Любомир народився 25 грудня 1990 року у селі Теслугів Дубенського району, де і проживав із сім’єю. . Закінчив Дрогобицький нафтовий технікум за спеціальністю «Обслуговування і ремонт обладнання нафтових і газових промислів». Займався підприємницькою діяльністю.
Навесні 2022 року чоловік приєднався до лав захисників, щоб боронити Україну від окупантів. Воював у лавах 1-го (Донецького) прикордонного загону Державної прикордонної служби України. Обіймав посаду інспектора прикордонної служби 2 категорії-начальника секції (гранатометника) Прикордонної комендатури швидкого реагування № 1
. Перше бойове хрещення відбулося на Донеччині в с. Тетянівка, де приймав безпосередню участь у бойових діях.
З 9 січня 2023 року не виходив на зв’язок з рідними, вважався зниклим безвісти.
Любомир загинув 09.01.2023 року у м. Соледар,
До останнього подиху захищав рідну Батьківщину від рашистів, мужньо боровся за нашу державу, наближаючи Перемогу.
Поховали воїна у рідному селі. У загиблого героя залишилися дружина, донечка, батьки та брат.
Солдату Бондарцю відкрили меморіальні дошки на стінах Теслугівського ліцею та на території ППД Донецького прикордонного загону..
Указом Президента України № 448/2023 від 26 липня 2023 року “за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові” Бондарця Любомира Васильовича нагороджено орденом “За мужність” III ступеня (посмертно)
Публікації про Бондареця Л.
Любомир Бондарець, 1-й (Донецький) прикордонний загін
«Любомир був справжнім патріотом своєї країни, повним сил, гарним сім’янином і турботливим батьком, опорою та підтримкою для дружини та батьків, людиною з чистим та добрим серцем, вірним другом і побратимом. Хоробрий і відважний. Він завжди приходив на допомогу. До останнього подиху захищав суверенітет нашої держави і віддав найцінніше – своє життя, задля Перемоги та Незалежності України…» – розповіла дружина полеглого бійця.
13 лютого 2023 року в с. Теслугів Крупецької громади Дубенщини провели в останню дорогу захисника нашої Батьківщини Любомира Бондарця. Любомир народився в 1990 році в с. Теслугів. З юних років його знали як добру, справедливу, щиру та чесну людину. Він умів радіти життю і був світлим променем в ньому для людей, що його оточували. Після закінчення школи Любомир не залишив малу Батьківщину, а разом з батьками працював у рідному селі. Тут він знайшов своє кохання і створив сім’ю. І все було добре: кохана дружина, люба донечка, улюблена справа, вірні друзі, повага та пошана оточуючих, дорогі серцю батьки, які свого часу доклали величезних зусиль, щоб їх син був саме такою людиною. Але тут на нашу землю прийшла війна…
Навесні 2022 Любомир Бондарець взяв до рук зброю і став до лав захисників Батьківщини. “Хто, як не ми?” – не раз казав він рідним в телефонних розмовах. І при цьому не забував підбадьорити. “Все буде добре”, – казав він рідним, перебуваючи в самому пеклі подій, бо служив у Донецькому прикордонному загоні швидкого реагування, в місті Соледар Донецької області. Саме це місто, наряду з Бахмутом, стало ареною найпекельніших боїв з російськими загарбниками в кінці 2022 – на початку 2023 року. Проти наших воїнів разом з регулярною армією ворог кинув у бій зборище справжніх покидьків, зібраних по всіх російських тюрмах, т.зв. ЧВК “Вагнер”. Російська орда, змушена продемонструвати хоч якусь свою “перемогу”, кинула на штурм Соледара тисячі найманців, не шкодуючи ні своїх, ні, тим більше, наших. Соледар, яка символічна назва… Там сіль просто під ногами, тягнеться вглиб на кілометри. Та ніби цього замало, цю землю ще й густо скроплено солоною кров’ю мужніх захисників. Серед тих, хто стримував цю навалу, був і Любомир Бондарець. Територія Артем солі стала на якийсь час і прихистком і фортецією для українських бійців. На превеликий жаль, йому не довелося повернутися до своєї домівки живим. З 9 січня він перестав виходити на зв’язок з рідними. Місяць сім’я жила на межі пекла і дива. Пекла, бо знала що місто уже захоплене, а дива, бо ще жевріла маленька іскра надії, що живий, що він не може загинути, він спритний, сильний, мужній, його не візьмуть кулі й гради. Його оберігають як щитом молитви рідних: донечки, дружини, батьків, бабусі, яка день і ніч молилась так само щиро, як Любомир вірив у перемогу. Деякий час ще була надія, що можливо, чоловік перебуває десь в госпіталі чи в полоні, але врешті з’ясувалось, що в ході ворожого штурму Любомир загинув. Загинув, оберігаючи право на наше з Вами мирне життя на власній землі. Загинув у бою з ордою, яка протягом століть прагне зламати українців, відмінити їх право на існування як нації. Російська навала зламала не одну тисячу доль і забрала вже дуже багато життів. Ціна, яку ми зараз платимо за своє право жити на своїй землі і за свої власні помилки в минулому – величезна. Але ми просто мусимо бути гідними пам’яті тих, хто загинув, захищаючи свою землю. І одним з тих, хто буде спостерігати за нашими подальшими вчинками з неба, буде простий чоловік і разом з тим, герой з Дубенщини – Любомир Васильович Бондарець. Спи спокійно, Герою!
Василий Ягупов “Плаче родина, плаче Україна, горючі сльози падають на Землю, роблять її важкою, непідйомною, коли копається могила, щоб покласти в неї такого молодого красеня,якому було призначено жити довго і щасливо, народити таких гарних діток, щоб цвіла Україна… Та не судилося…, бо вилізло болотне плем’я і захотіло знищити квітучу країну… Пішов красень захищати, не шкодуючи себе і поліг за нас всіх… Прости, сину України, воїне, лицарю прекрасних… Вічнв світла пам’ять, слава, шана і дяка…Співчуття родині, близьким і побратимам.”
Б
ОНДАРЦЯ Любомира Васильовича відзначено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно). Відзнаку вручено мамі Тетяні Андріївні, дружині Лілії Андріївні тадоньці Ульяні.
«Герої назавжди залишаться в наших серцях і пам’яті».
Учнівський та педагогічний колектив, а також жителі Теслугівського старостинського округу вшанували пам’ять нашого Героя – Бондарця Любомира Васильовича, який загинув 9 січня 2023 року при виконанні службового обов’язку, поліг у бою за Україну в місті Соледар на Донечинні.
В Теслугівському ліцеї, в якому навчався герой, відбулася лінійка-реквієм присвячена річниці загибелі «Герої назавжди залишаться в наших серцях і пам’яті».
Любомир був добрий, веселий, щирий. Герой мав багато друзів, адже до кожного знаходив підхід, кожного міг розвеселити та підняти настрій.
Захоплювався мисливством та рибальством. Мріяв, що повернеться з війни, та мав багато планів…
Але не судилося.
Життя його обірвалося на 32 році життя.
Таким він був, таким він є, таким він залишиться навіки.
Спочивай наш Герою! Твій подвиг не буде забутим!
Список публікацій
Загиблого воїна Бондарця Любомира Васильовича відзначено орденом “За мужність” ІІІ ступеня (посмертно) // Крупецька територіальна громада
В Теслугівському старостинському окрузі вшанували пам’ять Любомира Бондарця, який загинув 9 січня 2023 року // Крупецька територіальна громада