Миколайчук Олег Михайлович (03.06.1988-07.11.2022 )

Миколайчук Олег Михайлович народився 03.06.1988 року в смт Оржів Рівненського району, Рівненської області. З родини мав старшу сестру – Арсеньєву Олену Михайлівну 1987 року народження та молодшого брата Федора 1989 року народження.

Навчався Олег у Оржівській середній школі. Так склалося, що після закінчення школи юнак не вступав до середніх спеціальних та вищих навчальних закладів, а одразу пішов на роботу. Працював за кордоном та в Києві.

Проходив строкову військову службу.

На початку березня 2022 року був мобілізований до лав Збройних Сил України солдатом розвідником. Служив на Донецькому напрямку.07.11.2022 року при виконанні бойового завдання Миколайчук Олег загинув у районі населеного пункту Павлівка. Помер від осколкового ураження в шийну артерію.

Олег був неодружений. На жаль, не встиг звити своє власне сімейне гніздо і нині захищає Україну в Небесному Легіоні.

14 листопада, в Оржеві відбулося прощання із загиблим Героєм. Сотні односельчан живим коридором провели захисника в останню путь.

В Олега залишилися старша сестра та молодший брат.

Читати далі

Жур Денис Сергійович (31.01.1991-12.06.2024)

Жур Денис Сергійович народився 31.01.1991 року в місті Ахтме, Естонія. Мама: Паніна Людмила Вікторівна.

Навчався Денис в школі села Олексіївка Нікопольського району Дніпропетровської області, яку закінчив у 2007 році.

Продовжив навчання в Дніпропетровському технікумі залізничного транспорту за спеціальністю «Галузеве машинобудування» кваліфікація «Мотовозчик». 21.05.2009 року закінчив навчання в Дніпропетровському вагонному депо за спеціальністю «Провідник пасажирських вагонів».

В 2012 році Денис був призваний до лав збройних сил України. Там заключив контракт через воєнкомат і ТЦК в місті Миколаїв та проходив службу в навчальній частині військово-морських сил Збройних сил України. Вивчав шифрування «Морзянка». Через три місяці прийняв присягу на вірність Вітчизні і українському народу. З 2012 ро 2013 роки проходив службу в Криму на морському кораблі.

У 2013 році доля звела Дениса з молодою військовослужбовицею Вікторією, після чого юнак перевівся з морфлоту в сухопутні війська. Саме з цього часу він проходив службу у військовій частині селища Оржів на Рівненщині – за місцем проживання дружини. У 2014 році в молодого подружжя народився хлопчик.

В період з 03.02.2015 року по 15.03.2015 року старший солдат Жур Денис Сергійович брав безпосередню участь у антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету територіальної цілісності України у секторі «А» населеного пункту Старобільськ Луганської області.… Читати далі

Туньов Юрій Валентинович (21.08.1987-09.05.2023)

Туньов Юрій Валентинович народився 21.08.1987 року в смт Оржів Рівненського району, Рівненської області. Мама: Туньова Світлана Вікторівна, 1967 року народження нині проживає у смт Оржів.

Навчався Юрій в Оржівській середній школі, яку закінчив у 2004 році. Після школи навчався у Рівненському коледжі.

В серпні 2022 року старший солдат Туньов Юрій був призваний на військову службу до Державної прикордонної служби України по мобілізації та направлений для проходження військової служби до 1 прикордонному загоні. За досить короткий проміжок часу військовослужбовець зарекомендував себе виключно з позитивної сторони. Він відповідально ставився до виконання завдань, був старанним та сумлінним військовим.

З 12 березня 2023 року, Юрій Валентинович в складі підрозділу прикордонної комендатури швидкого реагування № 2 приймав безпосередню участь в бойових діях на Сході України задля недопущення прориву противника вглиб міста Бахмут.Не шкодуючи власного життя, Юрій Валентинович завжди добровільно першим висувався для виконання найнебезпечніших бойових завдань.

Противник штурмував позиції Сил оборони України, намагався повністю захопити місто, здійснюючи обстріли з артилерії та мінометів різного калібру. У складі зведеного підрозділу старший солдат Юрій Туньов неодноразово виходив на бойові чергування та героїчно протистояв ворогові – здебільшого бійцям з приватної військової компанії «вагнер».… Читати далі

Лобач Ігор Миколайович ( 25.03.1980-03.12.2022)

Лобач Ігор Миколайович народився 25 березня 1980 року в селищі Клевань Рівненського району Рівненської області у сім’ї робітників Миколи та Марії.

