Поп’як Сергій Вікторович ( 29.08.1981-13.06.2023)
Поп’як Сергій Вікторович народився 29 серпня 1981 року в с. Великі Селища. 01.09.1987 по 10.06.1996 навчався в школі. Сергій відвідував гуртки на базі Соснівського будинку дітей і молоді, зарекомендував себе, як здібний вихованець маючи неодноразові нагороди та перемоги в різних напрямках гурткової роботи.
З 01.09.1996 по 01.07.1998 рік навчався в Соснівському СПТУ №8 за професією “Столяр, будівельник, тесляр”. Був працьовитою, талановитою, порядною та відповідальною людиною, хорошим та чуйним батьком, люблячим сином, надійним другом.
24 січня 2023 року призваний по мобілізації на військову службу до Збройних Сил України. Сергій був механіком-водієм медичного пункту механізованого батальйону.
13 червня 2023 року загинув внаслідок смертельного поранення, несумісного з життям, у період здійснення наступальних дій в Запорізькій області.
У Сергія залишилися мама, тато, двоє донечок, рідні.
Відповідно до рішення Соснівської селищної ради від 04.07.2023 №602 присвоєно звання «Почесний громадянин Соснівської селищної територіальної громади» (посмертно).
За особисту мужність і героїзм, виявлені в захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України Указом
Президента України від 28 липня 2023 року №467 Сергія Вікторовича Поп’яка нагороджено орденом «За мужність» III
ступеня (посмертно).
Публікації про Поп’яка С.
Поховали Воїна з усіма військовими почестями на кладовищі в селі Великі Селища. На його честь під виконання духовим оркестром Державного Гімну України члени ДФТГ Соснівської громади здійснили трикратний салютний залп. Синьо-жовте знамено, яким накрита була домовина Воїна, представник 1 відділу Рівненського РТЦК та СП передав мамі Захисника.
ВІДЕО: https://www.facebook.com/groups/2797098500570036/permalink/3531204200492792/?app=fbl
Присвячується Поп’яку Сергію
Герої не вмирають!
Герої серед нас.
Хвилиною мовчання
Вшануємо всіх Вас!
Пам’яті Сергія Поп’яка
присвячується...
І знову батьки у жалобі,
І знову розпач у душі.
Скажи, Боже любий, доки?
Не чутимеш нас у мольбі.
Ростила, любила, плекала,
Завш тішилась – Добрий син.
Але навіть в думці не мала,
Що ворог запустить «млин».
Цей «млин» перемеле сім’ї,
Такі молоді й міцні.
А батько і мати завше,
Чекатимуть сина, лиш в сні.
Завш радо тебе зустрічала,
Мабуть відчувала я.
Що все так спішив надбати,
Коротка дорога твоя.
Не зможе матуся сину,
Зібрати валізу в путь.
Лиш завжди, найкращі квіти,
Вони на могилку несуть.
Мій сину єдиний, моя ти дитино,
Найкраще для тебе дала.
Одне не зуміла, тебе захистити,
Така мабуть доля твоя.
Місцева жителька Надія Оніщук
ВІДЕО : https://www.facebook.com/reel/993741166543776
13 червня 2025 року минає друга річниця загибелі хороброго Воїна – ПОП’ЯКА Сергія Вікторовича
Здається, ось-ось ще лунав його голос, ще світилися добром очі, ще було живе тепло його рук.
А тепер — тиша. Невимовна тиша втрати.
Але в цій тиші звучить щось більше — пам’ять, вдячність, любов. Низький уклін батькам, рідним, близьким — за Сина, за Героя, за того, хто пожертвував найціннішим – власним життям. Ти з нами, Сергію.
У подиху вітру над полем, що захищав.
У шепоті пшениць, що хиляться до землі, мов у молитві.
У небі — високому й чистому, як твоя душа.
Ти — у кожному кроці нашої свободи.
Список публікацій.
Почесний громадянин Соснівської селищної територіальної громади // Соснівська селищна рада