Революція гідності. Війна. Рівненщина

Народився 17 вересня 1993 року в селищі Клевань Рівненського району, Рівненської області в сім’ї робітників. У 2011 році закінчив Клеванський ліцей №2. Після закінчення навчався в Рівненському вищому професійному училищі ДДСО при МВС України (с. Городок).

Працював у Державній службі охорони при УМВС України в Рівненській області.

Віктор захоплювався рибалкою та збиранням грибів. Був одружений, батько двох дітей.

Строкову військову службу проходив у м. Одеса. Був призваний на військову службу в зону АТО у складі 80-ї бригади. Захищав Донецький аеропорт.

З початком повномасштабної війни росії проти України 05 березня 2022 року був мобілізований на військову службу в Донецькій області у 53-тю окрему механізовану бригаду.

Загинув Семенчук Віктор Миколайович 6 травня 2022 року від вибухової травми (Асфіксія) здавлення грудей та черева, під час виконання бойового завдання в населеному пункті с. Володимирівка, Донецької області, Волноваського району.

Похований на місцевому кладовищі.

Рідні та друзі згадують Віктора  як добру, позитивну та щиру людину.

… Детальніше

Віктор Алексійчук народився й проживав в смт Клевань, Рівненського району, Рівненської області. Навчався у Клеванському ліцеї №2. По закінченні школи вступив до Київського медичного училища.

Провчившись рік, вирішив, що хоче служити в армії. Був мобілізований до лав тогочасної Радянської Армії. Після демобілізації навчався у Рівненському медичному коледжі, отримав диплом фельдшера. У Міжнародному економіко-гуманітарному університеті імені С. Демʼянчука м. Рівного здобув диплом бакалавра за спеціальністю «Фізична реабілітація».

У 2014 році добровольцем вступив до лав української армії, брав участь у АТО. Війна 2022 застала його за кордоном, але, як справжній патріот, він повернувся і був мобілізований до військової частини А0959 м. Луцька.

Був нагороджений Подякою за сумлінне виконання службових обовʼязків, патріотизм, зразкову військову дисципліну, високий професіоналізм та особливий вклад у розвиток 3-ї роти охорони 343 батальйону охорони військової частини А0959.

З березня 2023 року відбував службу неподалік м. Вугледар як стрілець-санітар. Згодом був переведений до лав морської піхоти, служив у десантно-штурмовій роті частини А3821.

Алексійчук Віктор Олександрович загинув у с. Сторожеве, Волноваського району, Донецької області під час виконання завдання.… Детальніше

Миколайчук Олег Михайлович народився 03.06.1988 року в смт Оржів Рівненського району, Рівненської області. З родини мав старшу сестру – Арсеньєву Олену Михайлівну 1987 року народження та молодшого брата Федора 1989 року народження.

Навчався Олег у Оржівській середній школі. Так склалося, що після закінчення школи юнак не вступав до середніх спеціальних та вищих навчальних закладів, а одразу пішов на роботу. Працював за кордоном та в Києві.

Проходив строкову військову службу.

На початку березня 2022 року був мобілізований до лав Збройних Сил України солдатом розвідником. Служив на Донецькому напрямку.07.11.2022 року при виконанні бойового завдання Миколайчук Олег загинув у районі населеного пункту Павлівка. Помер від осколкового ураження в шийну артерію.

Олег був неодружений. На жаль, не встиг звити своє власне сімейне гніздо і нині захищає Україну в Небесному Легіоні.

14 листопада, в Оржеві відбулося прощання із загиблим Героєм. Сотні односельчан живим коридором провели захисника в останню путь.

В Олега залишилися старша сестра та молодший брат.

… Детальніше

Жур Денис Сергійович народився 31.01.1991 року в місті Ахтме, Естонія. Мама: Паніна Людмила Вікторівна.

Навчався Денис в школі села Олексіївка Нікопольського району Дніпропетровської області, яку закінчив у 2007 році.

Продовжив навчання в Дніпропетровському технікумі залізничного транспорту за спеціальністю «Галузеве машинобудування» кваліфікація «Мотовозчик». 21.05.2009 року закінчив навчання в Дніпропетровському вагонному депо за спеціальністю «Провідник пасажирських вагонів».

