Філічковський Роман Сергійович,позивний “Пумба” (14.04.1987-20.07.3023)

Філічковський Роман Сергійович народився 14.04.1987 року в м. Костопіль Рівненської області. Навчався в Костопільській ЗОШ № 2. З 30.08.2002 року до 30.08.2004 року продовжив навчання в Костопільському будівельно-технологічному фаховому коледжі Національного університету водного господарства та природокористування за спеціальністю «Муляр.Пічник.Штукатур». Присвятив своє життя деревообробній сфері. Це було його хобі та робота. Працював в “Арт Вуд Лакшері Паркет” столяром. Був надійним, працелюбним робітником, надійним колегою по роботі. В будь – якій ситуації був впевнений в собі, та з усмішкою йшов вперед.
Мав дружину та троє діток, був люблячим, дбайливим батьком, прекрасним чоловіком,турботливим сином, надійним другом та побратимом, який останнє віддасть, якщо комусь потрібно.

Після початку повномасштабного вторгнення росії на територію України, як справжній патріот, він з друзями почав виробляти металеві вироби для захисту блокпостів. А 9 березня 2022року став на облік в Костопільський військкомат.
10 лютого 2023року Роман приєднався до лав ЗСУ. Проходив службу у військовій частині А-4832, призначений на посаду стрілець-помічник гранатометника 2-го стрілецького відділення 3-го стрілецького взводу 2-гої стрілецької роти 421 окремого стрілецького батальйону. З травня 2023 року служив в м. Торецьк Донецької області, командирований до 24 ОМБР “Короля Данила”, мав позивний “Пумба”. За час служби брав участь у заходах для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
20.07.3023 року перебуваючи на військовому завданні позиції “Журавель” в с.п. Північне Донецької області під час оборонних дій мотопіхотного батальйону 24 ОМБР Короля-Данила, отримав поранення, несумісні з життям внаслідок мінометного обстрілу противника. Мужньо обороняючи свою Батьківщину, він віддав найцінніше – життя. Зі слів побратимів, під час оборони врятував двох своїх товаришів, що засвідчує, що він – вже Герой України.
Завжди жартував, піднімав бойовий дух побратимів. Він з честю виконав обов’язок щодо захисту своєї держави і до останнього залишався вірним присязі. Прощалися з Героєм на майдані Шевченка у м. Костополі. Тут зібралися рідні та близькі Героя, громадськість та представники влади. Чин похорону відбувся у соборі святих апостолів Петра і Павла ПЦУ.
Поховали Захисника на «Новому» кладовищі поруч із іншими воїнами небесного легіону.

Публікації про Філічковського Р

Спогади дружини Вікторії
Мій чоловік був прекрасною людиною, люблячим чоловіком та батьком. Надійний ,турботливий, віддавав всю свою душу дітям. Проводив з ними багато часу, обожнював ходити з дітьми на рибалку, ділився своїми знаннями в столярній справі. Часто робив подарунки рідним, майстрував різні полички та вироби з дерева для дому. Також був дуже уважним сином для батьків, на нього завжди можна було покластися. На обличчі Романа завжди сяяла усмішка, в будь-якій ситуації ,навіть, коли щось не виходило, він все одно, посміхаючись, робив ще спробу. Був упевнений в собі, йшов вперед та добивався своїх цілей!
Разом ми планували наше майбутнє, а тепер лише біль на серці і спогади… Душу розриває від того болю. Що б могло бути, якби не ця війна? Я кожного дня згадую тих п’ять днів і безсонних ночей. Не знаючи де він, відсутність зв’язку… Всі мовчать, ніякої інформації, а коли повідомили ,що його нема … моє життя зупинилося, серце завмерло. Для нашої сім’ї – це невимовна втрата, біль, який нічого не може вгамувати, залишились одні спогади, наші плани і мрії – все стало лиш спогадами. Немає жодного місця, жодної речі, яка б не нагадувала про нього. Після того, як Романа поховали, наш маленький син, не розуміючи, що трапилось, казав мені: «Мамо, давай я віддам всі свої кишенькові гроші тату на операцію і він буде вдома з нами”. Та лише з часом дитина зрозуміла, що тато вже додому не повернеться, що тато тепер наш Янгол, наш Герой, який віддав своє життя, щоб ми могли далі жити, Герой, який мужньо віддав життя за Батьківщину, до останнього подиху йшов пліч-о-пліч зі своїми побратимами. Роман завжди мені наголошував:”Я з ними до останнього, не хвилюйся і чекай мене вдома”.
Війна забирає найкращих синів України.

Спогади мами
Про Романа я можу розповідати годинами, він був промінчиком сонця у моєму житті, усім світом, моєю душею! Турботливим та хорошим сином. Він дуже любив готувати, це була його маленька пристрасть. Одного разу, багато років тому, я повернулася з нічної зміни додому і відразу заснула, тому що захворіла , а прокинулась від запаху курячого бульйону , який приготував мій син, бо як він сказав: «Мамі треба набиратись сил, щоб скоріше одужала». І таких знаків турботи та уваги було безліч. Роман завжди цікавився, як у нас з батьком справи, чи ми здорові, чи все у нас добре. Не проходить і хвилини, щоб я не згадувала свого сина. Він жив сімʼєю, безмежно любив свою дружину та діток. Щоразу, коли заходив до нас додому казав: « Привіт мам! Як справи!» Ще з дитинства мав загострене відчуття справедливості. Тому, коли почалась війна, Роман не залишився осторонь, допомагав хлопцям чим міг. А згодом і сам став на захист своєї країни. 20 липня обірвалося його життя… і частина мене загинула разом з ним, я досі не вірю, що більше не почую “Привіт мам, як справи?”

Спогади сестри Анни
Роман був хорошим, людиною з великої літери. Щирим, добропорядним.Ніколи не відмовляв у допомозі рідним та близьким. Дуже любив готувати. Взагалі, був дуже гостинним та хазяйновитим, за будь-яку справу брався з великим натхненням та творчим мисленням.
Він був чудовим чоловіком, батьком, сином, братом, другом. Щиро кохав та був коханим, для нього сімʼя була завжди на першому місці. Він був просто щасливим, мав плани на майбутнє, будував свою сім`ю і жив чудове життя, але все обірвалось в одну мить. В той день, коли нас сповістили про його загибель, в моїй памʼяті пронеслось усе наше життя, дитинство, юність та уже початок дорослого сімейного життя. Мені так шкода і тепер залишились лише спогади. В моєму серці він назавжди залишиться Героєм.
Героєм, який до останнього подиху боронив свою землю і віддав своє життя задля нашого спокою.