Олександр Садовчук народився 18 вересня 1994 року в Рівному, закінчив ЗОШ №25 , за тим відразу пішов працювати. Займався пасажирськими перевезеннями. З початком війни Олександр почав допомагати волонтерам: їздив збирати, сортувати та відправляти допомогу. Згодом прийняв рішення сам воювати з ворогом. Останнє повідомлення від Олександра дружина Ольга отримала 22 липня…25 липня під час контрнаступу на Херсонщину та ведення бойових дій в районі населеного пункту Білогірка, в результаті артилерійського обстрілу солдат Олександр Садовчук загинув. Йому було лише 27 років.
Поховали Олександра Садовчука на кладовищі “Нове”
Публікації про Садовчука О
Рівне знову прощатиметься із захисником
“Ви навіть не уявляєте, який ваш чоловік Герой! Він загинув непросто так”, – такі слова почула Ольга від побратима свого чоловіка..
Олександр Садовчук народився у Рівному, закінчив 25 школу, за тим відразу пішов працювати.
«Він був неймовірно енергійним, життєрадісним та наполегливим, ставив собі за мету і не заспокоювався, поки не досягав. Так було в усьому, навіть у наших стосунках», – пригадує дружина Героя.
Життєва енергія його просто переповнювала, не міг довго лишатися на одному місці, тож саме з переїздами і пов’язав свою роботу – займався пасажирськими перевезеннями. Лише народження донечки трішки сповільнило цей шалений ритм.
«Саша об’їздив, мабуть, всю Європу. Навіть війну зустрів на кордоні – коли все починалося, Він як раз перетинав кордон, повертався із Литви. Було дуже страшно, тому Саша наполягав, щоб ми з донькою виїхали за кордон, щоб були у безпеці. А я відмовлялася, казала, поки у нас більш-менш спокійно – будемо вдома», – продовжує Ольга.
Олександр почав допомагати волонтерам: їздити збирати, сортувати та відправляти допомогу, а потім і сам вирішив іти воювати.
«Сказав, якщо не хочете їхати, то піду вас захищати. Я відмовляла, але він сказав це так, що сперечатися було марно. Тож у середині березня пішов добровольцем. Він дуже хотів бути десантником, а як хотів – то туди й потрапив, і це його дуже тішило. Йому подобалася частина, хлопці, з якими служив», – розповідає дружина.
Розмови подружжя були короткими, жодних зайвих запитань, аби не нашкодити, жодних точних відповідей.
«Лише одного разу казав, що на складній операції. Мовляв, я раз вистрілю, а по мені три… Б’ють, не шкодуючи зарядів, то буде нам важкувато. Але це все, він практично нічого не розповідав і ніколи не жалівся…».
За увесь час Олександр кілька разів приїжджав додому, аби побачити дружину і донечку – дворічну Марійку, і просто побути разом.
«Коли тато вдома, то весь будинок до гори дриґом стоїть, скрізь сміх, веселощі, ігри. Сашко дуже вже її любив, балував, веселив її. Марійка вся біля тата, все з ним грається, ніяк не хотіла відпускати. А коли він пішов воювати, то вечорами просила: «Набери татка, я скажу, що я його люблю, нехай приїжджає до нас», – пригадує Ольга.
Олександр попередив дружину, що кілька днів із ним не буде зв’язку, батьку ж сказав, що може «зникнути» на тиждень або й більше. Але завжди намагався хоч кілька слів написати дружині, щоб знала, що живий… Останнє повідомлення Ольга отримала 22 липня…
25 липня під час контрнаступу на Херсонську область та ведення бойових дій в районі населеного пункту Білогірка, в результаті артилерійського обстрілу солдат Олександр Садовчук загинув… Йому було лише 27…
Прощання з Олександром Садовчуком відбудеться завтра, 2 серпня, о 10.00 на майдані Незалежності. Поховають його на кладовищі “Нове”. Про це інформує пресслужба РМР.