Седляр Ігор Васильович (26.01.1977-19.05.2024)

Ігор Васильович Седляр народився 26 січня 1977 року у селі Дубляни Демидівського району. Після закінчення Демидівської школи вступив до Львівського медичного університету, де здобув освіту за спеціальністю «лікувальна справа».

Після закінчення університету працював у Рівненській обласній санітарно-епідеміологічній службі на посаді завідувача токсикологічної лабораторії. У 2012 році здобув другу вищу освіту за спеціальністю «землевпорядник» у Рівненському національному університеті водного господарства та природокористування, після чого очолював власну справу – Західну землевпорядну компанію.


У березні 2022 року Ігор Васильович добровольцем пішов до 68-ої єгерської бригади імені Олекси Довбуша, де служив лікарем – ординатором лікувального відділення медичної роти у званні «старший лейтенант медичної служби», виконував обов’язки заступника командира медичної служби.
Із початку повномасштабного вторгнення служив у найгарячіших точках Донецької області – Покровськ, Курахове, Авдіївка, місті Борова Харківської області та рятував життя побратимам.
19 травня 2024 року Ігор Васильович загинув, захищаючи свою Батьківщину, у місті Покровськ Донецької області.

Похоронений у селі Біла Криниця Рівненського району Рівненської області, де проживав із сім’єю – дружиною та дітьми.

Читати далі

Каленюк Богдан Богданович (20.02.1987-31.10.2023)

Каленюк Богдан Богданович народився 20 лютого 1987 року в м. Рівне. З 1994 по 2004 роки навчався в ЗОШ №19 м. Рівне. В 2004 році вступив в Національний університет водного господарства та природокористування. У 2008 році отримав базову вищу освіту за спеціальністю «Інженер – механік», та здобув кваліфікацію бакалавра з інженерної механіки. У 2009 році отримав повну вищу освіту за спеціальністю «Підйомно – транспортні будівельні, дорожні меліоративні машини та обладнання» та здобув кваліфікацію інженера – механіка.
З 2010 по 2013 роки працював начальником зміни в цеху неконцентрованої азотної кислоти ВАТ «Рівнеазот».
З 2013 по 2014 роки працював на посаді інженера конструктора ТЗОВ «РЗВА».
З 2014 по 2020 роки працював продавцем непродовольчих товарів в торговому центрі «Епіцентр К».
З 2020 по 2023 роки працював монтажником на шиномонтажі.

26.06.2023 року був призваний до лав ЗСУ.
31 жовтня 2023 року Богдан Каленюк загинув. Похований у с. Лішня, звідки родові корені його батька.

Читати далі

Кравчук Павло Костянтинович (20.08.1990-29.09.2023)

Павло Кравчук народився у селі Солонів колишнього Радивилівського району. Після завершення 9 класів у рівненській школі вирішив здобувати фах кухаря-кондитера у Радивилівському професійному ліцеї.

“Після завершення навчання Павло пішов в армію, а коли завершив строкову службу, влаштувався на роботу на ТзОВ “Хлібодар” (“Рум’янець”) і пропрацював там аж до самої мобілізації. Він був старшим зміни, працював укладальником-пакувальником. Дуже спокійний, врівноважений, ніколи нікому не відмовляв, навіть коли хлопці просили помінятися чи вийти за них на зміну. Не став відмовлятися і коли прийшла повістка. У серпні 2022 року пройшов усі комісії, а вже у вересні пішов захищати нас усіх,” – розповідає дружина Героя Ірина.

Павло був мінометником у 128 гірсько-штурмовій бригаді. Він воював на Херсонщині, згодом на Бахмутському напрямку. Рідних завжди заспокоював, аби не переживали — “Все буде добре”.

29 вересня 2023 року 33-річний старший солдат Павло Кравчук помер в лікувальному закладі внаслідок отриманих поранень під час мінометного обстрілу поблизу села Кам’янське Запорізької області.

Прощання із Героем відбулося 6 жовтня, о 10.00 на майдані Незалежності.… Читати далі

Тростянчук Дмитро Володимирович (26.10.1991-04.12.2024)

Тростянчук Дмитро Володимирович народився 26 жовтня 1991 року в селі Бокійма, де і закінчив дев’ять класів Бокіймівської ЗОШ. З 2006 року навчався у Млинівському ветеринарному коледжі за спеціальністю «Бджільництво». У 2010 році вступив до Рівненського інституту слов’янознавства на спеціальність «Товарознавство в митній справі», здобув диплом спеціаліста. 

