Герасимчук Леонід Данилович (7.08.1981 – 28.06.2017) – Революція гідності. Війна. Рівненщина

Герасимчук Леонід Данилович народився 7 серпня 1981 року в селі Майдан Дубенського району. Навчався у місцевій школі, у 2000 році закінчив Мирогощанський аграрний коледж. Після закінчення коледжу був призваний на строкову службу. А вже з 2007 року проходив службу за контрактом у військовій частині А-1519 Збройних Сил України.

Багато років свого життя віддав службі в Збройних силах України. За заслуги нагороджений багатьма медалями та орденами. З перших днів брав участь в антитерористичній операції на сході України. У 2014 році група саперів військової частини А1519 була прикріплена до десантної штурмової бригади. Брали Савур-Могилу. Потрапили в запеклий бій. Там Леонід отримав поранення, а за героїзм у бою був нагороджений відзнакою Президента, яку йому особисто вручив Петро Порошенко. Згодом разом із дорожньо-комендантським батальйоном виконував службу на блок-постах в зоні АТО з організації комендантської служби.

Із 2002 року і до останнього подиху Леонід Данилович служив Україні.

Помер 28 червня 2017 року від серцевого нападу. Поховали Леоніда в його рідному селі Майдан.

У загиблого залишилися дружина Наталія та діти Максим і Вікторія.

Публікації про Герасимчука Л. Д.

У с. Майдан поховали загиблого героя

3 липня в селі Майдан відбулося прощання з патріотом своєї землі з воїном Української Армії Герасимчуком Леонідом Даниловичем. Йому всього лишень 35, але невблаганна смерть забрала від батьків сина, від дружини – чоловіка, від дітей – батька. Серце обливається кров’ю, коли дивишся на цих згорьованих людей, не можна передати словами біль матері, яка втратила сина, її сльози, її голосіння над домовиною. А син Леоніда Герасимчука Максимко, маленьке хлопча, якому лишень 9 рочків, як він побивався, коли зрозумів уже на цвинтарі, що ніколи більше не побачить батька, як він його кликав: “Тату, таточку, пустіть мене до татка”. Всі хто були присутні на похороні жінки, чоловіки, діти чи люди похилого віку не приховували сліз. Жодна свідома віруюча людина не змогла приховати свої емоції, що йдуть від душі, від серця. За словами директора місцевої школи Башмат Галини Миколаївни Майдан ще не бачив такого велелюдного похорону, моря живих квітів і вінків.

Провести в останню путь воїна, захисника – Леоніда, приїхали однокласники, одногрупники по Мирогощанському аграрному коледжі, майже усі жителі Майдану, побратими по службі, керівники району і міста Дубно, голова райдержадміністрації Юрій Парфенюк із першим заступником Володимиром Іщуком, заступник міського голови Руслан Мосійчук, секретар міськради Віктор Недашковський. Усі працівники установ і організацій Майданської сільської ради на чолі із сільським головою Слободенюк Марією Іванівною. Сусід, депутат районної ради по Майданському округу Герасимчук Володимир Антонович.

Навіть погода зіпсувалася – зранку визирало сонечко, а як йшла похоронна процесія, то небо плакало, як говорять старші люди «Покійник плаче за цим світом».

Чин похорону очолив отець Ігор Загребельний, благочинний Дубенського районного благочиння Української православної церкви Київського Патріархату, йому співслужили отець Михайло з села Молодаво-І, отець Володимир з Рачина, отець Сергій з Білогородки, отець Анатолій з Мильчі. Під час проповіді отець Ігор сказав, що Господь забирає та небеса найкращих, що гинуть справжні патріоти своєї Батьківщини, які віддають за неї найцінніше, що мають – своє життя. Солдати, які воюють на Східних теренах нашої держави, захищають її кордони, щоб ми тут з вами жили в мирі і спокої, хто би міг подумати, що росіяни зможуть завдати стільки горя і біди. Отець Ігор у своїй промові закликав згуртуватися, бути патріотами своєї держави, вірити в Бога, допомагати ближньому, і Господь обов’язково пошле мир на нашу землю

Виконавчий апарат районної ради і депутатський корпус висловлюють щирі співчуття батькам Ніні Никифорівні та Данилу Юхимовичу, дружині пані Наталії, дітям Вікторії та Максиму в зв’язку з трагічною загибеллю сина, чоловіка та батька.

