць був нагороджений почесним нагрудним знаком «Комбатантський хрест» та орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

«Він завжди намагався бути на позитиві і допомагати іншим. Коли почалась війна, чоловік казав: «Я мушу бути там, щоб захистити свою сім’ю». А коли його призвали 6 червня 2022 року, він завжди казав: «Я потрібний своїм хлопцям». Для мене він завжди залишиться моїм дорогим і коханим Героєм-Янголом», – розповіла дружина загиблого Тетяна.

Поховали Дмитра в селі Зоря на Рівненщині, де він жив з родиною.

У захисника залишились батьки, дружина, рідні, друзі та побратими. 

Наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 02 лютого 2024 року № 276 за особисту мужність виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, відзначений почесним нагрудним знаком “Комбатантський Хрест” Зелений Дмитро Валерійович (посмертно).21.06.2024 р.ув… Детальніше

Ілюков Іван Володимирович  народився  02 липня 1978 року в с. Глибочок. 01 вересня 1985 року пішов у перший клас Соснівської школи, де навчався по 10 червня 1993 року. Цього ж року вступив до Соснівського СПТУ №8 та здобув професію столяра. У 1996 році призваний на строкову службу. У 1999 році одружився. З 2002 року працював у ДП «Соснівське лісове господарство». Виховував двох доньок.
22 листопада 2022 року молодший сержант був призваний по мобілізації до лав Збройних Сил України. 16 квітня 2023 року отримав поранення. Іван Ілюков механік – водій механізованого відділення механізованого взводу механізованої роти загинув 02 серпня 2023 року, у віці 45 років, під час виконання бойового завдання, захищаючи Україну від російського агресора в  Донецькій області внаслідок ушкоджень від вибухів та осколків.
Відповідно до рішення  Соснівської селищної ради  від 25.08.2023 №678 присвоєно  звання «Почесний громадянин Соснівської селищної територіальної громади» (посмертно).
Відповідно до Указу Президента України за особисту мужність і героїзм, виявлені в захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України ІЛЮКОВА Івана Володимировича нагороджено орденом «За мужність III ступеня» (посмертно).… Детальніше

КРОЛЬ Андрій Ярославович народився 21 травня 1981 року у Сосновому. Закінчив 9 класів Соснівської загальноосвітньої школи І–ІІІ ступенів, згодом продовжив навчання у Соснівському професійно-технічному навчальному закладі №8, де здобув професію столяра.

Життя Андрія було сповнене праці та любові до родини. Він їздив на сезонні роботи різноробочим, аби забезпечити сім’ю, був люблячим чоловіком та турботливим батьком. Разом із дружиною вони виховували двох синів, для яких він назавжди залишиться прикладом відваги, сили та самопожертви.
Андрій КРОЛЬ призваний на військову службу по мобілізації 01.02.2023 першим відділом Рівненського РТЦК та СП. Вірний Військовій присязі, захищаючи нашу Батьківщину, її свободу і незалежність від збройної агресії російської федерації, виконуючи бойове завдання  в районі Донецької області внаслідок авіаційного удару КРОЛЬ Андрій Ярославович – оператор-розвідник розвідувального відділення розвідувального взводу розвідувальної роти 26 серпня 2025 року помер від отриманих бойових поранень. 
Поховали Андрія КРОЛЯ з усіма військовими почестями на кладовищі у селі Великі Селища. 

Відповідно до рішення селищної ради від 08.10.2025 №1055 почесне звання «Почесний громадянин Соснівської селищної територіальної громади» присвоєно  (посмертно) Андрію КРОЛЮ, який загинув захищаючи незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України.… Детальніше

Леонід Миколайович народився 26 березня 1978 року у селі Зірне.  Навчався у Зірненській школі, професійну освіту здобув у Здолбунівському
професійно-технічному училищі. Свій духовний шлях розпочав у Рівненській духовній семінарії, а після її завершення став капеланом в одній із військових
частин Рівненщини.
У вільний час багато читав, особливо релігійну літературу, постійно  працював над собою та поглиблював знання. У 2008 році закінчив Національний університет «Острозька академія», здобувши кваліфікацію бакалавра філософії. Саме любов до мудрості, глибокі роздуми та вміння знаходити правильні слова для людей згодом подарували йому позивний «Філософ». Любив свою сім’ю, поважав людей, любив Україну та віддано служив Православній Церкві України. Упродовж багатьох років Леонід звершував служіння на Березнівщині, був щирою та доброю людиною, завжди готовий прийти на допомогу, підтримати у важку хвилину та дати слушну пораду.
Окрім духовної діяльності, викладав факультатив «Християнська етика» в Березнівському економіко-гуманітарному ліцеї, передаючи молодому
поколінню християнські цінності, любов до ближнього.
У 2004-2006 роках Леонід Сульжик був першим військовим капеланом  військової частини А 3948. В будинку культури військового містечка він
облаштував капличку на честь Василія Великого, яка стала місцем духовної підтримки для військовослужбовців та цивільних мешканців.… Детальніше

Жданюк  Роман Валентинович народився 19 липня 1992 року у селі Золотолин. У 1998 році пішов у перший клас. Навчався у місцевій школі до 2009 року. Згодом здобував фах у Клеванському професійному ліцеї. Пізніше оселився у Великій Любаші тут і працював. Одружився, у молодого подружжя народилися донька та син.
На службу Романа Жданюка призвали у квітні 2025 року. Спочатку проходив підготовку на військовому полігоні, далі Сумський напрямок,  виходив на завдання, возив все що потрібно було на передову. Потім 4 тижні у Дніпрі, вчився працювати з безпілотними літальними апаратами. Здав екзамени на відмінно. Через деякий час підрозділ, в якому служив Роман, перекинули знову ж на Сумський напрямок. А потім був Запорізький напрямок, де наш захисник прослужив лише 3 тижні: 25 грудня 2025 року зв’язок з ним урвався. 25 грудня 2025 року старший оператор 2 відділення збору та обробки
інформації взводу безпілотних авіаційних комплексів батареї артилерійської розвідки Роман Жданюк загинув в районі Староукраїнки Пологівського
району Запорізької області унаслідок удару дрона.
У Романа Жданюка залишилися батьки, сестра, дружина та двоє маленьких дітей. … Детальніше

Назарчук Павло Володимирович народився у м. Костопіль. Навчався у школі №6, згодом — у Костопільському будівельному коледжі. Працював будівельником за кордоном.
Коли розпочалася війна, Павло не вагаючись,  добровольно пішов до ТЦК . У листопаді вступив до лав ЗСУ. А вже у грудні 2022 року був у складі 88-го батальйону 106-ї бригади ТРО на околицях м. Бахмут. Саме там і розпочався його бойовий шлях на посаді стрільця-піхотинця. Більше року його підрозділ перебував у населених пунктах Бахмут, Нове, Щурове, Зарічне, Лиман Донецької області. Саме тут отримав поранення тім’яної частини голови та контузію.
У листопаді 2023 року Павло приїздив додому у відпустку. Тоді, як виявилося, бачився з родиною востаннє. Після відпустки був переведений до 80-ї десантно-штурмової бригади, де захищав українську землю під Красногорівкою. Командир в/ч А7181, де служив Павло, відгукувався про нього позитивно, як про воїна з достатнім рівнем професійних умінь і навичок, відповідального, підготовленого, грамотного.  Захисник виявляв на службі розумну ініціативу та вдосконалював свій професійний рівень.
У вересні 2024 року старший солдат Павло Назарчук помер від множинних травм поблизу села Битиця на Сумщині. … Детальніше