Веремейчик Максим Олегович (18.03.1996-21.04.2025)

Максим Веремейчик народився 18 березня 1996 року в селі Стара Мощаниця Рівненського району. Навчався у місцевій школі, а згодом здобув фах столяра у Здолбунівському училищі та Кременецькому лісотехнічному коледжі.

Працював у Рівненському ШЕУ та будівельній компанії «Євромагістральбуд». Згодом підписав контракт зі Збройними силами України, брав участь в антитерористичній операції. На початку повномасштабного вторгнення Максим Веремейчик знову став на захист Батьківщини.

«Більшу частину служби Максим був оператором станції протиповітряної оборони. Він був відданий своїй справі – любив Україну, вірив у нашу перемогу. Завжди казав: “Якщо я не піду – вони прийдуть сюди”. Це була дуже добра та щира людина. Якими б не були труднощі в житті – він завжди посміхався. У вільний час полюбляв рибалити, але з початком війни це захоплення стало на паузу. Найбільше в житті Максим любив донечку», – розповіла дружина Захисника.

На жаль, 29-річний сержант Максим Веремейчик загинув 21 квітня 2025 року під час виконання бойового завдання на Донеччині. Воїн вважався зниклим безвісти – лише нещодавно його тіло ідентифікували та передали рідним для гідного поховання.

У Захисника залишилися дружина, донька, батьки, брат та сестра.

Публікації про Веремейчика М.

“Його війна почалася з 2014”: попрощалися з Максимом Веремейчиком у Рівному

Прощання з Максимом Веремейчиком відбудеться у вівторок, 21 липня, о 10:00 на майдані Незалежності в Рівному. Заупокійну службу провели у Свято-Покровському соборі. Поховали військовослужбовця на Алеї Героїв кладовища «Нове» в обласному центрі.

Майдан незпалежності в Рівному. Прощання і полеглим

“Хочеться подякувати батькам і сім’ї, що виховали такого хорошого сина, який, незважаючи на важкий час, таки віддав свій борг державі. Він був досить хорошим хлопцем, завжди міг допомогти. Хороший тато, син. Хай вічна пам’ять буде йому, а батькам сили і здоров’я”, — зазначила сусідка Максима Веремейчика Валентина.

“Максим мені запам’ятається завжди усміхненим, що б там не сталося, в будь-якій ситуації він казав: «Олесю, все буде. Прорвемося». Був найкращим татом, чоловіком, сином”, — розповіла подруга сім’ї Максима Веремейчика Олеся.

“Був щирим патріотом своєї країни. Завжди казав: «Якщо не я, то хто? Якщо я туди не піду, то вони прийдуть сюди». Його війна почалася з 2014 року, як і моя, в принципі. Це дуже болюча втрата для мене”, — зауважила подруга сім’ї Олеся.