Ревут Петро Олександрович (14.07.1999-07.09.2024)

Народився 14.07.1999 року в селищі Оржів Рівненського району Рівненської області. Мама Ревут Інна Олександрівна народився 07.12.1975 р.н. Батько Ревут Олександр Григорович 05.11.1973 р.н. Проживають в селищі Оржів по вул. Центральна, 48/39.

З 2005 по 2016 рік навчався в Оржівському НВК.

З 2016 по 2020 рік навчався в гуманітарному університеті імені академіка Степана Дем’янчука на факультеті фізичне виховання.

Працював тренером на обласній станції юних туристів в м. Рівне з 2017 по 2019 роки. В Оржівському НВК працював. Він вів гурток туризму. Любимі заняття: туризм і ковзани.

Не одружений. Службу в армії не проходив. В зоні АТО не був.

31.03.2022 року склав контракт добровольця територіальної охорони.

В ЗСУ призваний 29.09.2022 року. Спочатку проходив навчання в м. Житомир. Потім направлений у 81 Донецьку десантно-штурмову бригаду.

Спочатку був молодшим сержантом, а з 26.05.2023 року став молодшим лейтенантом та командиром взводу.

9.08.2023 року отримав посвідчення серія УБД №589373, а 21.08.2023 року №1889 відзначений почесним нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних Сил України «Хрест хоробрих» Генерал В.Ф. Залужний та нагороджений в серпні 2023 року зброєю ТТ7.62.

З 05.12.2023 року став заступником командира роти. 01.04.2024 року отримав мінно-вибухове поранення в районі населеного пункту Білогорівка Сєвєродонецького району Луганської області.

З 26.05.2024 року лейтенант, заступник командира роти – інструктор з повітряно-десантної підготовки аеромобільної роти Аеромобільного батальйону в/ч Л2120. Навчався у військовій академії м. Одеса з травня 2023 по січень 2024 року.

Загинув 07.09.2024 року під час виконання бойового завдання пов’язаного з виконанням службових обов’язків з захисту Батьківщини. Зник безвісти 07.09.2024 року в районі населеного пункту Сіверське Бахмутського району Донецької області.

Відповідно до Указу Президента України № 514 від 23 серпня 2024 року за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі – Ревута Петра Олександровича нагороджено орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (посмертно).

Публікації про Ревута П.

Нащо таке сумне "весілля",
Чому Господь не врятував?
Село зібралось  на подвір'ї,
Живого кожен з нас чекав.

Де були Янголи всі з неба,
Чом не підставили крила,
Молитва линула за тебе,
Невже безсилою була?

Ти не оженишся, синочку,
Не матимеш свою сім'ю,
Твоїх  дітей сина і доньку,
Ніхто не стріне в цім краю.

Війна проклята все забрала,
Надію, щастя, радість, сміх,
Хустину чорну пов'язала...
"Короткий, сину, в тебе вік."

Назавжди горе в тата й мами,
Немає брата вже в сестри,
Янгол з кривавими крилами,
Тепер лиш в небо стрій вести.

Ти наш Герой і був Героєм,
Не заховався, не "злиняв",
До рук узяв сміливо зброю,
За нас життя своє поклав.

Як тяжко... Як змиритись, сину?
Що не повернешся в свій дім,
Хай Бог підтримає родину,
В цім горі тяжкому такім...

Тебе всі будуть пам'ятати,
Хоч туга так вогнем пече,
Не скине чорну хустку мати,
Не стріне синових очей...

Вклоніться, люди, всі Герою,
Що нареченим вже не стане,
Він цвітом впав на полі бою,
Болить кривава в серці рана.

Автор: Галина Грицина.

31 березня 2025 року перед засіданням сесії Клеванської селищної ради вручено нагороду родині загиблиго Героя Ревута Петра. Відповідно до Указів Президента України за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі – Ревута Петра Олександровича нагороджено орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (посмертно)