У 1995 році закінчив Клеванську ЗОШ №1. Після закінчення 9-го класу вступив до Клеванського професійного ліцею (раніше Клеванське професійно-технічне училище №23) (1995-1997). Здобував професію «Електромонтер з ремонту та обслуговування електроустаткування».

На жаль, з певних причин закінчити повний курс навчання юнакові не вдалося, а тому й працювати за обраною спеціальністю Ігорю не довелось. Після проходження строкової військової служби з 1998 по 1999 роки в повітряно-десантних військах у м. Житомир він працював на приватних фірмах охоронником. Був не одружений. Дітей не мав.

Захоплювався спортом. В юні роки був активним спортсменом та представляв на регіональних змаганнях рідну школу та професійний ліцей. 

У кінці березня 2022 року був мобілізований до лав збройних сил України. На захист вітчизни став не вагаючись. Був навідником 3-го механізованого відділення 3-го механізованого взводу 4-ої механізованої роти 2-го механізованого батальйону військової частини А 0998.

Загинув Ігор в боях під Бахмутом, у районі населеного пункту Яковлівка.… Читати далі

Грешко Руслан Станіславович (01.06.1976 – 06.01.2024 )

Грешко Руслан Станіславович народився 01.06.1976 року в смт Оржів Рівненського району, Рівненської області в сім’ї робітників. Батько – Грешко Станіслав Миколайович 13.12.1952 року народження наразі проживає в будинку для людей похилого віку.

Руслан навчався у Оржівській середній школі. Після закінчення 9-го класу вступив до  Рівненського СПТУ №38 за спеціальністю монтажника-електрозварювальника 2-го розряду. В 1991-1994 роках працював слюсарем-електрозварювальником 2-го розряду.

26.12.1994 року був призваний до лав Збройних Сил України, як рядовий стрілець, водій.

З 26.08.2021 року працював в ТОВ «ОДЕК» УКРАЇНА  оператором на лінії по окорюванню.

На захист України був мобілізований 06.06.2022 року.

У період з 21.01.2023р. по 28.01.2023 р. проходив підготовку за №3 програмно-навчальної військової підготовки відповідно до наказу №95 від 21.01.2023 року.

06.01.2024 року під час наступальних дій в районі населеного пункту Роботине Запорізької області отримав травми несумісні з життям.

Руслан був одружений. У нього залишилися дружина Алла та доньки Марія, Каріна та Аліна. Улюбленим хобі в мирний час для нього були водіння автомобіля, риболовля та час проведений з родиною.… Читати далі

Владіміров Михайло Леонідович (13.09.1969 -16.09.2022)

Владіміров Михайло Леонідович народився 13.09.1969 року в Петрозаводську, село Соломенське Карельської АССР в Росії. Мама – Захарова Зінаїда Купріянівна 30.05.1951 року народження за національністю білоруска.

У 1971 році, коли Михайлу було 2 роки родина переїхала в смт Оржів. Навчався він у Оржівській середній школі, яку закінчив у 1985 році. Після школи вступив до  СПТУ №11 у місті Рівне за спеціальністю електрик.

У 1986-1987 рр. працював на Рівненському заводі тракторних агрегатів електромонтером 3-го розряду по ремонту обладнання. 16 листопада 1987 року був звільнений у зв’язку з призовом до лав радянської армії.

05.05.1991 року після проходження строкової військової служби був прийнятий на Рівненський завод тракторних агрегатів у ливарний цех №22 електромонтером 3-го розряду.

З 22.09.1992 по 2006 рік працював в Оржеві на залізниці монтером колії. З 21.08.2006 року прийнятий вантажником складу сировини і дерев’яних відходів в ОДЕК де працював до 2013 року.

З 07.10.2013 року по 2016 рік працював у військовій частині А 4559 слюсарем-ремонтником відділу зберігання артилерійських систем. Саме тут згодом отримав Подяку з нагоди 23-ї річниці Збройних Сил України.… Читати далі

Стрілець Олександр Анатолійович (07.11.1986-31.08.2023)

Стрілець Олександр Анатолійович народився 07.11.1986 року в селищі Оржів Рівненського району Рівненської області у родині Анатолія та Людмили Стрільців.

Навчався Олександр у Оржівській середній школі, яку закінчив у 2004 році. Пізніше навчався в школі міліції в с. Городок, що на Рівненщині.

