Полицяк Володимир Олександрович,«Мікеланджело» (25.05.1968 – 02.07.2024)

Полицяк Володимир Олександрович народився 25 травня 1968 року, був жителем Млинова. Закінчивши із відзнакою дитячу художню школу, після восьмого класу Володя вступив у Львівське училище прикладного мистецтва ім. Труша.

Працював у художній майстерні райспоживспілки, навчався у вечірній школі. Згодом вступив у Дубенське СПТУ-27. де навчався за спеціальністю «художня різьба по дереву».За час служби в армії був художником у військовій частині. У 1991 році 23-річний Володимир Полицяк вступив у Калінінградське морське училище. Побував на Півночі, на Алясці, у Японії.

Володимира працював на посаді молодшого інспектора карного розшуку, згодом був співробітником патрульно-постової служби. У 2000 році звільнився із міліції за власним бажанням. Працював в охоронних структурах, а згодом подався на заробітки у Київ, де трудився в будівельному управлінні відомої ДУСІ – державного управління. Після Майдану повернувся у міліцію, зайнявся господарством та вихованням сина.

. У ЗСУ – солдат, стрілець-помічник гранатометника 1 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 2 стрілецької роти в/ч А7069. Володимир був талановитим художником, портретистом, тож на службі мав позивний „Мікеланджелоˮ.

Загинув під час штурмових дій противника внаслідок мінометного обстрілу поблизу населеного пункту Дачне Бахмутського району Донецької області.

Назавжди 56…

Указом Президента України від 20.02.2025 № 91/2025 “За особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку” Володимира Олександровича — солдата нагороджено орденом „За мужність” ІІІ ступеня (посмертно).

Публікації про Полицяка В.

«Війна забрала захисника, батька, талановитого художника… Світлий спомин про Володимира назавжди залишиться у наших серцях. Жодними словами не втамувати пекучий біль та не загоїти рани в душі. Висловлюємо співчуття з приводу неповоротної втрати рідним та близьким», – йдеться у дописі на фейсбук-сторінці Млинівської селищної ради.

Україно, Молюся за пам’ять убієнних за волю синів.

У суботу 6 липня траурний кортеж доправив тіла Володимира Полицяка у Млинів, труну з тілом Володі – до будинку в селищі, де мешкав Герой.

Млинів і Млинівщина стали навколішки, віддаючи останню шану захиснику України.

БУВ ПОМІТНОЮ ПОСТАТТЮ У МЛИНОВІ

Чин похорону Володимира Полицяка у Свято-Михайлівському храмі відправили священники Млинівського благочиння ПЦУ.

Прощальне слово виголосив настоятель Свято-Михайлівського храму митрофорний протоієрей Тарас Варварук.

-Життя – найбільший дар, дарований людині. Але є щось більше за життя. Крім земного життя є вищі цінності, ідеали – це життя з Богом. Що ж означає життя з Богом? Невже заради життя з Богом обов’язково треба померти?

Убитий воїн Володимир помер, хоч не був старого віку, не хворів і любив життя. Помер, бо на нашу землю прийшов клятий ворог із війною, щоб нас поневолити, зробити рабами, знищити нас. Хіба це могло подобатися Богу? Звичайно, що ні. І ось Володимир, як і багато інших земляків, став на захист рідної землі, тобто вчинив по-совісті, по-християнськи, – наголосив священник.

Володимир –був помітною постаттю у Млинові і на теренах Млинівщини. І як правоохоронець, і як митець, полотна якого вражали і дивували навіть маститих майстрів пензля, а його картина про кіборгів-земляків Петра Полицяка з Борбина, Олександра Кравчука з Пекалова та Василя Соколовського з Млинова увійдуть у творчу спадщину художників України, що карбували героїчні миттєвості земляків у складних і трагічних реаліях АТО.

До речі: позивним на війні Володимир обрав прізвище художника середньовіччя Мікеланджело да Караваджо – італійського житвописця періоду раннього барокко, засновника європейського реалістичного живопису 17 століття. Тобто і на війні в душі Володимира нуртувала мистецька спрага…

РОДОВІДНИЙ ГЕРОЇЧНИЙ ГЕНЕТИЧНИЙ КОД

Очевидно в долі Володимира Полицяка дався взнаки генетичних код мужнього і відважного родоводу українських патріотів. Чого варті лише два епізоди із долі цього родоводу. Дядько Володимира Полицяка у складі підрозділу бійців УПА вирушив рятувати українців і чехів під час Малинської трагедії 13 липня 1943 року. Пів віку вважали, що тоді всі герої-повстанці загинули. Однак один із них – саме дядько Володі, наперекір смертям вижив і крізь складні життєві лабіринти та випробування потрапив в Австралію, де й кинув життєвий якір.

Після проголошення незалежності України він приїжджав на рідну українську землю і найперше, разом із Володимиром, проклав стежину, де відквітувала незабутня молодість, щоб вклонитися пам’яті убієнних гітлерівцями чехів та українців, а також подвигу вояків УПА на меморіальному комплексі в Малині.

