Василець Олександр Кузьмич (8.05.1978 – 28.07.2014)

Василець Олександр Кузьмич Олександр Кузьмич народився 8 травня 1978 р. в  с. Богуші Березнівського району Рівненської області. У листопаді 1996 р. був мобілі-зований до лав Збройних сил України. Службу проходив у внутрішніх військах у м. Володимир-Волинський (Волинська область). У квітні 1998 р. демобілізований у званні молодший сержант.

Проживав у Білій церкві. Одружився,  влітку 2003 р. молода сім’я переїхала до с. Колонщина що  на Макарівщині. Тут його  запам’ятали як майстра «з золотими руками» зі встановлення опалення в приватних будинках.

21 березня 2014 р. молодший сержант О. Василець був мобілізований Макарівським районним військовим комісаріатом. Спочатку перебував поблизу Донецька, потім перевели ближче до Луганська, а востаннє – у Червонопартизанськ. 28 липня 2014 року молодший сержант Василець загинув у нічному бою з терористами під час мінометного обстрілу у районі пропускного пункту «Червонопартизанськ» Луганської області.

Протягом кількох днів тіло загиблого не могли вивезти з місця бою. 5 серпня 2014 р. Олександра поховали у рідному с. Богуші Березнівського району Рівненської області.

Вдома залишилося двоє маленьких дітей.

Указом президента України № 873/2014 від 14 листопада 2014 р.… Читати далі

Опанасюк Валерій Адамович ( Тризуб) (20.05.1971 – 20.02.2014)

Опанасюк Валерій АдамовичОпанасюк Валерій  народився 20 травня 1971 року в селі Дюксин Костопільського району Рівненської області.

Мешкав у Рівному. Працював автомеханіком.

Взимку 2013-2014 років перебував на Майдані Незалежності у Києві, був активним учасником Революції Гідності. Його знало багато рівнян, які були на Майдані. Цілими днями чергував на барикадах, допомагав новоприбулим активістам. Ті, хто добре знав Валерія Опанасюка, розповідають: у чоловіка було загострене почуття справедливості. Він ніколи не звертав уваги на матеріальні блага. Завжди допомагав тим, хто цього потребував. У біді першим простягав руку допомоги. Не вмів довго тримати зла. Валерій не боявся говорити правду.

20 лютого 2014 року загинув внаслідок вогнепального поранення. Куля снайпера влучила йому в серце, коли Валерій витягував з під обстрілу поранених побратимів. Валерію було 42 роки.

Похований 23 лютого 2014 року в місті Рівне на Алеї Слави кладовища «Нове».

Без батька залишилися четверо маленьких дітей

Указом Президента України Петра Порошенко № 890/2014 від 21 листопада 2014 року за громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння українському народу, виявлені під час Революції Гідності Валерію Адамовичу Опанасюку присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена “Золота Зірка (посмертно)

Також В.… Читати далі

Храпаченко Олександр Володимирович (18.09.1987- 20.02.2014)

Храпаченко Олександр Володимирович народився  18 вересня 1987 року в м. Рівне. Закінчив  ЗОШ № 19  міста Рівне. У 2004 році Олександр вступив до Рівненського державного гуманітарного університету на художньо-педагогічний факультет, кафедру театральної режисури, спеціальність – режисер драматичного театру.  У 2010 році  закінчив РДГУ з освітнім рівнем – бакалавр. Під час навчання у виші Олександр був найяскравішим студентом всього факультету, грав у багатьох режисерських роботах студентів. Він був щедро наділений режисерськими здібностями. Зробив не одну театральну постановку. Режисерські роботи Олександра: А. П. Чехов «Ведмідь», С. Мрожек «Стриптиз»; акторські роботи: А. Салинський «Сьогодні я стану  жінкою», О. Слаповський «Від червоного щура до зеленої зірки», Софокл «Ісмена». та ін.  Олександр знявся у фільмі «Воскресіння», в якому виконав роль солдата, що  повернувся з війни додому.

Олександр Храпаченко був провідним актором, солістом театру вільної пластики «Яблуко», що діяв при кафедрі театральної режисури. Сашко був скаут-рейнджером та скіфом, захоплювався рок-музикою.

Активіст Євромайдану. Убитий пострілом снайпера на вулиці Інститутській у Києві. Загинув від кулі снайпера, що потрапила у ключицю, пройшла легені та застрягла у печінці .… Читати далі

  1. Сторінки:
  3. 1
  4. 2
  5. 3
  6. 4
  7. 5