Прес-секретар Дубенської районної ради Віктор Джурик

Воював з осколком у шиї. Але серце не витримало

Ще одного свого захисника втратила Дубенщина і вся Україна на цій клятій війні. У зоні АТО загинув військовослужбовець Дубенської частини А-1519, уродженець села Майдан, 35-річний сержант Леонід Данилович Герасимчук. І, як зазвичай буває, тільки після смерті стало відомо, яким геройським воїнам був цей кремезний скромний чоловік. Про його звитяги можна писати книги. Коротко розповімо вам про бойовий шлях Героя, щоб земляки знали і пам’ятали. Він того заслуговує.

Леонід Герасимчук народився 7 серпня 1981 року, а помер 28 червня 2017 року. За своє недовго життя він дуже багато встиг, залишивши незабутній слід на землі.

Прощання з ним відбувалося вранці в неділю 2 липня у військовій частині, де він служив. Наступного дня Героя поховали у рідному селі Майдан. Скорботна процесія була напрочуд велелюдною. Море людей, сліз і печалі..

У військову частину віддати останню шану Герою прийшли не тільки бойові побратими Герасимчука, а й багато не байдужих дубенчан. Когорта священиків відслужили службу за упокій душі спочилого воїна Леоніда. Довжелезна черга вишикувалася до труни з тілом військового. Прощання проходило під звуки траурної мелодії у виконанні міського муніципального оркестру. Над військовою частиною розносився жіночий плач.

Неможливо було без болю у серці дивитися на дітей Леоніда Герасимчука – сина та доньку 2007 та 2008 років народження. Дівчинка плакала, хлопчик – викапаний тато – стиснувши губи, розгублено дивився на те, що відбувається довкола. Діти не могли змиритися з думкою, що їхнього тата вже немає.

Леонід Герасимчук отримав статус учасника бойових дій ще задовго до війни. Він розміновував полігон у Бущі і склади з боєприпасами у Новобогданівці. Біля труни лежала подушечка з численними нагородами за сумлінну військову службу.

Після прощання у частині, Леонід Данилович Герасимчук поїхав на вічний спочинок до свого рідного села Майдан, де він виріс справжнім чоловіком і воїном.

Труна з тілом Леоніда останній раз переночувала в батьківській хаті, а в понеділок героя поховали на сільському кладовищі.

Відспівували Героя священики на чолі з благочинним Ігорем Загребельним. Похорон був дуже велелюдним, траурна процесів витягнулася на все село. І знову роздираючі душу ридання родини і співчуваючих, щемливий плач дітей. Як вже вони побивалися за батьком, неможливо описати!

Всіх вразив нестримний плач сина і доньки. Дивлячись на безутішні дитячі плачі пускали скупу чоловічу сльозу навіть звиклі до втрат побратими покійного. Під звуки салюту рідна земля прийняла на вічний спочинок свого сина і захисника. Царства Небесного! Спочивай з Богом.

Леонід Герасимчук прожив яскраве життя і вірно служив Україні багато років. 3 того, що розповіли його бойові побратими, складається героїчний образ скромного і від того невідомого широкому загалу героїчного воїна.

У 2000 році він закінчив Мирогощанський аграрний коледж і пішов служити строкову службу до війська Армія визначила його подальший життєвий шлях. Після строкової служби він пішов служити за контрактом.

