Сергій Шолудько народився 26 березня 1977 року в селищі Мізоч Здолбунівського району. Працював у місцевій школі-інтернаті. До Збройних сил України був призваний 10 березня 2015 року, був командиром гармати. Мав звання старшина.
З 23 травня 2015 року Шолудько Сергій брав безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності та територіальної цілосності України в районі проведення антитерористичної операції (місто Маріуполь).
23 вересня 2015 року при виконанні службових обовязків в зоні проведення антитерористичної операції (с. Кременівка Володарського району Донецької області) о 19:45 зупинилось серце старшини Сергія Шолудька. Військовослужбовцю було лише 39 років, в нього залишились сиротами двоє дітей.
Похований на кладовищі в рідному смт. Мізоч,
25 березня 2016 рок в Мізоцькому НВК Сергію Шолудьку відкрито меморіальну дошку
Рішенням Мізоцької селищної ради від 22 липня 2016 року №144 перейменовано вул. Гагаріна на вул. Сергія Шолудька
Публікації про Шолудька С. О.
Обірвалось життя бійця з Рівненщини
Пішов з життя ще один український захисник, житель селища Мізоч Здолбунівського району Рівненщини Сергій Шолудько. Про це повідомляє ERVE.UA з посиланням на здолбунівський портал zdolbuniv.com. Як повідомляють журналісти порталу, життя 39-річного військовослужбовця обірвалось учора під час проходженя служби в районі міста Маріуполь. Що стало причиною смерті – буде відомо пізніше. Так само вже завтра будуть відомі дата та місце поховання бійця. Відомо, що Сергій Шолудько до участі в АТО працював в школі-інтернаті в Мізочі. Вдома у нього лишились вдова та два сина.
Богдан Вертинський
На сході країни помер 38-річний старшина з Рівненщини
Відсьогодні Здолбунівщина – у триденній жалобі. 25, 26 та 27 вересня в районі офіційно оголошено Днями Жалоби. Відповідне розпорядження підписав голова райдержадміністрації у зв’язку зі смертю на Сході України жителя смт Мізоч – Сергія Шолудька. 38-річний старшина Сергій Шолудько був мобілізований у березні 2015 року. 23 вересня у військовослужбовця зупинилося серце. У нього залишилися дружина та двоє синів. Дата поховання уточнюється. Під час днів жалоби на будинках і спорудах органів влади, державних підприємств, установ та організацій Здолбунівського району будуть приспущені прапори. Також в ці дні будуть скасовані розважально-концертні заходи та спортивні змагання.
Рівненська облдержадміністрація висловлює співчуття рідним та близьким військовослужбовця.
прес-служба РОДА
Вічна пам’ять Герою Мізоча…Здолбунівщини…всієї України
25 березня в Мізочі відбулося відкриття меморіальної дошки Герою АТО, мізочанину Сергієві Шолудьку, який загинув, захищаючи незалежність нашої держави у вересні 2015 року. На заході були присутні представники влади, жителі та гості селища, родичі та друзі загиблого. Право відкрити меморіальну дошку, яка закріплена на фасаді Мізоцького НВК, де навчався Сергій – надали його синам Михайлу та Дмитру. 26 березня 2016 року Сергієві мало виповнитися 39 років, але ж він поклав власне життя за незалежність нашої Держави… і квіти лягли на холодний камінь перед дошкою його пам’яті. З днем народження, Герою! Ви назавжди живий у нашій пам’яті…
Рішенням Мізоцької селищної ради від 22 липня 2016 року №144 перейменовано вул. Гагаріна на вул. Сергія Шолудька
Спогади дружини героя Тетяна Шолудько
Ми ніколи не знаємо, коли Бог покличе нас, коли зорі стануть близькими, а все земне і тлінне кане в Лету. Тому краще творити добро тут і зараз, не чекаючи передсмертного часу. Саме такою людиною був Сергій Шолудько. Він щоденно зігрівав своїм життям долі багатьох своїх колег у Мізоцькій спеціальній школі-інтернаті. Пропрацювавши 15 років слюсарем з експлуатації та ремонту газового устаткування, він показав себе не лише майстром на всі руки, а й щедрою, доброзичливою, чуйною людиною. Кожне прохання знаходило відгук у його душі – і він йшов на допомогу.