В 2012 році Денис був призваний до лав збройних сил України. Там заключив контракт через воєнкомат і ТЦК в місті Миколаїв та проходив службу в навчальній частині військово-морських сил Збройних сил України. Вивчав шифрування «Морзянка». Через три місяці прийняв присягу на вірність Вітчизні і українському народу. З 2012 ро 2013 роки проходив службу в Криму на морському кораблі.

У 2013 році доля звела Дениса з молодою військовослужбовицею Вікторією, після чого юнак перевівся з морфлоту в сухопутні війська. Саме з цього часу він проходив службу у військовій частині селища Оржів на Рівненщині – за місцем проживання дружини. У 2014 році в молодого подружжя народився хлопчик.

В період з 03.02.2015 року по 15.03.2015 року старший солдат Жур Денис Сергійович брав безпосередню участь у антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету територіальної цілісності України у секторі «А» населеного пункту Старобільськ Луганської області.… Детальніше

Туньов Юрій Валентинович народився 21.08.1987 року в смт Оржів Рівненського району, Рівненської області. Мама: Туньова Світлана Вікторівна, 1967 року народження нині проживає у смт Оржів.

Навчався Юрій в Оржівській середній школі, яку закінчив у 2004 році. Після школи навчався у Рівненському коледжі.

В серпні 2022 року старший солдат Туньов Юрій був призваний на військову службу до Державної прикордонної служби України по мобілізації та направлений для проходження військової служби до 1 прикордонному загоні. За досить короткий проміжок часу військовослужбовець зарекомендував себе виключно з позитивної сторони. Він відповідально ставився до виконання завдань, був старанним та сумлінним військовим.

З 12 березня 2023 року, Юрій Валентинович в складі підрозділу прикордонної комендатури швидкого реагування № 2 приймав безпосередню участь в бойових діях на Сході України задля недопущення прориву противника вглиб міста Бахмут.Не шкодуючи власного життя, Юрій Валентинович завжди добровільно першим висувався для виконання найнебезпечніших бойових завдань.

Противник штурмував позиції Сил оборони України, намагався повністю захопити місто, здійснюючи обстріли з артилерії та мінометів різного калібру. У складі зведеного підрозділу старший солдат Юрій Туньов неодноразово виходив на бойові чергування та героїчно протистояв ворогові – здебільшого бійцям з приватної військової компанії «вагнер».… Детальніше

Володимир Поліщук народився 28 липня 1984 року в Херсоні. Дитячі роки його пройшли у селі Оржів, де служив батько-військовий, а мама працювала медсестрою. Згодом батьки розлучилися, тож двоє дітей з мамою переїхали на Херсонщину. Веселий, життєрадісний, усміхнений та добрий Володя надзвичайно любив рибалити. Увесь вільний час проводив на лиманах з вудкою у руках – вода була його стихією, стилем життя. Закінчив місцеве професійно-технічне училище №5.

«Старший з братів Андрій – служив в АТО, був поранений, батько – також військовий в запасі, тож Володя, надихнувшись дитячими спогадами та прикладом тата і брата, у вересні 2020 року добровольцем вступив до лав Збройних сил України за контрактом. Відтоді служив у війську», – розповідає тітка Героя Ірина.

Сім’я завжди була дуже патріотично налаштована, навіть паркан перед будинком на Херсонщині був пофарбований у кольори національного прапора України.

«Коли розпочалось повномасштабне вторгнення, старшому братові тільки зробили операцію, він повинен був розпочинати реабілітацію, фактично навчався ходити заново… Тож мова про те, щоб виїхати з окупованих територій не йшла.… Детальніше

Лобач Ігор Миколайович народився 25 березня 1980 року в селищі Клевань Рівненського району Рівненської області у сім’ї робітників Миколи та Марії.

У 1995 році закінчив Клеванську ЗОШ №1. Після закінчення 9-го класу вступив до Клеванського професійного ліцею (раніше Клеванське професійно-технічне училище №23) (1995-1997). Здобував професію «Електромонтер з ремонту та обслуговування електроустаткування».

На жаль, з певних причин закінчити повний курс навчання юнакові не вдалося, а тому й працювати за обраною спеціальністю Ігорю не довелось. Після проходження строкової військової служби з 1998 по 1999 роки в повітряно-десантних військах у м. Житомир він працював на приватних фірмах охоронником. Був не одружений. Дітей не мав.

Захоплювався спортом. В юні роки був активним спортсменом та представляв на регіональних змаганнях рідну школу та професійний ліцей. 

