Олександр Анатолійович Поліщук народився 16 квітня 1997 року в селі Калинівка, Корецького району, Рівненської області. Був найстаршою дитиною в сім`ї. Закінчив Калинівську початкову школу, потім навчався у Новокорецькій загальноосвітній школі. Пізніше здобував освіту у Корецькому ВПУ №24, опанував професію машиніста-тракториста. У 2018 році проходив строкову службу.
У кінці 2022 року був призваний до лав Збройних Сил України. Понад рік він мужньо боронив свою рідну землю, за власним бажанням не брав відпустки.
Його життя обірвалося 17 травня поблизу Новоданилівки Пологівського району Запорізької області під час танкового обстрілу позицій оборонців. Юний хлопчина не встиг створити сімю, ародовжити свій рід, чи побудувати успішну карєру. але встиг дати відсіч російському ворогу.
Односельці запам`ятають його як відкриту, щиру, з великим серцем та доброю вдачею людину.
Публікації про Поліщука О.
“Юний хлопчина не встиг створити сім’ю, продовжити свій рід чи побудувати успішну кар’єру, але встиг дати відсіч ворогу. Сашко гордо приєднався до лав Збройних Сил України і понад рік очищав святу землю від нескінченних орд рашистів. За власним бажанням не брав відпустки, не шукав обходів, а люто бився і мужньо загинув. Вічний спокій душі та вічна слава Герою України! Вічне пекло тим, хто вбиває наших воїнів та мирних людей! Доземний уклін батькам та родині Олександра… Вся Україна Вам дякує за сина, за його виховання та його неземний подвиг! ГЕРОЇ не вмирають, вони стають частиною кожного з нас, нашого життя, історії, майбутнього і минулого. Нехай душа загиблого знайде вічний спокій у світлі Господньому. Козаки, прийміть його як свого, бо загинув він за Україну…», – йдеться у дописі Корецької міської ради
Галя Поліщук “Дякуємо тобі, сину. Низько вклоняємося тобі.Вічна пам’ять Герою”.
Публікації про Поліщука О.
“Юний хлопчина не встиг створити сім’ю, продовжити свій рід чи побудувати успішну кар’єру, але встиг дати відсіч ворогу. Сашко гордо приєднався до лав Збройних Сил України і понад рік очищав святу землю від нескінченних орд рашистів. За власним бажанням не брав відпустки, не шукав обходів, а люто бився і мужньо загинув. Вічний спокій душі та вічна слава Герою України! Вічне пекло тим, хто вбиває наших воїнів та мирних людей! Доземний уклін батькам та родині Олександра… Вся Україна Вам дякує за сина, за його виховання та його неземний подвиг! ГЕРОЇ не вмирають, вони стають частиною кожного з нас, нашого життя, історії, майбутнього і минулого. Нехай душа загиблого знайде вічний спокій у світлі Господньому. Козаки, прийміть його як свого, бо загинув він за Україну…», – йдеться у дописі Корецької міської ради
Галя Поліщук “Дякуємо тобі, сину. Низько вклоняємося тобі.Вічна пам’ять Герою”.
Корець прощався із загиблим Олександром Поліщуком
«Вічна пам’ять Олександру, справжньому герою, який жив і помер, захищаючи нашу Україну, кожного з нас. І нехай Господь віддячить його рідним силою, мужністю та благословенням у цей скорботний час. Царство Небесне», – йдеться у дописі. газети Вісник Кореччини
Чин відспівування відбувся 22 травня у селі Калинівка.
Герої не вмирають!
Чому ж на небо зовсім рано полетів?
В обійми Бога, що прийняв тебе до себе.
Розлуки з рідними ти не чекав і не хотів,
Залишив біль і смуток, що без тебе…
Кричала мама: «Повернись, не покидай!»
Із свого серця не відпускала тебе…
Все повторяла: «Сину, не вмирай…»
Замовк весь світ, довкола стало глухо.
І крик її так врізався в серця,
Всі люди умивалися сльозами.
Не поведе тебе вже до вінця,
Рід не скінчився,
Але скінчилось все для мами…
Лиш день і ніч, і зболена душа,
І чорна хустка, що закрила сонце й небо.
Тобі написано посмертного вірша,
Але тобі вже там цього всього не треба.
Тепер ти ангел і до мами прилітай,
Обнявши крилами нечутно, ледь торкнувшись.
Ти маму в ніч холодну зігрівай,
Щоби відчула, що ти поряд, посміхнувшись.
Від вітру й сніговиці сестричок захищай,
Щоб не промокли під дощем холодним.
Сховай від граду урожай,
Щоб цілий рік не був усім голодним.
Від спеки в літню днину бабусю прикривай,
Щоб не нагрілась голова на сонці,
І сльози теплим вітром витирай,
Щоб хусточка просохла у долоньці…
Про брата й тата не забудь,
Ти ж був для них така опора…
Не так вони хотіли стрічать тебе з війни…
І що ж тепер? Посивіли обоє…
Село хустину чорну одягнуло…
Серця і душі смутком залило…
Схилились навіть ті берізки біля школи,
Які ти 20 літ садив тому…
Село неначе вмерло,
Теж з цим сином,
Що захищав країну він свою…
Сашуню, Герою ти наш, ти не помер…
Ти житимеш вічно у пам`яті нашій та наших дітей…
Вічна пам`ять та Царство Небесне!
Тетяна Ольшанська,
перша вчителька загиблого воїна
Список публікацій
На війні загинув молодий військовослужбовець із Корецької громади // Район Корець
Свій 27-й день народження міг би відзначити захисник України з Корецької громади // Район Корець