Валерій Грицихін народився у Рівному, закінчив місцеву ЗОШ, число 8,  навчався у Національному університеті  водного господарства та природокористування. Здобув професію   інженера-будівельника. Військова кафедра при інституті замінила йому строкову службу в армії.

Працював у страхових компаніях — спершу в “Оранті”, а потім в “Пожежній страховій компанії”

Коли у лютому розпочалася війна, Валерій, як і багато інших наших земляків, не зміг залишатися осторонь — пішов добровольцем.

49-річний командир гранатометного взводу старший лейтенант Валерій Грицихін загинув у бою за Батьківщину 23 жовтня поблизу села Опитне Донецької області.

Поховали Валерія  Грицихіна   на кладовищі “Нове”. У нього залишилося вдова, діти та онука.

Публікації про  Грицихіна  В.

“Він дуже любив свою країну, був справжнім патріотом, можливо навіть занадто. Валерій вважав, що захищати свою землю, людей, рідних — це його обов’язок. Говорив, що якщо не піде, не зможе після війни дивитися в очі синові,” – розповідає дружина Героя Любов

Скромний, порядний, спокійний Валерій завжди був готовий допомогти усім навколо нічого не вимагаючи натомість. Завжди переживав за оточуючих більше, аніж за себе самого.

“На брата завжди можна було покластися, він був осередком стабільності та спокою для мене. Але коли пішов на війну, я поглянула на нього іншими очима. У нього в підпорядкуванні був 21 солдат. Коли Валерій приїхав у коротку відпустку — він тільки про них і розповідав, дуже переживав, щоб нічого не трапилося, щоб з ними все було добре,” – розповідає сестра Валерія Грицихіна Наталя.

Своєрідне шефство над рівнянином взяла тітка Світлана, яка живе за кордоном. Але Валерій ніколи не думав лише про себе: якщо зимові берці прислати — то не йому одному, а 22 пари, щоб на всіх хлопців. Якщо посилку відправити — то не йому, а на всіх…

“Це складно 21 дорослий чоловік, які нещодавно познайомилися, з різних місць, різною вдачею, різного віку — їх усіх потрібно було об’єднати, тримати разом. Валерій розповідав, що в цьому йому допомогла робота у страхових компаніях — спершу в “Оранті”, а потім в “Пожежній страховій компанії”. Та й його спокійний, неконфліктний характер тому сприяли,” – продовжує Наталя.

Про військові будні Валерій рідним не розповідав, все тримав у собі, а коли намагалися щось розпитати повторював:

“Я таке пережив, що навіть дітям не розкажу… Мене тут тримає думка про те, що маю кохану дружину, дітей та онуку…”

“Він наче відчував щось. Коли говорили, то постійно повторював, що головне — це життя. А ще просив ні в чому не відмовляти онучці, аби у неї було щасливе дитинство…” – розповідає дружина.

49-річний командир гранатометного взводу старший лейтенант Валерій Грицихін загинув у бою за Батьківщину 23 жовтня поблизу села Опитне Донецької області…

Скромний чоловік за життя просив рідних, аби йому не влаштовували гучного похорону, та на знак вдячності за його Героїзм вклонитися нашому захиснику можна буде завтра, 5 листопада, об 11.00 на площі перед Покровським собором, де відслужать чин похорону. Поховають його на кладовищі “Нове”. У нього залишилося вдова, діти та онука.

 Прес служба Рівненської міської ради

У Рівному попрощалися із трьома захисниками, які загинули на Донеччині

У Рівному 5 листопада попрощалися з трьома військовими, які загинули на сході України в бою із російськими військами. Це Валерій Грицихін, Микола Марчук і Олександр Микитюк. Усі вони одразу після повномасштабного вторгнення РФ добровільно пішли у військкомат, повідомив у своєму Facebook міський голова Рівного Олександр Третяк.

З Валерієм Грицихіним і Миколою Марчуком рівняни прощалися біля Свято-Покровського собору.

Грицихін Валерій ( ??1973-23.10.2022)