ПІД ЧАС ЛІКВІДАЦІЇ НАСЛІДКІВ ПОВЕНІ НА ЗАКАРПАТТІ ЛЕОНІД, РИЗИКУЮЧИ СОБОЮ, ВРЯТУВАВ ЛЮДЕЙ

З 2002 року і до останнього подиху Леонід Данилович не за страх, а за совість служив Україні служив на різних посадах. Та найдовше – сапером у підрозділі розмінування. А сапер, як відомо, помиляється лише раз: для сапера війна триває всю його службу. Тому Леонід Герасимчук отримав статус учасника бойових дій, уявіть собі, ще задовго до війни! Він розміновував полігон у Бущі і склади з боєприпасами у Новобогданівці, які тричі вибухали у 2004-2006 роках. Пам’ятаєте ці події? Тоді це здавалося катастрофою, співмірною з війною. Окрім розмінування Леонід Данилович відзначився і як рятувальник. У 2007 році, під час ліквідації наслідків повені на Закарпатті, Леонід, ризикуючи собою, врятував людей, які наважилися вбрід перейти бурхливу річку.

Як повідомив тимчасово виконуючий обов’язки заступника командира частини по роботі з особовим складом майор В’ячеслав Єлістратов, за порятунок людей Леонід Герасимчук у 2008 році був нагороджений Президентом України орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Також за сумлінну службу він нагороджений медаллю «За взірцевість на військовій службі», а також медалями «За розмінування» – і «10… та «15 років сумлінної служби».

ШТУРМУВАВ САВУР-МОГИЛУ І РАЗОМ З ДЕСАНТНИКАМИ ПРОЙШОВ РЕЙДОМ ПО ТИЛАХ РОСІЙСЬКИХ ОКУПАЦІЙНИХ ВІЙСЬК НА ДОНБАСІ

З початком бойових дій на сході у Герасимчука починається нова героїчна віха у біографії. Влітку 2014 року він у складі групи розмінування відправляється у зону АТО. Там йому довелося сповна скуштувати гірку чашу війни. На той час військо тільки вчилося воювати. Група дубенських саперів, в числі яких був і Леонід Герасимчук, була прикріплена до десантно-штурмової бригади. Вони разом із десантниками пройшли найгарячіші точки війни. Леонід брав участь у найзапекліших боях. Він штурмував Савур-Могилу, разом із десантниками пройшов рейдом по тилах російських окупаційних військ на Донбасі. Про цей легендарний рейд у тилу ворога потім було знято фільм. У цьому рейді Леонід зазнав серйозного поранення у шию в околицях Степанівки й Міусинська. Там тоді йшли запеклі бої. Осколок з шиї лікарі так і не дістали. Усю подальшу службу Леонід Данилович служив з цим смертоносним уламком. Не варто детально пояснювати, що такі поранення здоров’я не додають, і врешті-решт війна і рана дали про себе знати через роки.

Після лікування Леонід Герасимчук повернувся на службу в дорожньо-мостовий. У постійному складі команди виїжджав на Полісся. Там він з однополчанами звів не один мост. Та вродженому вояці не сиділось у тилу. Майор Єлістратов розповів журналісту «Дзеркала плюс» про героїзм Леоніда:

– Сержант Леонід Герасимчук добровільно поїхав у зону АТО у складі розрахунку штурмових механізованих мостів. Поїхав у зв’язку з тим, що коли дозволили звільнятися контрактникам, заробітчани в армії почали втікати з війська, як щури з корабля. Леонід Данилович, розуміючи, що людей не вистачає, зголосився піти на війну. Хоча міг і не йти, він вже своє відвоював. Але треба було знати, що то була за людина. У нього все горіло в руках. ВІН ВСЕ ВМІВ І ВСЕ ВСТИГАВ: І СЛУЖИТИ, І ВОЮВАТИ. І все що завгодно робити своїми руками. Дуже різностороння людина. Мав багато хобі: риболовля, мисливство. У зоні АТО сержант Герасимчук служив командиром лісопильного відділення дорожньо-мостового батальйону, що б то здавалося, будувати мости це ж не воювати. Але то тільки на перший погляд Так здається. Це фактично такі ж смертники, як і бійці десантно-штурмової групи. Коли ті захоплюють плацдарм на ворожому березі, мостовики повинні під вогнем ворога максимально швидко навести моста для проїзду через водну перешкоду основних сил і техніки. Леонід Данилович ніс службу у цьому підрозділі. Він був хорошим товаришем і користувався величезним авторитетом у побратимів. Кого не спитайте у частині, скаже вам те ж саме. Дуже грамотний і душевний чоловік. Усьому міг дати раду, все зробити. Мав золоті руки. Дуже світла і добра людина. Це був взірцевий воїн. Леонід Данилович – зразок нового українського сержанта. Він міг командувати відділенням, а постав командувати сотнею – дасть раду. На таких людях тримається армія. Та смерть забирає найкращих.