– Це була людина-душа, компанійський, щирий, він обожнював свою родину, дружину і дітей, – згадує його керівник, заступник директора із господарської роботи Святослав Васильович Горчак. – Кожне своє завдання він виконував відмінно.
У будь-якому закладі бувають екстрені ситуації, ламається обладнання і багато колег пам’ятають, хто його ремонтував.
– Одного разу у нас вийшла з ладу пральна машина, – усміхається машиніст з прання і ремонту спецодягу Любов Володимирівна Виногродська, – тоді ми покликали на допомогу Сергія, оскільки він до всього мав хист. Лагодив він її цілісіньку ніч і зробив!
– Сергій був дуже хорошою людиною, завжди нам допомагав, – ділиться спогадами шеф-кухар Галина Терентіївна Пом’яновська, – щось зламається – поремонтує, ножі треба наточити – наточить, золото, а не чоловік.
Так треба чинити добро, як Сергій Шолудько, ця маленька людина з великої літери, з золотими руками і душею світу. І хай він уже усміхається лише з фотокартки, очі його та добрі слова завжди сяятимуть у пам’яті колег Мізоцької спеціальної школи-інтернату.
Спогади класного керівника Наталії Лахман – заступника директора Мізоцького НВК про свого учня Сергія Шолудька
Мій учень, наш випускник, український воїн…
Для кожного вчителя, якого б віку він не був, його учні, як би вони не виросли, залишаються дітьми назавжди.
Так і для мене мої перші учні – найцінніші, найдорожчі, найрідніші. Щоб так думати, є багато причин. По-перше, між молодою вчителькою та випускниками початкової школи була мала різниця у віці. По-друге, вона дуже багато прагнула зробити, а вони завжди її підтримували та допомагали. І, по-третє, вони дуже любили і поважали один одного.
Як би вона їх не називала: мої діти, дорогенькі учні, шановні друзі, вони всі усміхалися у відповідь і щирими очима ніби говорили:
– Що там далі? Виховна година, наш урок, похід до лісу, на поле, екскурсія у Луцьк?
Хто ж міг подумати, що через 30 років після їх першого знайомства список учнів так скоротиться? І знову ж, для цього було багато життєвих випадків і причин.
А декілька років тому, під час традиційної зустрічі випускників перша вчителька і класний керівник декого із своїх учнів не могли впізнати. Що там казати, роки йдуть, покоління змінює покоління. У декого з наших перших учнів, тепер сорокарічних, діти уже школу закінчили. Життя продовжується, але деякі важливі події та їх наслідки не лише не дають спокійно жити, але і впливають на майбутнє.
Щоденно при вході до школи нас зустрічають два воїни, які вічно залишаються молодими. Господь їх покликав до себе, адже небесному воїнству теж потрібно комусь служити. І не комусь, а вибраним, досвідченим, згуртованим і мужнім. Старший із двох – саме той із нашого списку спочатку 4-В, а згодом 9-В і 11-Б класу.
Якщо заглянути у 30-літнє минуле, то Сергій Шолудько був звичайним школяриком, який із задоволенням бігав на уроки із друзями і однокласниками, адже батьки побудувалися близько від школи. Пригадується, що йому було комфортно вчитися.
