16 грудня 1990 року в м. Рівне,в сім’ї Бондаруків Галини Миколаївни і Дмитра Івановича, народився син Микола. 1 вересня 1996 року Микола пішов навчатися до Рівненської школи.
У 2000 році сім’я Бондаруків повертається на постійне місце проживання у рідне с. Крилів. Микола продовжив навчання у 5 класі Крилівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів. «Він був хорошим, здібним ,активним учнем. Охоче брав участь у різноманітних масових заходах школи. Завжди хотів грати ролі позитивних героїв у різних сценках».-згадує класний керівник Горкун Валентина Миколаївна. У 2007 році Микола закінчив навчання в Крилівській ЗШ І-ІІІ ступенів. Микола був добрим, товариським, щедрим, мав багато планів на майбутнє. З 1 вересня 2007року 1 липня 2009 року навчання у РДБМК по спеціальності зубний технік. За спеціальностю не працював, перебував на заробітках.
9 травня 2022 року був мобілізований до лав ЗСУ, як медик, перебував передовій у Миколаївській області. 22 жовтня рідні, друзі, знайомі бачили його у Facebook. На своїй сторінці він дякував учням Крилівської школи за листівки, малюнки, солодкі подарунки, які вони надіслали для воїнів. Всі дякували йому у коментарях за захист.
А 11 листопада у Крилів увірвалась страшна звістка, яка тяжким болем відгукнулася у серцях крилівчан. «Ще однієї непоправної втрати 10 листопада зазнала Корецька громада: в боях за суверенність та незалежність України під час виконання бойового завдання на Миколаївщині загинув житель Крилова Микола Дмитрович БОНДАРУК.
Йому назавжди залишиться 32
Публікації про Бондарука М
“Зповідомлення Корецької міської ради. “Не можна висловити весь той біль, який був в очах, серці батьків, рідних, знайомих воїна, який поліг на полі бою. Ця втрата, ці сльози-ніколи не забути і не пробачити.
Це був простий хлопець, за спеціальністю – зубний технік. Неодружений, він залишив батьків та брата і спогади про себе…Нехай добрий, світлий спомин про покійного захисника назавжди залишиться у пам’яті рідних, друзів, усіх, хто його знав”.
Спогади Тетяни Бондарук:
«Коля…наш дорогий Коля.. Знав би ти як ми сумуємо за тобою, знав би ти як ми любимо тебе.. Ми віддали б все, щоб ще хоча б один єдиний раз побачити тебе живим , твою посмішку, подивитись у твої очі, подякувати тобі, обійняти хоч один раз. Проклята війна забрала тебе у нас .Ти назавжди в наших серцях Ти наш Герой. Наш небесний Герой.Невимовна втрата розриває серце і душу ніби частинку серця відірвали і кинули у вогонь, до останньої хвилини ми не вірили що це сталось з тобою і зараз не віримо.
Ти б знав як важко без тебе.Ти б знав скільки людей і друзів прийшли щоб востаннє провести тебе у твою останню путь.
Ти б знав як болять наші серця. А як в той день світило сонечко.
Ти ж так любиш тепло..тепленьку кімнатку..тепленьку грубку. Тепер твоя кімната стала набагато меншою і холоднішою, а ти ж так любиш тепло..Ти б знав скільки квітів сипалось до твоїх ніг, моооооре квітів !
Ти б бачив як перед тобою схиляли голови всі люди.Ти б бачив як люди дивились на тебе з подякою.
Вони всі дякували тобі, що ти ціною свого життя захищав всіх.Як же так, чому саме ти?
Ніколи не перестануть боліти наші серця.
Тепер ти наш Небесний Охоронець, наш Небесний Ангел, наш Герой назавжди.
Любимо тебе»
Із допис Ярослави Бережницької з Facebook.
«Коля! Коляяяяя!!!!
Я не хочу тебе називати Героєм ( хоч ти їм і є) я хочу ,як завжди, говорити Миколка, я хочу як раніше сміятися з тобою, бачити твою посмішку, чути твій сміх, голос, я не можу і не хочу це все усвідомлювати ні… Ну ні… Це брехня, ти живий !!!Боже! як болить, як хочеться кричати… а як же всі ми твої друзі, рідні близькі.
Як жити з таким болем в серці? Як твоїй мамі, яка так чекала тебе додому, як же всі плани, які ти так хотів втілити в реальність! Чому від нас забирають найкращих, найщиріших, найдобріших, найсвітліших ,найсміливіших? Ти підходиш під всі ці категорії!. Ти залишишся в моєму серці на завжди. І воно ніколи не перестане боліти. Вічна пам’ять друже!»
У КРИЛОВІ ПОПРОЩАЛИСЯ ІЗ ВОЇНОМ МИКОЛОЮ БОНДАРУКОМ
З Миколою прощалися 14 листопада у Корці. Віддати останню шану Герою, розділити біль непоправної втрати з рідними прийшли жителі та керівництво громади, рідні, друзі, військові, всі, хто знав Миколу.
По дорозі додому, жителі всіх навколишніх сіл і крилівчани зустрічали загиблого захисника живим коридором шани. Остання дорогу дівчата встелили йому квітами .
Відспівування воїна Миколи очолив настоятель місцевого храму святителя Іоанна Златоуста протоієрей Віктор ГОМОН у співслужінні духовенства.
«Сьогодні ми зібралися, щоб провести в останню дорогу убитого воїна Миколу, який пішов захищати нашу країну. Так йому десь судилося віддати своє життя за всіх нас, за нашу свободу і державу. Безперечно, це велика втрата для нашого села. Молімося. Молімося за загиблих воїнів, молімося за здоров’я живих захисників», – зазначив отець Віктор.
Поховали Миколу на кладовищі у селі Крилів.
Спи спокійно, Солдате. Добра пам’ять про тебе і вдячність про твій подвиг назавжди залишиться в наших серцях. Вічна пам’ять захиснику України.
Список публікацій
За звільнення Миколаївщини загинув військовий з Рівненської області (ФОТО) // Радіо Трек: НОВИНИ.
Небесне військо поповнилось іще одним воїном з Кореччини // 0362.Сайт міста Рівне
Сьогодні Корецька громада прощатиметься з Миколою Бондаруком // Сфера – ТВ