28 червня Леонід Герасимчук загинув у зоні АТО. Наша частина втратила відважного воїна, грамотного спеціаліста і прекрасного бойового товариша, про якого можна сказати «З таким я б пішов у розвідку». Він наче передчував, що не побачить рідних, тому так рвався до них. – Як він загинув, яка причина смерті? – Я ще не маю на руках офіційних висновків з частини, тому офіційної версії озвучити не можу. За фактом смерті сержанта Герасимчука проводиться розслідування. Так само немає й офіційного висновку про її причини. Говорить, що причиною смерті став серцевий напад, це правда?

– Так. Я теж володію такою неофіційною інформацією, Та як офіцер і посадова особа не можу цього стверджувати офіційно, поки не отримаю на руки відповідні документи. На жаль, війна не минає безслідно для тих, хто служить і воює не за страх, а за совість. А Леонід Герасимчук служив на совість. Він інакше не вмів. Мої глибокі співчуття рідним і близьким Леоніда Даниловича. Під час прощання до журналіста підійшов заступник міського голови Руслан Мосійчук:

– Пам’ятаєте, ви публікували після останньої поїздки дубенських волонтерів у зону АТО слова солдата, який у розмові з нами сказав: «Ця війна вже дістала. Хочеться додому, до дітей». То це нам сказав Леонід Герасимчук. Він наче передчував, що не побачить рідних, тому так рвався до них. Ми далеко не все розповіли про бойовий шлях достойного багатогранного чоловіка, захисника України Леоніда Даниловича Герасимчука. Та й з того, що написано, видно: якої великої непоправної втрати зазнали рідні та близькі, бойові побратими, військова частина і весь Дубенський край.Вічна пам’ять загиблому воїнові Леоніду Гарасимчуку!

Мащенко П.

Список публікацій

Джурик В. У с.Майдан поховали загиблого героя / В. Джурик // Вісті Дубенщини. – 2017. – №27 /6 лип./. – С. 2

Лист О. На Дубенщині попрощалися із загиблим героєм / О. Лист // Наше дзеркало. – 2017. – №27 /5 лип./. – С. 3

Мащенко П. Воював з осколком в шиї… / П. Мащенко // Дзеркало плюс. – 2017. – №27 /6 лип./. – С. 4 – 6

Непоправна втрата // Вісті Рівненщини : газета обласної ради. – Рівне, 2017. – №27 /7 лип./. – С. 2

Анотація: Про загиблого воїна АТО Леоніда Герасимчука із села Майдан Дубенського району

Дубенщина оплакує загиблого Героя Леоніда Герасимчука : в с. Майдан [Дубенського району] поховали загиблого Героя // Вісті Дубенщини : газета №1 . – Семидуби, село (Дубенський район), 2017. – № 27 /6 лип./. – С. 2

Галицька К. У Дубні попрощалися із загиблим військовим [Леонідом Герасимчуком] / К. Галицька // Замок : обласна громадсько-політична газета. – Дубно, 2017. – № 28 /6 лип./. – С. 3

В зоні АТО загинув військовий з Рівненщини // ОГО

Ферар О. На Рівненщині відбудеться прощання з загиблим військовим / О. Ферар // Все

На Рівненщині знову жалоба – в зоні АТО загинув військовий // Ритм : радіо

Дубенщина оплакує героя // Інформаційний портал м. Дубно

На Дубенщині попрощалися із військовослужбовцем, який загинув у зоні АТО (Фотофакт) // РТБ

Галицька К. У Дубні попрощалися із загиблим військовим (ФОТО) / К. Галицька // erve.ua

На Рівненщині траур // Голоснo