Війна (2022) – чернетки
Храпаченко Олександр Володимирович
Храпаченко Олександр Володимирович народився 18.09.1987 в м. Рівне. Закінчив ЗОШ № 19 міста Рівне. У 2004 році Олександр вступив до Рівненського державного гуманітарного університету на художньо-педагогічний факультет, кафедру театральної режисури, спеціальність – режисер драматичного театру. У 2010 році закінчив РДГУ з освітнім рівнем – бакалавр. Під час навчання у виші Олександр був найяскравішим студентом всього факультету, грав у багатьох режисерських роботах студентів. Він був щедро наділений режисерськими здібностями, зробив не одну театральну постановку. Режисерські роботи Олександра: А. П. Чехов «Ведмідь», С. Мрожек «Стриптиз»; акторські роботи: А. Салинський «Сьогодні я стану жінкою», О. Слаповський «Від червоного щура до зеленої зірки», Софокл «Ісмена». та ін. Олександр знявся у фільмі «Воскресіння», в якому виконав роль солдата, що повернувся з війни додому.
Олександр Храпаченко був провідним актором, солістом театру вільної пластики «Яблуко», що діяв при кафедрі театральної режисури. Сашко був скаут-рейнджером та скіфом, захоплювався рок-музикою.
Активіст Євромайдану. Убитий пострілом снайпера на вулиці Інститутській у Києві. Куля потрапила в ключицю, пройшла легені та застрягла у печінці.… Детальніше
Василець Олександр Кузьмич (8.05.1978 – 28.07.2014)
Олександр Кузьмич народився 8 травня 1978 р. в с. Богуші Березнівського району Рівненської області. Проживав у Білій церкві. Молодший сержант, командир бойової машини – командир відділення 72-ої окремої механізованої бригади.
Батько двох малолітніх дітей Олександр Василець загинув під час
Вдома залишились двоє маленьких дітей.
Указом президента України № 873/2014 від 14 листопада 2014 р., “за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі”, нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)
Публікації про Васильця О. К.
В останню путь проводжали всім селом
Останні роки Олександр жив і працював у Київській області. У квітні його мобілізували, начебто, на 45 днів, але затримали значно довше. Як розповіли рідні, спочатку служив у Донецьку, потім їх перевели ближче до Луганська, у Червонопартизанськ, а востаннє дзвонив із-під села Діброва Донецької області. За тиждень до трагедії в телефонній розмові зі своєю тіткою розповідав про всі труднощі служби.… Детальніше