Крупецька територіальна громада

Регеза Володимир Васильович народився 18 липня 1989 року в селі Баранне Дубенського району Рівненської області, де й проживав з родиною.

Після закінчення Крупецької ЗОШ І-ІІІ ступенів навчався в Радивилівському професійному ліцеї та здобув професію «Муляр-штукатур».

Володимир був гарним сином та братом, вірним, щирим другом, надійною опорою та підтримкою для рідних та близьких.

Володимир Регеза був мобілізований у березні 2022 року. Служив у званні старшого солдата, був стрільцем 2 мотопіхотного відділення 2 мотопіхотного взводу 2 мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону військової частини.

Вірний військовій присязі, виявивши стійкість і мужність, Володимир Регеза  загинув 15 квітня 2025 року, під час виконання службових обов’язків із забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, у зв’язку із військовою агресією російської федерації проти України, в районі н.п. Степова Новоселівка Куп’янського району Харківської області.

Поховали загиблого воїна з військовими почестями на кладовищі у селі Крупець.

Публікації про Регеза В.

Крупецька громада знову в жалобі. Захищаючи Україну від російських окупантів загинув мешканець с. Баранне Дубенського району Рівненської області Регеза Володимир Васильович. Висловлюємо щирі співчуття рідним та близьким нашого загиблого воїна-захисника та поділяємо гіркий біль втрати.

22 травня в селі Баранне відбувся похорон загиблого Захисника України — Регези Володимира Васильовича.

ОСТАПЧУК Віктор Петрович народився у 1989 році, проживав у селі Крупець.

Захисник проходив військову службу на посаді стрільця-снайпера 1 механізованого відділення 3 механізованого взводу 1 механізованої роти 1 механізованого батальйону.

Воїн віддав своє життя за волю України та наше майбутнє. Життя Віктора Остапчука трагічно обірвалося 19 липня 2024 року в районі села Прогрес Покровського району Донецької області. Воїн вважався зниклим безвісти. Лише 11 червня 2025 року до військової частини надійшла постанова про ідентифікацію особи Віктора Остапчука.

Поховали Віктора з військовими почестями на кладовищі в с. Крупець.

Бійцю назавжди – 35 років.

Публікації про Остапчука В.

Жалобний кортеж із тілом загиблого захисника прибув у село Крупець 14 червня. Чин похорону пройшов 15 червня.

Жалобна церемонія по загиблому воїну Остапчуку Віктору, с. Крупець, 14 -15.06.2025

У Крупецькому ліцеї відбулося відкриття та освячення меморіальних дошок на честь полеглих Захисників України — Остапчука Віктора Петровича та Мирончука Василя Васильовича

Чин освячення меморіальних дошок та спільну молитву за упокій душ загиблих Героїв звершив благочинний Радивилівського благочиння, протоієрей Ігор Данилюк, який звернувся до присутніх зі словами духовної підтримки та настанови.… Читати далі

Любомир народився 25 грудня 1990 року у селі Теслугів Дубенського району, де і  проживав із сім’єю. . Закінчив Дрогобицький нафтовий технікум за спеціальністю «Обслуговування і ремонт обладнання нафтових і газових промислів». Займався підприємницькою діяльністю.

Навесні 2022 року чоловік приєднався до лав захисників, щоб боронити Україну від окупантів. Воював у лавах 1-го (Донецького) прикордонного загону Державної прикордонної служби України. Обіймав посаду інспектора прикордонної служби 2 категорії-начальника секції (гранатометника) Прикордонної комендатури швидкого реагування № 1

. Перше бойове хрещення відбулося на Донеччині в с. Тетянівка, де приймав безпосередню участь у бойових діях.

З 9 січня 2023 року не виходив на зв’язок з рідними, вважався зниклим безвісти.

Любомир загинув 09.01.2023 року у м. Соледар,

До останнього подиху захищав рідну Батьківщину від рашистів, мужньо боровся за нашу державу, наближаючи Перемогу.

Поховали воїна у рідному селі. У загиблого героя залишилися дружина, донечка, батьки та брат.

… Читати далі

МИРОНОВ Іван Вікторович народився 5 січня 1998 року в селі Карпилівка. Навчався та проживав в селі Ситне. У 2013 році завершив навчання в Ситненській ЗОШ І–ІІІ ступенів і вступив до Радивилівського професійного ліцею, де здобув фах тракториста-машиніста сільськогосподарського виробництва, слюсаря з ремонту сільгосптехніки та водія автотранспортних засобів.

Іван був життєрадісною, щирою людиною — добрим сином, братом, другом і надійною опорою для рідних. У його серці жила мрія про власну родину, про мирне та щасливе майбутнє.

19 вересня 2024 року Іван був призваний на військову службу. Виконував обов’язки оператора безпілотних літальних апаратів у складі розвідки механізованого батальйону.

5 травня 2025 року, під час виконання бойового завдання, Іван Миронов загинув внаслідок влучання ворожого FPV-дрону.

Поховали загиблого воїна з військовими почестями на місцевому кладовищі.

… Читати далі