У кінці березня 2022 року був мобілізований до лав збройних сил України. На захист вітчизни став не вагаючись. Був навідником 3-го механізованого відділення 3-го механізованого взводу 4-ої механізованої роти 2-го механізованого батальйону військової частини А 0998.

Загинув Ігор в боях під Бахмутом, у районі населеного пункту Яковлівка.… Детальніше

Грешко Руслан Станіславович народився 01.06.1976 року в смт Оржів Рівненського району, Рівненської області в сім’ї робітників. Батько – Грешко Станіслав Миколайович 13.12.1952 року народження наразі проживає в будинку для людей похилого віку.

Руслан навчався у Оржівській середній школі. Після закінчення 9-го класу вступив до  Рівненського СПТУ №38 за спеціальністю монтажника-електрозварювальника 2-го розряду. В 1991-1994 роках працював слюсарем-електрозварювальником 2-го розряду.

26.12.1994 року був призваний до лав Збройних Сил України, як рядовий стрілець, водій.

З 26.08.2021 року працював в ТОВ «ОДЕК» УКРАЇНА  оператором на лінії по окорюванню.

На захист України був мобілізований 06.06.2022 року.

У період з 21.01.2023р. по 28.01.2023 р. проходив підготовку за №3 програмно-навчальної військової підготовки відповідно до наказу №95 від 21.01.2023 року.

06.01.2024 року під час наступальних дій в районі населеного пункту Роботине Запорізької області отримав травми несумісні з життям.

Руслан був одружений. У нього залишилися дружина Алла та доньки Марія, Каріна та Аліна. Улюбленим хобі в мирний час для нього були водіння автомобіля, риболовля та час проведений з родиною.… Детальніше

Владіміров Михайло Леонідович народився 13.09.1969 року в Петрозаводську, село Соломенське Карельської АССР в Росії. Мама – Захарова Зінаїда Купріянівна 30.05.1951 року народження за національністю білоруска.

У 1971 році, коли Михайлу було 2 роки родина переїхала в смт Оржів. Навчався він у Оржівській середній школі, яку закінчив у 1985 році. Після школи вступив до  СПТУ №11 у місті Рівне за спеціальністю електрик.

У 1986-1987 рр. працював на Рівненському заводі тракторних агрегатів електромонтером 3-го розряду по ремонту обладнання. 16 листопада 1987 року був звільнений у зв’язку з призовом до лав радянської армії.

05.05.1991 року після проходження строкової військової служби був прийнятий на Рівненський завод тракторних агрегатів у ливарний цех №22 електромонтером 3-го розряду.

З 22.09.1992 по 2006 рік працював в Оржеві на залізниці монтером колії. З 21.08.2006 року прийнятий вантажником складу сировини і дерев’яних відходів в ОДЕК де працював до 2013 року.

З 07.10.2013 року по 2016 рік працював у військовій частині А 4559 слюсарем-ремонтником відділу зберігання артилерійських систем. Саме тут згодом отримав Подяку з нагоди 23-ї річниці Збройних Сил України.… Детальніше

Стрілець Олександр Анатолійович народився 07.11.1986 року в селищі Оржів Рівненського району Рівненської області у родині Анатолія та Людмили Стрільців.

Навчався Олександр у Оржівській середній школі, яку закінчив у 2004 році. Пізніше навчався в школі міліції в с. Городок, що на Рівненщині.

Працював у відділі міліції в підрозділі «Барс», згодом у Городоцькому виправному центрі №131 наглядачем.

З часом Олександр змінив характер роботи. Займався будівельними роботами, таксував, переганяв автомобілі з-за кордону. Серед захоплень чільне місце у житті Олександра займав футбол. Він із задоволенням відвідував тренування, грав за команду села Грабів – «Оріон».

У 2014 році Олександр хотів йти в АТО, однак доля не пустила. На той час він був вже одружений і в молодого подружжя народилася донечка Юлія.

З початку повномасштабного вторгнення росії в Україну Олександр став організатором сил оборони, створював блокпости в ДФТГ. Згодом пішов до «Нацгвардії». Пізніше з власної ініціативи перевівся до полку «Азов». Був у найгарячіших точках. Побратими згадують його із захватом і повагою: «Він був справжнім командиром, цінував своїх людей».… Детальніше