Моторко Ігор Валерійович народився 18 квітня 1985 року на Миколаївщині. Там навчався в ЗОШ до 9-го класу. Потім з мамою переїхали на її батьківщину у Вичівку. У 2002 році закінчив Вичівську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів. У 2002-2004 роках в Сумах проходив у внутрішніх військах строкову військову службу, далі служив за контрактом. Після закінчення терміну контракту повернувся
додому.
28 квітня 2015 року під час однієї з хвиль мобілізації поповнив ряди Збройних сил України. Воєнні будні розпочалися у складі новосформованого на Дубенщині 301-го дорожньо-комендантського батальйону. Служив в АТО, донецький напрямок до 2018 року. Як учасник бойових дій, підписав контракт ще на 6 місяців, службу проходив водієм реанімобіля у медичній роті в складі 14-ої окремої механізованої бригади.
За звитяжну військову службу був відзначений Грамотами та Подяками від свого командування.
Нагороджений медаллю «Учасник АТО», медаллю «Захисник рідної землі», відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції».
У травні 2021 року Ігор знову підписує контракт і відбуває до війська. 20 березня 2022 року воїн загинув на Луганщині, внаслідок бойового зіткнення та масового артилерійського обстрілу.
За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі Указом Президента України №323/2022 старшого сержанта Моторко Ігоря Валерійовича нагороджено орденом “За мужність” ІІІ ступеня (посмертно)
Публікації про Моторко І
Зарічненщина: в останню путь провели загиблого захисника
Фото газети «Полісся»
Військове весілля неподалік передової відгуляли напередодні Дня захисника України захисники з 14 окремої механізованої бригади.
Про радісну подію написали на сторінці бригади у Facebook.
“Побралися наші медики – молодший сержант Ігор Моторко та солдат Ангеліна Рубашкіна! Молодята зізнаються, хотіли побратися на сам День Захисника України, 14 жовтня. Втім, вийшло трохи раніше. Та від цього свято не стало менш радісним, а щасливі молоді не менше світилися від щастя…”, – пишуть на сторінці бригади.
Також у дописі розповідають детальніше про молодят: ”Ігор – водій медичної роти, на його рахунку десятки врятованих життів побратимів, яких вчасно, нерідко ризикуючи собою, вивозив із поля бою і доправляв у шпиталь. Ангеліна, ставши до лав Збройних Сил України рік тому, 20-річною, каже, що жодного разу не пошкодувала про своє рішення. Подружжя має чіткий намір продовжувати службу в українському війську. От тільки відгуляють удома в Ігоря, на Рівненщині гучне весілля, заплановане на найближчий час. А ще, зізнаються молоді, зустрічаються вони відносно недовго”.
“Приїхав, дивлюся – у нас в колективі нова дівчинка. Красива… – пригадує історію знайомства Ігор. – Поступово зав’язалися стосунки, і от, після трьох місяців, ми з Ангеліною прийняли спільне рішення побратися. Хтось може сказати – поспішаємо… Але як і кожен із військових, тут, на передовій, я не знаю, що зі мною буде завтра… Тому, треба поспішати жити і любити! Тим паче, що моя Ангеліна – найкраща, найкрасивіша, найхазяйновитіша, найдобріша. Кохаю її шалено!”
“Ігор сподобався з першого погляду – зізнається наречена. – А далі все відбувалося крок за кроком, і якось саме по собі. Напевно, так мало статися. Просто Ігор – мій суджений. Дуже його кохаю і страшенно переживаю щоразу, коли він мчить… робити свою роботу. Але розумію, що по-іншому бути не може, бо Ігор надзвичайно відданий свої справі і своїм побратимам. Зараз я просто щаслива, – сором’язливо каже Ангеліна”.
Як повідомляють на сторінці бригади, “як і на справжньому весіллі, були квіти, обручки, щирі вітання від найближчих друзів і побратимів, щасливі посмішки, і перший поцілунок молодих у якості подружжя. А от без весільного бенкету обійшлося, бо одразу після церемонії одруження молодята повернулися до виконання своїх службових обов’язків”.
“Гірко молодим! І солодкого вам сімейного життя”, – додають насамкінець на сторінці бриг
Відкриття меморіальних дошок
25 травня 2023 року на подвір’ї Вичівського ліцею Зарічненської селищної ради відбулося відкриття меморіальних дошок на честь випускників даного закладу, які віддали своє життя за незалежність та державний суверенітет України – Моторка Ігоря Валерійовича та Терлецького Олександра Валерійовича.
На урочистій церемонії відкриття меморіальних дошок Героям були присутні родичі загиблих, представники керівництва громади, військовослужбовці, військового комісаріату, педагоги, учні, жителі села.
Заступниця селищного голови Вікторія Ніколайчук висловила щирі співчуття сім’ям загиблих воїнів, зазначила, що наразі найголовніше наше завдання – зберегти пам’ять про подвиги наших земляків та допомогти кожному, хто повертається з цієї жорстокої війни, сім’ям солдатів, їх рідним.
Право відкрити меморіальну дошку було надано родичам загиблих.
Присутні вшанували пам’ять загиблих земляків хвилиною мовчання і поклали квіти до меморіальних дошок, запалили свічі пам’яті.
Настоятель церкви в селі Вичівка отець Богдан освятив меморіальну дошку та помолився за упокій душ загиблих героїв.
Багато слів хороших та сумних слів було сказано учнями школи. Загиблих героїв не повернути, але пам’ять про них завжди житиме в наших серцях.
СЛАВА УКРАЇНІ! ГЕРОЯМ СЛАВА!
За матеріалами Зарічненської селищної територіальної громади
Список публікацій
Тишковець С. Воїну-контрактнику підібрала пару війна // Полісся. – 2019. – № 1/10 січ./
У боях за Україну загинув наш земляк, житель села Вичівка Ігор Моторко. Зарічненщина зустріла Героя на колінах // Полісся. – 2022. – № 11/31 берез./
У боях за Україну загинув воїн із Зарічненщини // ITV media group
Захищаючи Україну, загинув військовий із Зарічненщини // Вісті Рівненщини
На передовій одружилися військові з 14 ОМБр //Волинські новини