Народився Олександр Ляпченко 15 січня 2001 року в багатодітній християнській сім’ї.
Проживав у селі Малеве Боремельської громади на Рівненщині. У 2017—2019 роках навчався у ДПТНЗ «Луцьке вище професійне училище»[1]. З початком повномасштабного вторгнення приєднався до підрозділу спецпризначення Нацгвардії, був молодшим сержантом 1-ї бригади оперативного призначення «Буревій». Виконував бойові завдання у Гостомелі, Бучі, Бахмуті, Лисичанську, Лимані та Харкові.
Був близький з родиною, піклувався про маму, бабусю, брата-військового, сестричок. Переживав за тата-військового, якому війна безжально похитнула здоров’я.
Згідно сповіщення військової частини від 28.08.2024 року (о 12.30 год), що в районі населеного пункту Табаївка Харківської обл., 26 серпня 2024 року загинув житель села Малеве, старший розвідник підрозділу спецпризначення Національної Гвардії України
Публікації про Ляпченка О.
При будь-яких обставинах і будь-якій ситуації Сашко завжди зберігав спокій, чоловічу витримку та був прикладом для своїх однолітків і побратимів. Комунікабельний, веселий Олександр усміхається на всіх світлинах… Такий був і по життю, йшов по своїх стежках з глибокою вірою та чіткими переконаннями. Його смерть стала непоправною втратою для родини, друзів, бойових побратимів, для нашої громади і всієї України…Сумуємо разом з вами та приносимо щирі співчуття. Нехай Господь огорне турботою родину, та дасть сили прийняти та пережити таку болючу втрату. ВІЧНА ПАМ’ЯТЬ, та шана нашому ГЕРОЮ.
Людмила Олійник: Схиляю голову перед тобою дитино вічна память Герою співчуття рідним і близьким
Любив квіти і жартував: яким був 23-річний Герой України Олександр Ляпченко з Рівненщини, розповіли його батьки
Батьки Героя України Олександра Ляпченка прийшли до його могили у рідному селі Малеве.
“Саша — це просто як той промінчик сонця. Він був такою світлою дитиною. Життєрадісним, завжди усміхненим. Сниться, от кілька разів він так казав: «Мамусю, в мене все добре». І каже: «Мені там краще, мені там набагато краще, як тут було»”, — розповіла мама Надія Ляпченко.
Надія Ляпченко поділилася, що її сину подобалися квіти, з дитинства він любив жартувати та розповідати гуморески у школі:
“Такий він був позитивний. Казали побратими, що інколи не хотілось іти на завдання і важко було, а позивний у нього — Ляпа. Кажуть: «Аби наш Ляпа з’явився на горизонті — і все. Це як сонечко»”.
Олександр Ляпченко підписав контракт із Національною гвардією України, ще коли був на строковій службі у 2020 році. Тоді йому було 19 років.
“Ще не повномасштабна війна, а АТО. І контрактники всі, проходив період, і вони… Це була обов’язкова умова, що вони мають відбути в зону проведення бойових дій. Він готовий був до того”, — зауважив тато Героя України Сергій Ляпченко.
Надія Ляпченко додала, що відмовляла сина від цього рішення:
“Я, як мама, казала, що не треба йти. Але в нього була така тверда думка, і він сказав, що все. Я підписую контракт — і буду далі продовжувати службу”
Коли розпочалось повномасштабне вторгнення, підрозділ, у якому служив Олександр, був залучений до евакуації та допомоги населенню у Бучі, Ірпені та Гостомелі на Київщині.
“Бойове хрещення приймав Сєвєродонецьк, Лисичанськ. Тоді там такі страшні бої були. Потім був Бахмут, потім дві ротації — Білогорівка. Там, до речі, і поранення було його перше — обгоріли лице і руки. Танк розстріляв. Кумулятивний снаряд. Другий раз — це коли виходили з позицій, побратима ще виводив. Теж танк обстріляв, то йому осколки ще потрапили під бронежилет у спину. Пройшов лікування і назад повернувся”, — розповів Сергій Ляпченко.
У 2024 році Олександр брав участь в боях у районі Серебрянського лісництва. Військовий ліквідував ручною гранатою кулеметний розрахунок, підбив два бронеавтомобілі “Тигр”, знищив близько 20 військових РФ.
У цей же час на Запорізькому напрямку воював батько Олександра. Він отримав травму і потребував операції. Гвардієць приїхав до тата, це була їхня остання зустріч.
“Бабця казала: «Сину, може ти вже не їдь?». А він каже: «Ні, я не можу. Там мої хлопці, як я без них? Я, бабцю, цей раз ще їду». Це були його останні слова. Рівно через тиждень у вівторок нам повідомили, що його немає вже”, — розповіла мама військовослужбовця.
Олександр Ляпченко загинув 26 серпня 2024 року на Харківщині через обстріл. Воїну було 23 роки. 25 березня 2026 року президент України вручив батькам Олександра Ляпченка орден “Золота Зірка”.
“Гордість є за сина, тому що ми дійсно виховали патріота. Жаль. Не повернеш. Твоя дитина. І цей біль такий, що він ніколи не мине”, — поділилася Надія Ляпченко.
Список джерел
Загинув військовий із Малевого Олександр Ляпченко //Район. Демидівка