Конюшенко Олександр Сергійович народився 07 жовтня 1971 року. в селі Олексин Рівненського району. Та доля так склалася що все життя прожив у Межиричах Корецького району разом із сім’єю сестри..У 1979 році пішов у перший клас Великомежиріцької ЗОШ, яку закінчив у 1989 році. Злужив У ЗСУ. у десантно-штурмових військах. Був зам. командира взводу. У 1992 році повернувся з армії і рідразу поступив у війсбькове Тамбовське училище..20 грудня 2022ськову року був призваний на військову службу.
Олександр Сергійович загинув 23 січня 2024 року внаслідок артилерійського обстрілу поблизу населеного пункту Богданівка Бахмутського району Донецької області.
Йому було 52 роки. Вічний спочинок Герой знайшов на місцевому кладовищі.
Публікації про Конюшенка О.
Кортеж з тілом полеглого на війні захисника Олександра Сергійовича Конюшенка у селі Великі Межирічі люди 30 січня зустрічали навколішки.
Траурний кортеж рухався селами Світанок та Великі Межирічі до батьківського будинку.
Учні та учителі місцевих закладів освіти, керівництво та працівники сільської ради, небайдужі жителі громади вийшли на вулиці, щоб на колінах зустріти загиблого воїна та віддати йому шану
У селі Великі Межирічі 30 січня 2024 року прощалися із полеглим військовим Олександром Сергійовичем КОНЮШЕНКОМ.В останню путь чоловіка проводили усім селом, рідні, друзі та військові.
Чин поховання звершив настоятель Петро-Павлівського храму протоієрей Георгій СУХИЙ у співслужінні священників.
«Світлу і добру пам’ять залишив після себе новопреставлений воїн Олександр, якого ми проводимо в останню дорогу. Він на різних напрямках захищав нашу країну. Згодом був відправлений у Бахмутський район – в одну з найгарячіших точок, де вже тисячі життів віддали наші захисники й захисниці, щоб ми мали можливість жити хоча б під тихим небом, щоб ворог не ступив сюди. Яка висока і велика ціна цього всього, який великий подвиг несуть наші захисники! Коли Олександр телефонував до сестри, то казав: «Не знаю, чи повернувсь». І говорив так неспроста, адже на власні очі бачив те пекло. Але попри все він не втік, а йшов боронити свою державу, захистити своїх рідних, своїх односельчан. Ішов, знаючи, що може загинути. Для нього війна тепер закінчилася. Що він міг – те зробив і віддав найцінніше – своє життя. Простий сільський чоловік, який не ховався. І таких сотні тисяч наших захисників. На таких воїнах і тримається наше військо, які попри все виконують завдання до останнього, які витягують з-під куль своїх побратимів. Ми повинні завжди пам’ятати великий подвиг нашого воїна Олександра та згадувати його у своїх молитвах. Ми повинні на кладовищах не оминати могили наших захисників, щоб стежинка до їхнього місця вічного упокоєння не заростала, а пам’ять про них жила вічно», – зазначив у словах проповіді отець Георгій.
Щирі співчуття родині… Вічна пам‘ять та шана воїну…
Список публікацій
На Донеччині загинув захисник із Великомежиріцької громади // Район. Корець
У Великих Межирічах люди навколішки зустріли кортеж з тілом полеглого на війні бійця // Район. Корець
У Великих Межирічах провели в останню дорогу Олександра Конюшенка // Район. Корець