Шинкаренко Катерина Сергіївна, позивний “Віскі” (1994-22.02.2024)

Катерина Шинкаренко народилася у Краматорську.

До повномасштабної війни займалася велоспортом та багато подорожувала Україною. Брала участь у велопробігах на Донеччині, об’їздила десятки міст та сіл. Була відома у Краматорську як активістка велосипедного руху.Мріяла проїхати дистанцію Париж — Брест — Париж на велосипеді

У 2022 році через постійні обстріли її родина переїхала в Острог до знайомих

Служила в ЗСУ, де була снайперкою. Загинула 22.02.2024, при відбиті прориву ворога, при відході наших військ з Авдіївки. Ласточкине-Сіверне. Спочатку тіло перебувало далеко в тилу ворога, і лише у квітні змогли його вивезти та впізнати. Про смерть снайперки рідним повідомили 10 квітня.

16 квітня на Майдані Свободи відбулося прощання з Катериною У Свято-Миколаївській церкві Острога пройшла заупокійна служба

Поховали Катерину на Алеї Героїв в Острозі. У Катерини Шинкаренко залишився чоловік та син Денис.

Шинкаренко Катерина Сергіївна, позивний Віскі, Катруся, снайпер роти снайперів 53 ОМБР, нагороджена орденом “За мужність” ІІІ ступеня, відзнакою Генерального штабу “Золотий хрест” та відзнакою Міністерства оборони України “Хрест доблесті” –

Публікації про Шинкаренко К

16 квітня 2024 року в Острозі попрощалися із 30-річною снайперкою Катериною Шинкаренко з позивним “Віскі”. Вона загинула 22 лютого під час відходу військ з Авдіївки на Донеччині.

Рідні й побратими Катерини Шинкаренко поділилися спогадами про неї.

Вдівець Андрій Божко поділився, що у цивільному житті дружина захоплювалася катанням на велосипеді. Також з його слів, вона мріяла проїхати дистанцію Париж — Брест — Париж:

“Хотілося їй побувати там, перевірити себе на такій відстані. Вона проїхала багато марафонів. Я не міг так кататися, зі Львова в Краматорськ доїхати не кожен може. Вона небагато розповідала мені про свою роботу, але в мирному житті вона була дуже-дуже сильною”.

Катерина також навчила їздити на велосипеді свого семирічного сина Дениса. Він поділився, що хотів робити це разом з мамою після її повернення мама з війни.

“Я їй пообіцяв, коли навчусь кататися, то ми з нею вдвох кудись поїдемо, але так не вийшло. Мені сумно за маму, дуже. Я думав, що вона повернеться живою і неушкодженою. Мені дуже сумно”, — розповів син загиблої.

Після служби у Свято-Миколаївському храмі зі снайперкою прощалися на майдані Свободи. Жителька Острога Валентина розповіла, що особисто військову не знала, але не могла не на прощання з нею:

“Я так перейнялася смертю цієї дівчини, цієї героїні. Я вирішила кинути всі свої справи і прийти на її похорон”.

Побратим військової з позивним “Діджей” розповів про день загибелі Катерини:

“Вона була єдиною дівчиною, з великим серцем, з вольовим характером. Пам’ятаю цей день, коли познайомились, тоді був у наряді, в липні. Ми були на Вугледарському напрямку. Загинула вона під Авдіївкою, коли був тактичний позиційний відхід. Вона прикривала хлопців, які відходили. У той момент так сталося, що вона загинула”.