Гайдук Дмитро Вікторович (09.03.1986-12.07.2023)

Гайдук Дмитро Вікторович народився 09 березня 1986 року у селі Великі Селища. Певний час проживав у місті Рівне, де пішов до школи №8 у 1 клас. В 1998 році Дмитро разом з татом переїхали до с. Великі Селища на постійне місце проживання та продовжив навчання у Соснівській загальноосвітній школі до 2000 року. Після її закінчення вступив до Соснівського професійно–технічного училища, де здобув професію плиточника -муляра -штукатура.
Згодом Дмитро проходив строкову службу на Житомирщині. Після півторарічної служби, демобілізувавшись, влаштувався працювати до ДП «Соснівське лісове господарство». З 05 лютого 2015 року по 12 квітня 2016 року наш Захисник захищав Українську землю від російських загарбників у зоні АТО.
Дмитро – стрілець–номер обслуги аеромобільно-десантного відділення аеромобільно-десантного взводу аеромобільно-десантної роти, зарекомендував себе з позитивної сторони. Грамотний, працьовитий військовослужбовець, який добре вивчав військову справу, з честю виконував свої військові обов’язки, виявляв повагу до командирів і старших за військовим званням військовослужбовців, шанував честь, гідність товаришів по службі.
В складі аеромобільно-десантної роти виконував бойові завдання, а за вмілі дії та ініціативу під час проведення антитерористичної операції відзначився командуванням роти з кращого боку, та був нагороджений нагрудним знаком «20 років ВДВ України». В 2018 році Дмитро нагороджений почесною відзнакою командувача військ оперативного командування «Захід», а саме нагрудним знаком «Збережемо честь – здобудемо славу». Після повернення додому, продовжував працювати у ДП «Соснівське лісове господарство». 02 грудня 2022 року Дмитро призваний по мобілізації до лав Збройних Сил України, де був навідником десантно-штурмового взводу десантно-штурмової роти. Під час військової служби 19 травня 2023 року нагороджений нагрудним знаком «За зразкову службу».
На жаль, 12 липня 2023 року під час виконання бойового завдання в Луганській області обірвалося життя Захисника. Дмитро отримав поранення несумісні з життям внаслідок вибухової травми.

Відповідно до рішення Соснівської селищної ради від 24 листопада 2023 року № 680 присвоєно звання «Почесний громадянин Cоснівської селищної територіальної громади» (посмертно).
Відповідно до Указу Президента України за особисту мужність і героїзм, виявлені в захисті державного суверенітету та територіальної цілісності
України від 22 березня 2024 року №166 нагороджено орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Публікації про Гайдука Д.

Герої не всмрають . ВІДЕО:

https://www.facebook.com/reel/685995453181108

Ціна свободи . ВІДЕО:

https://www.facebook.com/reel/1513556210402536

Рубрика ‘’Ціна свободи’’
Пам’ять серця

Погожий весняний ранок… Перші сонячні промінчики зазирнули до лікарняного вікна. Молодій мамі принесли невеликий згорточок. Малюк своїми рученятами схопив маму за палець і потужно закричав, сповіщаючи світ про своє народження. Це маленьке диво було жаданим первістком в сім’ї Надії Петрівни і Віктора Родіоновича Гайдуків.
Маленький Дмитрик був надзвичайно уважним, слухняним і допитливим хлопчиком. Сім’я переїхала до міста Рівне, коли хлопчику виповнився рік. А в 1991 році Дмитро з величезним букетом айстр і гордо піднятою головою іде до першого класу Рівненської школи №8.
Маленький хлопчик з великим добрим серцем мав дуже багато друзів. Але більше за всіх Дмитрик любив свою маленьку сестричку Зою. Був для неї надійною підтримкою і вірним охоронцем.
Після повернення родини в 1998 році до села Великі Селища Дмитро продовжує навчання в Соснівській загальноосвітній школі. За словами однокласників Діма завжди був особистістю глибокою і неординарною. А ще його любили і поважали за справедливість і чесність.
Після закінчення школи Дмитро вступає до Соснівського професійно-технічного училища, де здобув професію плиточника-муляра-штукатура.
Згодом Дмитро проходив строкову військову службу на Житомирщині. А демобілізувавшись в 2005 році, влаштувався працювати до ДП ‘’Соснівське лісове господарство’’ верстатником деревообробних верстатів в цеху переробки деревини.
А далі… Далі було АТО. Напруга на сході та півдні України почала стрімко зростати. Почалося масове захоплення міст проросійськими силами. І Дмитро не зміг стояти осторонь. Він не чекав повістки, не шукав вигоди. Просто в цього хлопчини честь і совість переважали над усім іншим. Він сам встав на захист України. Мама до останнього не знала про рішення сина. Дмитро – стрілець аеромобільного десантного відділення 1аеромобільного десантного взводу 1аеромобільно-десантної роти.
Виконував бойові завдання. Впертий і надійний – так характеризують Дмитра побратими. За вмілі дії та ініціативу під час проведення АТО Дмитро Гайдук відзначився командуванням роти та був нагороджений знаком ‘’20 років ВДВ України’’.

