Бортнік Вадим Петрович народився 24 січня 1984 року в місті Рівне, Рівненської області. Навчався в Рівненській СШ № 8, після закінчення ліцею, отримав спеціальність зварювальника і працював на виробництві за професією. Захоплювався мистецтвом ковальства, створював металеві вироби. Також любив автомобілі, у вільний час своїми руками вдосконалював техніку. Вадим був дуже доброю, чуйною, працелюбною людиною, був готовий прийти на допомогу за першим покликом, кожну справу доводив до кінця.
У 2015 році вступив до лав Збройних сил України, уклавши контракт. Брав участь в АТО/ООС, воював спочатку в Донецькій, потім в Луганській областях у складі 43-ї окремої механізованої бригади (43 ОМБр) навідником «Піонів». Був підвищений до звання сержанта. Згодом Вадима Бортніка перевели до 47-ї окремої інженерної бригади (47 ОІБр).
У 2018 році база 47-ї бригади було передислокована в місто Рубіжне Луганської області, у військову частину в Південному частині міста. Саме тут, в Рубіжному, Вадим і зустрів своє кохання. Він познайомився з Мариною, з першого погляду між ними між ними виникла взаємна симпатія. З кожним днем почуття поглиблювалися і скоро вони побралися. Чоловік ставився до дітей дружини, як до своїх, опікувався ними, піклувався про родину і невдовзі у пари народилася донечка. Так Вадим пов’язав свою долю з Рубіжним.
Напередодні повномасштабного вторгнення Вадим Бортнік, розуміючи про реальну загрозу бойових дій, звільнився з військової служби, щоб вивезти сім’ю з Рубіжного. Після того, як дружина з дітьми вже були в безпеці, у березні того ж року мобілізувався у свою бригаду. Виконував бойові завдання у Донецькій, Херсонській, Одеській областях. Був неодноразово нагороджений командуванням за заслуги, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, сумлінне виконання обов’язків.
2025 року Вадима перевели у 95-ту окрему десантно-штурмову Поліську бригаду (95 ОДШБр) на посаду оператора дронів, воював на Сумському напрямку.
Старший сержант Вадим Петрович Бортнік загинув 14 квітня 2025 року від потрапляння дрону-камікадзе під час виконання бойового завдання у Курській області, Суджанського району, н.п. Олешня.
Поховали Героя у рідному селі на Рівненщині.
У Вадима залишилися люблячі дружина, діти, мама, близькі та рідні, друзі, побратими.
Публікації про Бортніка В.
“Брав участь в АТО/ООС, воював спочатку в Донецькій, потім в Луганській областях у складі 43-ї окремої механізованої бригади (43 ОМБр) навідником «Піонів». Був підвищений до звання сержанта. Згодом Вадима Бортніка перевели до 47-ї окремої інженерної бригади (47 ОІБр)”, — розповіли у МВА.
Бортнік Вадим Петрович. с Дерев’яне Вічна Пам’ять. Зорянська територіальна громада
ВІДЕО
https://www.facebook.com/share/r/1CxheKsmwv
“Зорянська сільська рада висловлює щирі та глибокі співчуття родині, друзям та близьким полеглого Героя! Низький доземний уклін, повага, честь та шана Захиснику України!”
Зі сльозами на очах громада зустріла Героя, який повернувся додому. Тепер назавжди…
Жителі Зорянської громади провели в останню дорогу молодого Героя Бортніка Вадима Петровича, 1984 року народження, жителя села Дерев’яне.
Живим коридором, стоячи на колінах, зустріли люди траурний кортеж з тілом Героя, який боровся за незалежність України, її територіальну цілісність та суверенітет, мужньо давав відсіч противнику і залишався вірним військовій присязі при виконанні бойових завдань.
