Ілюк Назар Олександрович народився 17 лютого 2001 року в с. Харалуг Корецького району Рівненської області. До першого класу Харалузької загальноосвітньої школи I-II ступенів пішов в 2007 році. Після закінчення 9- го класу в 2016 році вступив до Мирогощанського аграрного фахового коледжу, здобував професією ветлікаря. Успішно закінчив коледж в 2020 році.
Навчаючись в коледжі, мріяв про військову справу. В 2020 році одружився, великою радістю було народження синочка. У березні 2021 року підписує контракт на 3 роки.Навчання проходив у військовій частині м. Яворів, Львівської області, 24 бригаді . В січні 2022 року приїздив у відпустку до сім`ї. З початку повномасштабної війни росії з Україною був на передовій в Донецький області м. Сєверодонецьк.
Загинув 1 березня 2022 року.
Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня, за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі. (посмертно)
У нього залишились батьки та дружина.
Публікації про Назара О.
З гіркими слізьми слізьми і на колінах : Кореччина попрощалася із загиблим воїном
Із загиблим воїном жителі Корецької громади прощалися стоячи на колінах та не стримуючи сліз. Назар Ілюк загинув ще 1 березня, але на Кореччину тіло захисника змогли доставити лише 7 березня. Спочатку із загиблим прощалися у Корці, де поминальну літію відслужили клірики та благочинний І-го Корецького благочиння УПЦ протоієрей Ярослав Воят, а згодом – у його рідному селі.
– Страшна війна, яка непотрібна нашому українському народу, яку розпочала Росія, забрала життя жителя нашої громади, воїна, який цілий рік на Сході боронив нашу країну. Гинуть наші хлопці, але ми не повинні здаватися, не повинні озлоблюватися один на одного, тільки єднатися, тільки разом захищати свою землю. Між нами не повинно бути зради. Війна – це сльози, кров, вона забирає життя.
Таких, як Назар, називають цвітом нації, бо ще молодий, ще нічого не встиг. Скільки планів, скільки мрій… Ми повинні провести його з шаною, віддати належне батькам, які виховали такого сина. І просимо Бога, щоб відвернув цю біду від України, – зазначила Корецький міський голова Людмила Дмитрук.
По дорозі до Харалуга у селах громади воїна теж зустрічали навколішки. Разом з рідними, близькими, друзями та знайомиии попрощатися із загиблим захисником України прибули керівники територіальної громади, військові та представники п’ятого відділу Рівненського районного ТЦК та СП. Чин відспівування звершив настоятель Свято-Яківського храму УПЦ с.Харалуг отець Іоанн Федорчук та прибуле духовенство. У цій церкві Назар певний час був паламарем.
– Ми завжди будемо пам’ятати раба Божого воїна Назарія, завжди за нього будемо молитися, бо він віддав своє життя за нас із вами. Просимо Бога, щоб Він дарував мир нашій багатостраждальній Україні. Низький уклін батькам, що виховали такого захисника. Для нас це дуже велика втрата, – зазначив отець Іоанн.
Поховали Назара Ілюка на сільському кладовищі. Віддаючи шану воїну, військові зробили символічні залпи зі стрілецької зброї. Батьки втратили сина, дружина – чоловіка, а маленький синочок – люблячого татка…
Назар був найстаршою дитиною у сім’ї, опорою і підтримкою для батьків. – Я його вигледіла, а він – менших брата і сестер. Колихав їх, няньчив, – згадує мама Ольга Володимирівна Хлопець закінчив Харалузьку школу, потім здобував фах ветеринара у Млинові. Згодом одружився, народився синочок. Оскільки роботи у селі не було, а їхати на заробітки до Польщі не мав бажання, то у березні минулого року вступив на військову службу за контрактом. – Йому вручали повістку в армію перед весіллям, але коли народився син, то дали відстрочку. А згодом Назар сказав мені: «Мамо, я не хочу їхати у Польщу на заробітки, піду контрактником». Він так захотів, а я не заперечила. Він хотів бути військовим. Вивчитися на ветеринара ми, батьки, йому порадили, але Назар говорив: «То не моє». Сам вирішив іти по військовому напрямку, планував згодом і дружину з сином до себе забрати. Ми ним пишалися. Спочатку був у Яворові, потім у Десні, а з вересня – у Сєвєродонецьку та Золотому. Наприкінці січня воїн приїжджав додому у відпустку. У березні мала бути ротація, Назар планував здобувати військову освіту. До слова, батько, пан Олександр, теж з 31 січня був призваний як резервіст і нині захищає нашу країну у лавах Збройних Сил України. Звістку про загибель сина отримав у дорозі до Житомира. Скільки материнських сліз пролилося за цей час, відомо, мабуть, тільки Богові. Спочатку мама плакала та молилася, щоб Назар не загинув. Ридала, як його вбили. Потім плакала й просила, щоб хоч тіло сина привезли та можна було попрощатися. Немає слів, щоб передати біль, розпач через непоправну втрату, схиляємо голови та низько вклоняємося батькам Героя! Царство Небесне та вічна пам’ять!
Ганна Солонінко
Список літератури
Окупанти вбили молодого захисника з Рівненщини // Радіо Трек: Новини.
Рівненщина втратила ще одного молодого захисника України // Rivne media
Корецька громада втратила героя // Вісті Рівненщини
Ілюк Назарій Олександрович //Вікіпедія : вільна енциклопедія