В 2018 році Дмитро нагороджений почесною відзнакою командувача військ оперативного командування ‘’Захід’’ нагрудним знаком ‘’Збережемо честь – здобудемо славу’’.
Після повернення додому Дмитро продовжує працювати в ДП ‘’Соснівське лісове господарство’’. І знову родинне тепло, вірні друзі, буденні турботи. А ще Дмитро дуже любив ліс. В його красі, гармонії, таємничості хлопець знаходив якусь особливу розраду. Неабияким захопленням Дмитра була кулінарія. Особливо полюбляв хлопчина ліпити вареники.
Але світлі сонячні дні, чисті спомини і яскраві мрії перекреслило одне жорстоке слово – війна.
2 грудня 2022 року Дмитро Гайдук призваний до лав ЗСУ, де був навідником 1 десантно- штурмового взводу десантно-штурмової роти. Дмитро ніколи не ховався за спинами побратимів. Вірний військовій присязі, своїй совісті і честі завжди був одним з перших. 19 травня 2023 року Дмитро Гайдук нагороджений нагрудним знаком ‘’За зразкову службу’’.
А вже 12 липня 2023 року під час виконання бойового завдання в Луганській області згасло молоде життя Захисника України.
Холодний смуток душу охопив,
Дощем заплакав… Свічка догорає…
Він не дожив, не докохав, не долюбив…
Внаслідок вибухової травми від смертельного поранення обірвалося життя Дмитра
Вікторовича Гайдука.
Чому ж ти, Боже, смерть цю допустив?!
Поплач зі мною разом, Україно…
Чому хітоном, Боже, не прикрив?!
Сьогодні знову втратили ми сина..

Провести мужнього сина України та востаннє попрощатися з ним прийшли військовослужбовці, односельці, друзі, представники влади, жителі навколишніх сіл громади, працівники закладів та підприємств. Плачуть свічки, плаче небо, плачуть люди. І від болю розривається на шматки серце. Подорозі, встеленій квітами, в супроводі колони прапороносців і військових кортеж із тілом Героя прямує рідною вулицею до Свято-Покровського храму села Великі Селища.
Мужнього сина України, Дмитра Гайдука поховали з усіма військовими почестями на цвинтарі села Великі Селища. Трикратний залп та Державний Гімн України востаннє звучали на честь Дмитра. Низько схиляємо голови у тяжкій, гіркій скорботі. Чому ж ми втрачаємо кращих з кращих, які віддають свої життя заради того, щоб ми мали мирне небо над головою, за самостійну і незалежну Україну?! Адже саме такі, як
наш Дмитро довели світу, що Україна не скориться агресору й здатна дати відсіч.
Міністерством Оборони України згідно Указу Президента України від 22 березня 2024 року № 166 Гайдука Дмитра Вікторовича нагороджено Орденом ‘’За мужність‘’ ІІІ ступеня (посмертно).
Відповідно до рішення Соснівської селищної ради від 24 листопада 2023 року № 680 Дмитру Гайдуку присвоєно звання ‘’Почесний громадянин Соснівської селищної територіальної громади’’ ( посмертно).
Дмитро Гайдук навіки в нашій пам’яті, в наших серцях. Завдяки таким як він і з’явилося нове розуміння сили – сили, що народжується з любові до Батьківщини і віри в її майбутнє.
Світла та вічна пам’ять Герою!
Низький уклін рідним за виховання мужнього Захисника України! Світла та вічна пам’ять
усім, хто віддав життя за Батьківщину!

У Соснівському надлісництві на Рівненщині створили Ліс памʼяті

Разом із мамами загиблих Героїв висадили молоді дерева — як символ життя, пам’яті та вдячності.

Війна забрала у колективу Соснівського надлісництва вже трьох працівників. Їхні історії — це історії мужності, відповідальності й любові до своєї землі.

«Дмитро дуже любив свою роботу. Тепер я розумію чому — тут чудовий колектив. І сьогодні я бачу, що його памʼятають по-справжньому», — поділилася мама Дмитра, Надія Гайдук.

07 серпня, Соснівський селищний голова Микола КОТ вручив ордени «За мужність» III ступеня (посмертно) рідним військовослужбовців Збройних Сил України.

Відповідно до УказуПрезидента України за особисту мужність і героїзм, виявлені в захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України орденом «За мужність» III ступеня нагороджено ГАЙДУКА Дмитра Вікторовича