 У 2013 році Дмитро одружився та відтоді проживав із сім’єю у місті Дубно. Працював водієм у Дубенській центральній районній лікарні та Дубенському відділенні АТ «Ощадбанк».  Не зважаючи на те, що Дмитро ніколи не тримав зброї у руках, не проходив військової служби, 07 березня 2022 року він добровольцем вступив до лав Збройних Сил України. З того часу міцно тримав оборону нашої країни в складі батальйону окремої бригади ТРО спочатку на посаді  помічника  гранатометника, потім – гранатометника гранатометного відділу.  Під час оборони Донецької області 23 лютого 2024 року отримав звання молодшого сержанта та став командиром окремого вогнеметного відділення роти вогневої підтримки. Сумлінно та відважно виконував поставлені командуванням завдання по обороні позицій в населених пунктах Північне, Курюлівка, Озарянівка, Дружба Торецького району Донецької області. … Читати далі

Бариш Олександр Вікторович, позивний «Логопед» (09.10.1975-11.05.2023)

Бариш Олександр Вікторович (позивний «Логопед») народився 9 жовтня 1975 у місті Дубно. Навчався в Дубенській школі №7. Після закінчення школи пройшов строкову службу. Понад 15 років працював слюсарем-мотористом на Дубенському цукровому заводі. Любив свою справу, як кажуть рідні: «Любив крутити гайки».
У 2015 році був призваний по мобілізації для участі в АТО. Впродовж двох років воював в перших рядах 10-ої штурмової бригади в населених пунктах Мар’їнка, Красногорівка, Катеринівка, Авдіївка. За час служби був нагороджений нагрудним знаком «ОБОВ’ЯЗОК ВИКОНАНО З ЧЕСТЮ».
У перші дні повномасштабного вторгнення знову повернувся до лав Збройних Сил України, був санітаром, під час бойовий дій врятував не одне життя, про що свідчать вдячні слова побратимів. Брав участь у бойових діях в Сумській області та населеному пункті Бахмут на Донеччині.
Молодший сержант Бариш Олександр Вікторович, вірний військовій присязі, захищаючи нашу Батьківщину, її свободу і незалежність, виявивши стійкість та мужність під час мінометного обстрілу зі сторони збройних сил російської федерації, героїчно загинув 11 травня 2023 року в районі н.п. Оріхово-Василівка Донецької області.… Читати далі

Смалюк Сергій Сергійович (11.08.1968-21.07.2023)

Смалюк Сергій народився 11 серпня 1968 року в м. Дубно. Навчався в Дубенській ЗОШ №2, після закінчення якої вступив до Дубенського медичного коледжу.
Проходив строкову службу на карело-фінському кордоні, виконував обов’язки фельдшера і був командиром зенітно-ракетної установки.
Після закінчення служби свою трудову діяльність розпочав в Дубенській районній лікарні, в якій пропрацював 25 років. Користувався великою повагою колег по роботі. Дуже любив свою родину та кохану дружину. Був надзвичайно доброю та щирою людиною. До останнього подиху був вірним Батьківщині, професії та світлому поклику серця – допомагати. 
Під час служби проявив неабияку мужність та героїзм, за що 10 липня 2023 року наказом Головнокомандувача Збройних Сил України №1513 відзначений почесним нагрудним знаком «Золотий хрест».
Старший сержант, фельдшер медичного пункту 3-го механізованого батальйону Смалюк Сергій Сергійович загинув 21 липня 2023 року під час виконання бойового завдання з евакуації пораненого в районі н.п. Мала Токмачка Запорізької області внаслідок ворожого обстрілу бронетранспортера М113. 
Похований Герой у місті Дубні  на кладовищі по вул. Млинівській. У воїна залишились дружина, сестра та брат.… Читати далі

Триндусь Вадим Петрович, псевдо “Козак” (15.09.1992-09.08.2023)

Триндусь Вадим Петрович народився 15 вересня 1992 року в місті Дубно  Навчався в Дубенському ліцеї №3.
У 2014 році одружився і став коханим чоловіком, а згодом – люблячим татусем для своїх синів. Вадим був позитивною і енергійною людиною. Завжди підтримував всіх словом і ділом.
24 лютого 2022 року без вагань Вадим записався у ТРО м.Дубно, де проходив навчання для захисту країни і сім?ї, а 28 березня 2023 року був мобілізований до лав ЗСУ. Прийшовши воєнну підготовку, 15 червня 2023 року вирушив на схід нашої країни. Під час служби проявив неабияку мужність та героїзм, був відданим солдатом і побратимом.
Життя хороброго воїна обірвалося 9 серпня 2023 року поблизу населеного пункту Васюківка Бахмутського району Донецької області. В бою під обстрілами, захищаючи волю та незалежність України, солдат отримав поранення несумісні з життям. Похований Герой на кладовищі села Тараканів Дубенського району.