“Щирі співчуття рідним, особливо мамі, та всім близьким Героя…Невимовний біль і страшна втрата — ми знову прощаємося з чоловіком, для когось другом чи знайомим, для когось — батьком, сином, сенсом життя, цілим світом…Світла пам’ять Захиснику, який віддав найдорожче — своє життя — за наше майбутнє…Низький уклін матері за сина…”- Вікторія Фінкеви“Щирі співчуття мамі, родині…Осиротіли діти… осиротіла Україна ,осиротіла українська земля на ще одного героя…Боляче,невимовний біль..”,- Світлана Лозицька“Доземний уклін і величезний жаль для батьків за сина – героя. Вічна і світла пам’ять тобі дитино,нехай Боженько втішить твоє серденько і загоїть рани, царство небесне”, – Євгенія Ковальчук“Душа переповнена скорботою, мозок відмовляється вірити, серце наповнене ненавистю до ворогів,співчуття для матері від втрати єдиного синочка, біль за дітей від втрати батька….Такі сумні почуття викликає ця звістка. Царство небесне Вадиму, низький уклін”, -“Надія Поліщук
Спогади Людмили, мами Вадима
Мій дорогий Сину, моя Любове і Надія. Уже скоро рік, як Тебе немає. А мені не віриться. Я все ще жду, що прийдеш, відкриєш двері. На кожний дзвінок щодуж біжу до телефону, сподіваючись почути Твій голос. Твоя доброта, увага, завжди гріли мені душу. Ти був найкращим сином, чутливим і ніжним. Ці якості ввібрав від бабусі і дідуся, які безмежно, як і я, любили Тебе. Дитина сільської поліської природи. Бувало часто усамітнювався і годинами вивчав природу, усе що жило у ній. Опікувався комахами, метеликами, а ще доглядав котиків і пташечок. Пам’ятаю, коли перекопували огород натрапили на кубло мишей. Син благав відпустити їх, адже вони такі маленькі і гарненькі та хочуть жити. А ще говорив: – «Мамо не ступай на комахи. Ти ж їх затопчеш».
Його стихією був ліс. Навіть у юнацькому віці у кожну вільну хвилину поспішав до нього, аби насититися цілющим повітрям і звісно «вполювати» гриби. Був заядливим грибником, як його дідусь. Він знав про їстівні гриби все і, як дорослий, міг проконсультувати новачків.
“Мені так не вистачає твоєї турботи, сину, Ти постійно оберігав мене від негативу». Аби я не хвилювалася завжди говорив: «Мам, у мене все добре» Телефонував майже щодня. Якось я втратила телефон. Чотири дні не було зв’язку. Подолавши немалий шлях, він примчав додому. Був дуже знервований і в той же час щасливий, що у мене все добре. Відразу купив новий мобільний.
Десять років мій син стояв на захисті Батьківщини. І коли почалася велика війна я, як кожна мама, відмовляла його не йти, та він не дослухався. «Мам, я ж не Гондурас іду захищати, а рідну землю, свою Батьківщину». По різному складалося його, як і моє життя, та ми психологічно завжди були разом.
Служив у 43 бригаді. Розповідав, що це була хороша сім’я, Там зустрів вірного друга з Рівненщини, з любов’ю називав його «Блатанчик». Вони були не розлий вода, та війна розвела їх по різні сторони. У новій бригаді молодих, куди його перевели, довелося по новому адаптуватися «діду». Крайні шість років, мій син був щасливий. Він по справжньому знову закохався , перевіз сім’ю на Рівненщину і разом з дружиною виховував троє дітей Він прагнув жити, мріяв що після війни відкриє власну майстерню з виготовлення виробів з металу: ковані брами, огорожі, підсвічники. У період роботи на заводі у його доробку уже були квіти з металу та підсвічники. Він дарував їх мені.
Не судилося здійснитися мріям, не судилося насолодитися досхочу життям. Доля розпорядилася інакше, вона забрала мого єдиного сина, мою кровинку. Тепер він назавжди в небесному війську. А його ковані вироби з металу увічнюють його пам’ять на могилі. Я часто приходжу до нього поговорити. Для мене мій син живий, бо жива пам’ять про нього у моєму серці і житиме доскону.
Записала Р. Щербан
АМ'ЯТІ ГЕРОЯ , нашого земляка , загиблого за Україну
ВАДИМА БОРТНІКА
Знамена додолу ... І квіти під ноги ,
Земля стугонить від ридання ...
Позаду у тебе далека дорога
До рідного дому... Востаннє ...
Буяє весна , а село на колінах ,
О , Спасе , чи ж то Твоя воля ?
Що горем пречорним у двір - домовина ,
Як чаша довічного болю .
Наш воїне світла , відважний Герою ,
Якою була мить прощання?
Як пазурі смерті останнього бою
У серце вп'ялись на світанні ...
У гирлі війни обпалилися крила ,
Хтось скаже : така його доля ...
Хіба ж ми синів не для щастя ростили ?
О , Спасе , чи ж то Твоя воля ?
А небом бездонним , а небом безкраїм
До дому летять журавлі.
На тебе чекає дорога до раю ,
Бо в пеклі ти був на землі ...
Оксана Садовська
Список публікацій
Пов’язав своє життя з Рубіжним, але так і не встиг пожити в мирі // Луганська обласна державна адміністрація
На Курському напрямку загинув оборонець із Луганщини // Суспільне Донбас
На фронті загинув Вадим Бортнік — захисник із Рівненщини, який пов’язав свою долю з Рубіжним // Трибун
У Курській області загинув оператор БпЛА з Рівненщини Вадим Бортнік // Рівненські новини
Загинув Вадим Бортнік – захисник, який пов’язав своє життя з Рубіжним // Фарватер. Схід