Працював у відділі міліції в підрозділі «Барс», згодом у Городоцькому виправному центрі №131 наглядачем.

З часом Олександр змінив характер роботи. Займався будівельними роботами, таксував, переганяв автомобілі з-за кордону. Серед захоплень чільне місце у житті Олександра займав футбол. Він із задоволенням відвідував тренування, грав за команду села Грабів – «Оріон».

У 2014 році Олександр хотів йти в АТО, однак доля не пустила. На той час він був вже одружений і в молодого подружжя народилася донечка Юлія.

З початку повномасштабного вторгнення росії в Україну Олександр став організатором сил оборони, створював блокпости в ДФТГ. Згодом пішов до «Нацгвардії». Пізніше з власної ініціативи перевівся до полку «Азов». Був у найгарячіших точках. Побратими згадують його із захватом і повагою: «Він був справжнім командиром, цінував своїх людей».… Читати далі

Богданець Олександр Юрійович (11.03.1987– 05.07.2023)           

                                                           

Богданець Олександр Юрійович народився 11.03.1987 року в смт Оржів Рівненського району, Рівненської області в сім’ї робітників. Батько – Богданець Юрій Петрович 02.07.1963 року народження та мама Богданець Наталія Кирилівна 20.04.1963 року народження наразі проживають в рідному селищі.

Олександр навчався в Оржівській середній школі, яку закінчив у 2004 році. З малих літ  хлопець захоплювався комп’ютером, тому паралельно з навчанням у школі проходив навчання в комп’ютерній академії «Шах», яку закінчив у 2005 році за спеціальністю «Комп’ютерна графіка та інтернет технології».

У 2006 році працював на посаді дизайнера у товаристві «Відок» в м. Рівне. З 2007 року став працювати в селищі Оржів у меблевому товаристві з обмеженою відповідальністю «Олісма». З 2008 року працював столяром у ВАТ «Рівнеазот», з 2009 року почав працювати разом з татом, виконуючи фасадні роботи у м. Києві.

У зв’язку з хворобою був звільнений від військової строкової служби в мирний час.

Олександр одружився, згодом у молодого подружжя народилося двоє синів.

З 19 березня 2023 року Олександр був призваний на військову службу.… Читати далі

Педоренко Дмитро (28.10.1995-30.12.2023)

Дмитро Педоренко народився 28 жовтня 1995 року у селі Жобрин. Навчався у ВПУ №1 м.Рівного. Після того працював верстатником деревообробних верстатів у цеху виготовлення гнутоклеєних деталей.

У листопаді 2015 року підписав трирічний контракт зі Збройними силами України. Зокрема Дмитро проходив службу в зоні проведення антитерористичної операції на Сході нашої країни.

Коли ж розпочалося повномасштабне вторгнення, Діму викликали на службу. Він не ховався, відразу ж сказав рідним, що так треба і вже 1 березня 2022 року він був у військовій частині…

Люблячий та турботливий чоловік і батько, опора для дружини. Дмитро не розповідав рідним, де саме він знаходиться. Для близьких людей у нього завжди була одна відповідь: “У мене все добре”.

28-річний солдат Дмитро Педоренко загинув 30 грудня 2023 року на Харківщині поблизу села Синьківка, гідно виконуючи свій військовий обов’язок та стримуючи агресію російської федерації.

Прощання із Героєм відбулося в понеділок, 15 січня, о 10:00 на майдані Незалежності у Рівному. Поховали Дмитра в рідному селі Жобрин…

Читати далі

Захарук Вадим Олександрович (17.05.1981-14.03.2022)

Захарук Вадим Олександрович народився 17 травня 1981 року в селищі Клевань. З 1987 по 1997 роки навчався у Клеванській загальноосвітній школі №2. Після закінчення школи вступив до Рівненського автотранспортного технікуму.

Строкову службу проходив в рядах військового формування Національна гвардія України в м. Біла Церква.

Після проходження служби працював у Клеванському лісозаводі «Промінь» верстатником.

В 2007 році одружився. У шлюбі народилася дочка Віолетта.

З перших днів повномасштабного вторгнення прагнув захищати країну в рядах добровольців. З 2 березня зарахований на службу. Після навчання в м. Житомир був переведений в с. Антопіль, де 14 березня 2022 року загинув в результаті ракетного удару.

За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі Вадима Захарука нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

Читати далі