Олександр Михалюк народився 18 лютого 1975 року в місті Костополі. У 1991 році закінчив Костопільську ЗОШ № 5 та вступив до Костопільського СПТУ № 14. Навчався 3 роки. за спеціальністю «Слюсар- ремонтник» Після закінчення училища літо попрацював у Костопільському домобудівному комбінаті. А восени його призвали на строкову службу. Олександр проходив службу у Мукачеві та Львові, був автомеханіком.
Після її завершення працював у Костопільському домобудівному комбінаті, де й познайомився зі своєю дружиною Світланою. У 1998 році одружився, через два роки народився син Роман. Довгий час Олександр працював у будівельній сфері в Москві та Санкт- Петербурзі. В 2013 році народився син Богдан, чоловік з цього часу вже продовжив працювати в Києві, потім в Польщі.
Коли почалася війна Олександр не зміг стояти осторонь, і в перші ж дні пішов у військкомат, записався добровольцем. Але отримав тимчасову відмову. Та все ж 20 грудня 2022 року Олександра мобілізували на військову службу. Навідник А 4667 військової частини, 3 механізованого відділення, 1 механізованого взводу, 9 механізованої роти, 3 механізованого батальйону 42 бригади .
Герой загинув 25 липня під час виконання військового обов’язку поблизу населеного пункту Серебрянка, Донецької області, внаслідок вогнепального осколкового поранення.
В Олександра залишилися дружина та двоє синів.
Поховали Захисника на «Новому» кладовищі, поруч із іншими воїнами небесного легіону.
Публікації про Михалюка О.
Спогади дружини Світлани:
«Олександр був добродушним, сумлінним, відповідальним. Він був справжнім професіоналом своєї справи, займався будівництвом. Люди дуже хвалили його, адже завжди досконало виконував свою роботу, радив які і де краще купити матеріали, як зробити краще. А які паркани гарні мурував! Міг розв’язати будь-яку проблему та завжди охоче допомагав іншим. Олександр був відданий сім’ї та друзям, мав велике почуття відповідальності. Діти любили вечорами “боротися” з татом, змагатися хто сильніший. Він намагався виховати з них справжніх людей.Олександр дуже любив і поважав своїх батьків. Якось влітку вони потрапили в аварію, Олександр більше півроку жив з ними і всіляко допомагав. Завжди хвилювався більше за інших, ніж за себе. А ще він дуже любив тварин, в дитинстві то собаку до хати принесе, то кроля, то голубів. Ми з ним розводили кролів, навіть, возили їх на виставки в Рівне. Одного разу приїхав до нас чоловік і купив кролика. А потім подарував 4 квитки до Рівненського зоопарку. Як виявилося, це був директор. Йому настільки сподобався наш кролик, що він приїхав за ним з Рівного в Костопіль.
Мій чоловік був «майстер на всі руки». Саме таким добрим і хорошим залишився він у нашій пам’яті».
Костопільська громада попрощалася із Олександом Михалюком
Прощалися з Героєм на майдані Шевченка в Костополі. Тут зібралися рідні та близькі Героя, громадськість та представники влади. Чин похорону відбувся у соборі святих апостолів Петра і Павла ПЦУ. Поховали Захисника на «Новому» кладовищі поруч із іншими воїнами небесного легіону. Щирі співчуття рідним і близьким!
Вічна слава Герою Олександру Михалюку! йдеться у повідомленні Костопільської міської ради
Фото із домашнього архіву.
Список публікацій
Костопільська громада попрощалася із Олександом Михалюком та Романом Філічковським // Костопільська міська рада:сайт
На фронті загинув солдат із Костополя Олександр Михалюк // Горинь
“Завжди хвилювався за інших більше, ніж за себе”: на Донеччині загинув 48-річний солдат із Костополя // Rivne Media