Дусь Іван Петрович народився 6 липня 1984 року в селі Велика Купля Березнівського району Рівненської області в багатодітній сім’ї. Мама – Басюк Лідія Іванівна – виховувала сина сама. У 1990 році Іван пішов до першого класу Замостищенської ЗОШ. Після закінчення школи (1999 рік), вступив до Костопільського технічного коледжу, де навчався 2 роки. У 2001 році закінчив коледж, здобувши спеціальність “муляр-штукатур”.
22 квітня 2015 року на підставі УП України «Про часткову мобілізацію» призваний у Збройні сили України. Від 25.05.15 до 17.08.15 перебував у секторі «М» (м. Маріуполь), від 18.08.15 до 17.10.05 – у секторі «Б» (м. Куракове), від 10.11.15 до 18.05.16 – у н/п Станиця Луганська. Був бійцем 28-го механізованого батальйону (колишній 18-ий батальйон Одеси).
18 травня 2016 року, під час несення служби, отримав смертельне поранення у голову внаслідок снайперського обстрілу взводного опорного пункту поблизу села Малинове Станично-Луганського району з боку окупованого села Христове. Івана доставили в Станицю Луганську до районної лікарні, але врятувати його життя не вдалося, він помер під час операції.
Місце поховання: село Данчиміст Костопільского району.
У загиблого залишилась мама, брати Юрій і Василь, сестра Олена та 6-річна донечка Анна. Усі, хто знав Івана, згадують його як добру та чуйну людину. Побратими, з якими він боронив рідну землю, згадують його як надійного, сумлінного і доброзичливого хлопця, який дуже відповідально ставився до виконання своїх військових обов’язків та наказів.
Публікації про Дуся І. П.
Встелили квітами його останню путь
Важко, нестерпно боляче люди переживають втрату своїх рідних, близьких та знайомих. Але найтрагічніше і невимовно тяжко, коли батьки хоронять своїх дітей. Це відчули ті, що минулої п’ятниці зібралися біля оселі жительки Великої Куплі Л. І. Басюк, щоб взяти участь в похороні її 31-річного сина Івана Петровича Дуся, який загинув напередодні в зоні АТО.
Прийшли, приїхали до хати родини захисника України, щоб віддати йому шану і пам’ять жителі Великої Куплі, Великого Поля, Яблунного та Замостища, делегація Кам’янської ЗОШ, група воїнів АТО з багатьох населених пунктів району, в. о. голови райдержадміністрації В. Ф. Партак, районний військовий комісар С. В. Антонюк та його колеги-офіцери, депутат обласної ради Т. Д. Воронко, голова місцевої сільради 3. В. Толочик та інші.
Як розповів однополчанин загиблого Івана Дуся, під час несення служби нашого героя-земляка смертельно поранив ворожий снайпер. Трагічність і несправедливість долі в тому, що молодий чоловік, відслуживши належний рік, незабаром мав демобілізуватись і приїхати в рідні краї. Та, на жаль, не судилося йому побачити свою матусю, шестирічну донечку Ганнусю, сестру і двох братів, рідних, друзів і знайомих. А вони, востаннє прощаючись з дорогою людиною, шепотіли слова великого горя і непоправної біди.
В оселі над прахом загиблого провели молебень благочинний Костопільського благочиння отець Ілля та настоятель Яблунівського храму УПЦ отець Вадим. Траурна колона у супроводі військової почесної варти і військового оркестру у купелі квітів та вінків, маєві державних прапорів попрямувала з Великої Куплі до Великого Поля. Весь останній земний шлях полеглого у борні з російськими агресорами та сепаратистами воїна діти встелили квітами пам’яті і шани. Символічно було й те, що чималий відрізок шляху труну несли воїни АТО.
З Великого Поля автобусами та автомобілями учасники похоронної процесії попрямували в село Данчиміст сусіднього Костопільського району, де, за побажанням рідних, мали поховати Івана Дуся.
Побачене там щиро схвилювало і до глибини душі вразило. Ще далеко до місцевого Свято-Михайлівського храму з обох боків вулиці стояли люди з державними прапорами України, сотні жителів села прийшли до церкви, багато з них стрічали труну з тілом загиблого героя з квітами в руках, стоячи на колінах.
У переповненій церкві відбулася служба над прахом Івана Дуся. Болем наповнювалися серця присутніх, коли востаннє прощалися з ним рідні, близькі, знайомі і незнайомі люди, змахуючи з очей гіркі сльози непоправної втрати.
І знову траурна процесія прямує до місцевого кладовища. Попереду несуть хрест і хоругви, Державний прапор України, в руках племінника Івана Дуся – портрет полеглого, а донька Ганнуся несе букет прощальних квітів для рідного татуся.
Під час поховання нашого героя-земляка, окрім молитви священиків, пролунав Державний гімн України у виконанні військового оркестру, а воїни почесної варти здійснили потрійний салют – данину його пам’яті. Таких високих почестей заслужив мужній захисник України Іван Дусь, який поліг за її свободу і незалежність.
Павло Рачок
Не будьмо статистами!