Ну а представляти племінника Володі, Героя України Петра Полицяка з Борбина зайве. Героїчна смерть відважного і мужнього родича, славного «кіборга» сильно травмувала душу Володимира Олександровича -неодноразово він тамував душевний біль з допомогою пензля…

ЗАМІСТЬ ПЕНЗЛЯ ВЗЯВ У РУКИ АВТОМАТ

Володимир Полицяк часто гостював на сторінках районної газети, видань Рівненщини та України. У публікаціях переважно йшлося про мистецьку толоку талановитого млинівчанина, адже його творчий розмах живописця сягнув міжнародних масштабів і світового резонансу. Очевидно, він виношував нові творчі задуми та ідеї і планував їх реалізувати. Ймовірно, робив це і під час останнього візиту до рідної домівки, у рідне та миле селище. Його спокійна розмірена хода та благородний погляд очей і доброзичлива посмішка свідчили про глибоку роботу думки і серця. Але замість пензля в руки довелося взяти автомат та інше бойове спорядження.

Володимир був неговіркий і кожне слово зважував на терезах здорового глузду та сумління. Я мав нагоду спілкуватися з ним і про творчість, і про його яскраву молодість. Мав за честь проводжати його в далеку дорогу з автостанції Млинова десь за тиждень до героїчної загибелі. Тоді ніщо не віщувало біди…

А потім інформаційні джерела різного штибу вибухнули трагічною звісткою поро загибель наших краян.

Три роки тому Володимир Полицяк написав мій портрет до мого дня народження: відтепер це полотно набуло особливого і щемливого змісту.

А ще в моєму арсеналі самозахисту один ефективний та ефектний прийом рукопашного бою, яким колись збагатив мій спортивний досвід обдарований і незабутній млинівчанин.

ПРОЩАВАЙ, «МІКЕЛАНДЖЕЛО»

– Хай Господь прийме душу Володимира у свої гарячі люблячі обійми. Хай земля, за яку він віддав життя, прийме його, можливо, понівечене і скривавлене тіло. Хай синьо-жовтий прапор майорить на його могилі. Хай Гімн «Ще не вмерла Україна» тішить його душу, а ми робитиме все для того, щоб жертва українських воїнів не була даремною, – такими словами завершив свою скорботну промову отець Тарас.

Воїн Володимир Полиця долучився до Небесного легіону, який із піднебесся надихатиме нас, сущих на землі, на подвиг заради миру в Україні і спокою у світі.

Хай у вічності зоріє славне ім’я Володимир – володаря миру, за який він віддав життя.

Прощавай , «Мікеланджело».

Пошли, Господи, убієнному воїну Володимиру Царство Небесне.

Щирі співчуття брату, сину, дружині та всій родині загиблого воїна.

Віталій Тарасюк, головний редактор газети «Гомін і К»

На щиті повертаються Герої Полицяк Володимир Олександрович в с.Млинів, Семенюк Іван Володимирович у с.Війницю.

ВІДЕО: https://www.facebook.com/share/v/1gvCxAMp8Q

“Куме нііі… …нііі. Плачу а сліз уже не має …не можливо…ну скільки іще ..нехай земля буде пухом і в небесах спочивай з Богом.. Не можливо повірити у те що коїться… “, – Mariya Zazhytska

“Світла і вічна пам’ять надзвичайно щирій, доброзичливій Людині. Спочивайте з Богом!”, – Олеся Остапчук

“Вічна пам`ять Герою! Пішов з життя справжній Патріот, талановитий художник, Людина з великої букви”, – .Петро Гикавий

“Шкода.Гинуть талановиті люди якім би жити і творити. Царство небесне і Вічна пам’ять Герою”,- Наталія Мацюк

“Вічна світла пам’ять Герою…. Володя був доброю, щирою та світлою Людиною, таким і залишиться в нашій пам’яті і в наших серцях. Спочивай з Богом . Рідним та близьким людям щирі співчуття”,- Mirosława Prokop

“Господи, осели його душу в Царстві Небесному. Вічна і світла пам’ять Герою. Світлий душею, щирий ,завжди привітається з добротою в очах…..Зараз смуток,біль,сльози”, – Віра Скрипюк

Володимир Полицяк “Художник із Млинова увійшов у сотню кращих портретистів світу”

«Українська донна» млинівчанина Володимира Полицяка

Серед 810 портретів із семи країн Східної Європи робота Володимира Полицяка привернула особливу увагу міжнародного журі.

Прийди до пам’яті, побудь із нею віч-на-віч, Постій… задумайся… згадай… і вслухайся у тишу цю магічну, Де пам’ять — вічна.

У Млинівській громаді Алея Слави загиблих Героїв поповнилася 17-ма меморіальними дошками. Кожна світлина — це мовчазний крик, що нагадує про ціну нашої незалежності, про сльози матерів, біль родин і незламну віру в Україну.

Серед інших, меморіальна дошка присвячена Полицяку Володимиру Олександровичу