Вадим Триндусь нагороджений Орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)

Рішенням сесії Дубенської міської ради від 14 грудня 2023 року Триндусю Вадиму Петровичу присвоєно звання “Почесний громадянин м.… Читати далі

Тимощук Василь Леонідович, позивний «Вампір» (25.07.1970-28.05.2023)

Тимощук Василь Леонідович (позивний «Вампір») народився 25 липня 1970 року в місті Дубно. Навчався в Дубенській ЗОШ №1, після закінчення якої продовжив навчання у ПТУ №27. Захоплювався історією, археологією та моделюванням кораблів. Дуже любив різних птахів, особливо папуг.
У 1988 році був призваний на строкову службу на «Байканур». В подальшому працював на підприємствах Дубна. У 1995 році одружився та мріяв про дітей. Мрія збулась – має донечку Софійку.
14 вересня 2022 року за мобілізацією знову повернувся до лав ЗСУ, захищав Україну у складі 14 окремої механізованої бригади імені Князя Романа Великого.
Рядовий стрілець Тимощук Василь Леонідович загинув 28 травня 2023 року під час танкового обстрілу, виконуючи бойове завдання щодо захисту незалежності України, в районі населеного пункту Іванівка Куп’янського району Харківської області. Похований Герой на кладовищі села Кривуха Дубенського району.
У воїна залишились мати, дружина та донечка.

“Почесний громадянин м. Дубно” (посмертно). Рішення сесії Дубенської міської ради від 14 грудня 2023 року

Читати далі

Братащук Іван Петрович (30.01.1990-16.09.2024) 

Народився майбутній воїн 30.01.1990 року у селі Гранівка, проживав із сімє’ю в Козині. Був надзвичайно працьовитим, вмілим господарем. Нещадовно родина придбала будинок у селі Савчуки.

Оборонець Батьківщини мужньо, сумлінно і самовіддано виконував військовий обов’язок. У 2022 році Івана БРАТАЩУКА було відзначено нагрудним знаком «Знак пошани». У травні 2023 року Захисник був нагороджений Почесним нагрудним знаком головнокомандувача ЗСУ «Золотий хрест», а вже у вересні 2023 року військовослужбовець отримав пам’ятну монету «Захисник Харківщини та міста Ізюм».

Іван виконував обов’язки командира відділення дистанційного мінування взводу інженерних загороджень інженерно-саперної роти групи інженерного забезпечення..

Загинув під час виконання бойових дій 16 вересня 2024 року.

У загиблого Захисника залишилися дружина Оксана Анатоліївна та сини Андрій і Максим.

Похований с.Козин, Дубенського району Рівненської області

Читати далі

Галанджовський Володимир(16.12.1975 -17.02.2024)

 Галанджовський Володимир Петрович народився 16 грудня 1975 року в місті Радивилові.  1 вересня 1983 року пішов у 1-й клас Радивилівської ЗОШ №1 І-ІІІ ст. Володимир був енергійним, жвавим хлопчиком, любив грати у футбол. Після закінчення 8-го класу вступив до Радивилівського ПТУ, де здобув фах тракториста. Через поганий зір та проблеми із здоровʼям не ніс строкову військову службу.

Після одруження проживав у Тернопільській області, батько трьох дітей. Працював різноробочим. Останні роки Володимир проживав у м.Радивилові з мамою та сестрою.

Призваний до ЗСУ був 22 червня 2023 року. Навчання проходив на Тучинському полігоні Рівненської області. Службу проходив на посаді стрільця стрілецького взводу. 11 січня 2024 року був відправлений на Купʼянський напрямок. Загинув Володимир Петрович 17 лютого 2024 року при виконанні бойового завдання в районі населеного пункту Куп’янськ Харківської області. 

       З військовими почестями похований на Лев’ятинському кладовищі поряд з могилою батька.

Читати далі