Мінські домовленості, перемир’я… За цими словами ховається реальний стан справ на сході України, в нашій Україні. З телеекранів ми чуємо, що самопроголошені республіки (а насправді Росія) не дотримуються домовленостей, продовжуються обстріли з усіх видів зброї, великокаліберної в тому числі.
І до того часу, поки нас це не стосується, не стосується нашого регіону, нашого міста, всі ці зведення з лінії фронту сприймаються як статистика: один убитий, декілька ранених… Але за цією «статистикою» ховається реальний стан справ, адже один убитий – це чийсь син, тато, чоловік, брат, товариш…
Складається враження, що комусь вигідно зробити з нас «статистів», людей, які б це все не сприймали як свій особистий біль, людей зачерствілих, з холодними серцями, людей, які б не думали про те, що нас це не буде стосуватися, не зачепить, омине. А зачепило… Не оминуло… Березнівська земля уже похоронила четвертого захисника, воїна-героя. Ось уже минув дев’ятий день, як загинув наш земляк з мальовничого куточка Березнівщини, села Велика Купля Іван Дусь. Земляки зустріли свого героя, якого підло вбив російський снайпер, з величезною шаною та повагою, з вдячністю, стоячи на колінах з лампадками і букетами квітів у руках, зі словами «Герої не вмирають, вічна слава героям». Зустрічати героя вийшли чи не всі жителі сіл Яблуне, Велике Поле, Велика Купля, Данчиміст. До цього часу у вухах проникливий крик матері, біль її душі, що не можна описати ніякими словами, яка за страшною іронією долі дочекалася сина в домовині, хоча чекала уже на демобілізацію – адже рік служби закінчився ще в кінці квітня.
І хочеться кричати, волати на весь світ – люди добрі, яке АТО, адже АТО триває декілька годин, а у нас затягнулося на роки. Потрібно називати речі своїми іменами. Це – війна, підла, неоголошена війна з Росією, найближчим сусідом, як нам втлумачували роками«старшим братом», від якого ми не чекали ножа в спину, який уже більше двох десятків років виношував ідею захвату українських земель і створення імперської Росії, а Кирило Гундяєв благословив окупантів на «священну війну з бандерівцями та екстремістами».
Але я вірю, хочу вірити в те, що перемога буде за нами, з нами Бог, з нами правда. Ми обов’язково переможемо.
Слава Україні! Слава нашим захисникам!
Вічна слава героям!
Тетяна Воронко
Відкриття меморіальної дошки
6.12.2016 року відбувся захід з нагоди відкриття меморіальної дошки Дусю Івану Петровичу на стіні Великопільської ЗОШ.
Іван Дусь загинув, захищаючи суверенітет та територіальну цілісність України. Як справжній патріот Іван не залишився осторонь буремних подій 2014 року. На урочистому відкритті меморіальної дошки були присутні мама героя – Басюк Лідія Іванівна, учасники АТО, друзі, рідні, знайомі Івана Дуся, а також представники районної та місцевої влади. Право відкрити меморіальну дошку Івану
Петровичу Дусю, було надано його племіннику, учню 9-го класу Дусю Василю. Освятив меморіальну дошку благочинний УПЦ КП Березнівського району отець Мирослав та настоятель Свято-Дмитрівської церкви отець Ігор. Хвилиною мовчання вшанували пам’ять героя.
Школа пишається своїм випускником, своїм героєм! Він є прикладом патріотизму, мужності і відваги для учнів цього навчального закладу, для майбутніх поколінь.
Список публікацій
Рачок П. Встелили квітами його останню путь / П. Рачок // Надслучанський вісник : громадсько-політична газета. – 2016. – № 38 (24 трав.). – С. 3
Власова Я. Вже вкотре тривога і сум у Піскові… / Я. Власова // Новини Костопільщини. – 2016. – № 22 (28 трав.). – С. 5
Надєждіна А. У селі Данчиміст в останню путь провели воїна АТО Івана Дуся /А. Надєждіна // Новини Костопільщини. – 2016. – №22 (28 трав.). – С. 3
Воронко Т. Не будьмо статистами! / Т. Воронко // Надслучанський вісник : громадсько-політична газета. – 2016. – N 41 (3 черв.). – С. 3
Рачок П. Увічнили в граніті пам’ять героя АТО Івана Дуся / П. Рачок // Надслучанський вісник : громадсько-політична газета. – 2016. – N 94 (9 груд.). – С. 2
В зоні АТО загинув житель Рівненської області // Главком
У зоні АТО загинув боєць із Рівненщини Іван Дусь // zik
На Костопільщині похоронили воїна, який загинув у АТО // ERVEUA
Загиблого солдата поховали у Данчимості // Рівне вечірнє
На Костопільщині поховали загиблого в АТО воїна // РадіоТрек
Слава Україні – Героям слава // Українська православна церква Київський патріархат. Рівненська єпархія
Остання дорога бійця з Березнівщини // Youtube
Відкриття меморіальної дошки // Великопільська філія Кам’янської ЗОШ І-ІІІ ступенів
Дусь Іван Петрович // Книга памяті загиблих : сайт
Дусь Іван Петрович // Небесна гвардія : сайт
Дусь Іван Петрович // Костопільська ЦСПШБ : сайт