Хомич Микола вірний син України, 1 відділення 2 механізованого взводу 8 механізованої роти 3 механізованого батальйону військової частини А4447, солдат ХОМИЧ Микола Миколайович, 1977 р.н..
Микола Миколайович, загинув під час артилерійського обстрілу позицій в районі н.п. Мала Токмачка Запорізької області 13 червня 2023 року.
Біль і смуток в Зарічненській громаді…
06 листопада, схиливши голови у пошані мешканці громади живим коридором зустрічали на щиті мужнього захисника України Героя Хомича Миколу Миколайовича.
Провести в останню дорогу та віддати останню шану Герою прийшли рідні, друзі, військовослужбовці, керівництво та жителі громади. Панахиду за упокій душі захисника відслужили у храмі Святих Бориса і Гліба селища Зарічне. Поховали Миколу Хомича на місцевому кладовищі селища Зарічне із військовими почестями.
Незламний воїн до останнього подиху залишався вірним військовій присязі! Зі зболеним від горя серцем мама та вся родина.
В цю гірку мить розділяємо важке горе з рідними. Нехай душа Героя знайде вічний спокій…
Слава Україні! Героям слава!
Наскільки він був спокійним, настільки й сміливим», – так про мого двоюрідного брата сьогодні говорить його побратим.
12 червня я говорила з братом востаннє.
І я остання з рідних, з ким він розмовляв по телефону…
13 червня зв’язку вже не було.
Він не повернувся із завдання.
На запорізькому напрямку. І багато місяців вважався зниклим безвісти.
Ми надіялися на диво. Що він у полоні.
Він снився багатьом рідним. Красивим, світлим, щасливим і всім казав, щоб не думали, що його вже нема…бо він є…
Минулого тижня підтвердили його загибель. Точніше, вбивство.
мсклпрокляті.
Сьогодні ми зустріли його вдома і провели назавжди…
Невимовний біль для мене і моєї родини…
Його звати Хомич Микола Миколайович, йому було 45 років. Службу проходив у 33 Окремій механізованій бригаді.
День народження у Колі був 14 жовтня.
Така прекрасна дата і завжди чудовий привід радіти. Був.
Він пам’ятав дати Днів народжень УСІХ, кого знав. І ніколи не забував привітати. Одним з перших.
Знав столиці всіх країн світу і назви навіть найменших островів.
У юності любив творчість Майкла Джексона (мало, хто розумів це його захоплення, але він розповідав і про пісні, і про танці наче про щось таке величне і дивувався, чому не всі це розуміють…).
Коли Коля був учнем, його піонерська хустинка ніколи не була ідеальною і не висіла на шиї. А лежала у кишені, валялася у рюкзаку чи ще десь. І одягав він її тільки після вимог якогось вчителя.
Ми часто у родинному колі згадуємо славнозвісний діалог Колі із вчителькою на уроці, коли він був неуважним і не слухав про подвиги та повчання Леніна.
– Микола, то що говорив Володимир Ілліч Ленін?
– Я його не бачив, він мені нічого не казав.
Колька ніколи нікому не відмовляв у допомозі. Не брав за допомогу гроші. От такий він був. «Ви були моєю вчителькою, як я можу брати з вас гроші», «Ти однокласник мого двоюрідного брата», «Ви вчите моїх племінниць», «Ви тато мого друга». Тому сьогодні його проводило так багато людей…море…
Він не був надзвичайно сміливим, в нього не було кремезної статури, він ніколи не рвався десь бути першим, кращим.
Але в нього було найбільше серце з усіх, кого я знаю.
І в нього було відчуття відповідальності.
Колька, сподіваюся, ти там танцюєш на м’яких хмаринках під пісні Майкла Джексона і навіть бачишся з ним особисто…
Сподіваюся, тобі там добре.
Дякую тобі за твою службу. За твій подвиг. За захист.
Ти назавжди в наших серцях.
Вічна тобі пам’ять…
У Зарічному під час похорону солдата дорогу встеляли квітами (ФОТО) // Рівне вечірнє