Добре пам’ятаю, як Сергій чергував у класі, як працював на буряковому полі, як швидко збирав сухе гілля для багаття, щоб в лісі для всіх підсмажити хліб і сало. Він був спокійним, працьовитим, терплячим. Пригадую, що умів жартувати і дуже гарно посміхався – щиро, душевно і відкрито. Чому був? Таким Сергій Шолудько залишиться назавжди і не тільки у назві вулиці рідного селища, на портреті у шкільному подвір’ї, а і у своєму продовженні – двох синах, які так на нього схожі.
Свою службу він продовжує в іншому світі так само, як колись працював у класному колективі, як співчував у горі і розділяв радість класного керівника, яким професійним був робітником у школі чи за кермом автомобіля.
Хто зна, можливо, він і досі на небесній швидкій допомозі рятує поранених в АТО, чи довозить усе необхідне на передову; заспокоює у сні своїх згорьованих батьків, засмучену дружину; янголом-охоронцем захищає синів від небезпек чи просить у Бога за всіх нас?
Тепер і він, напевно згадує наші шкільні роки з першою вчителькою, яка уже поспішила до нього на небо.
А нам залишається пам’ятати Сергія Шолудька, не забувати його ні учнем, ні батьком, ні чоловіком, ні сином, ні вічним воїном!
Друга річниця пам’яті
Список публікацій
Провели в останню путь ще одного захисника України // Нове життя. – 2015. – №76/79 (2 жовт.). – С. 4
Черниш Л. Пам’яті Сергія Шолудька / Л. Черниш // Мізоцький промінь [Здолбунів]. – 2015. – №11 (жовт.).– С. 6
Найкращий на світі… // Нове життя : громадсько-політична. – Здолбунів, 2017. – №23/24 /24 берез./. – С. 7
Анотація: Про вшанування пам’яті воїна-земляка із селища Мізоч Здолбунівського району, бійця АТО Сергія Шолудька, якому в березні 2017 року могло б виповнитися 40 років
Пальчевська О. По собі лишив тільки світлі спогади : завтра, 23 вересня [2017 року], виповниться два роки з дня смерті героя АТО мізочанина Сергія Шолудька : [Здолбунівський район]/ О. Пальчевська // Нове життя : громадсько-політична. – Здолбунів, 2017. – №73/74 /22 верес./. – С. 4
Анотація: Про вшанування пам’яті героя-земляка Сергія Шолудька із селища Мізоч Здолбунівського району, учасника антитерористичної операції на Сході України, який загинув 23 вересня 2015 року
Шолудько Т. Мій учень, наш випускник, український воїн… / Т. Шолудько // Нове життя : громадсько-політична. – Здолбунів, 2017. – №73/74 /22 верес./. – С. 4
Анотація: Спогад класного керівника Мізоцького НВК Наталії Лахман про Сергія Шолудька – воїна-земляка, героя антитерористичної операції, родом із селища Мізоч Здолбунівського району, який загинув 23 вересня 2015 року на Сході України
Шолудько Сергій Олексійович // Вікіпедія : вільна енциклопедія
До Мізоча знову прийшла страшна звістка // Здолбунів.СІТІ
Мобілізований житель Здолбунівщини помер в зоні АТО // Здолбунів.COM
На Здолбунівщині ще одна втрата // Рівненські новини
У зоні АТО помер мешканець Рівненщини // Рівне 1 : телеканал
На сході країни помер 38-річний старшина з Рівненщини // ЧаРівне. Info
На Рівненщині сьогодні ховатимуть військовослужбовця // Радіотрек
Завтра поховають загиблого бійця (+ФОТО) // TakeInfo.net
Обірвалось життя ще одного бійця з Рівненщини // ERVE.UA
Здолбунівщина у триденній жалобі // Рівненські новини
Попрощались із 12-м земляком, життя якого забрала війна на сході // Рівне Вечірнє
Вічна пам’ять Герою Мізоча… Здолбунівщини…всієї України // Здолбунів.City : соціальна газета Здолбунівщини
Відомі Мізочани: герої АТО // Мізоч історичний
По собі лишив тільки світлі спогади // Нове життя