Войтюк Андрій Миколайович народився 06 січня 1992 в селищі Клевань Рівненського району Рівненської області, у сім’ї робітників.
Андрій навчався в Клеванській ЗОШ №2. Здобув професійну освіту у Клеванському професійно-технічному училищі №23, де отримав спеціальність «механік».
Свій трудовий шлях Андрій розпочав у Клеванському лісгоспі. Працював у одному з лісових господарств області, яке нині входить до Костопільського надлісництва. Колеги згадують його як щиру та надійну людину, яку поважали за доброту, людяність і відповідальне ставлення до роботи.
Андрій був мобілізований до лав Збройних Сил України 13 грудня 2022 року і без вагань став на захист країни. Проходив навчання на полігоні м. Житомир, потім був направлений на навчання в Німеччину – водій БМП «Мардер».
Позивний – «Вольт». Служив у 82 ОДШБр. З 2023 року Андрій вважався зниклим безвісти, під час контрнаступу. Родина сподівалася на диво. Проте на жаль, найгірші здогадки підтвердились, за результатами ДНК. Загинув Герой 20.10.2023 року в районі населеного пункту Вербове Пологівського району Запорізької області.
Поховали Андрія Войтюка з військовими почестями 15 травня 2026 року на кладовищі селища Клевань. Його завжди пам’ятатимуть як вірного друга, дбайливого сина та чоловіка, людину слова та честі.
У полеглого воїна залишилася дружина та троє неповнолітніх дітей.
За словами близьких, найбільшою цінністю для Андрія була родина. Він був турботливим чоловіком, який усе робив заради дружини та дітей.
Публікації про Войтюка А.
Андрій був справжнім патріотом та мужньо виконував свій військовий обов’язок у бою за Україну, її свободу та незалежність.Схиляємо голови у глибокій скорботі та розділяємо невимовний біль утрати з рідними, близькими та побратимами полеглого Захисника. Немає таких слів, які б змогли втамувати біль вашої втрати. Ваш біль – це біль усієї громади.
Його завжди пам’ятатимуть, як вірного друга, дбайливого сина та чоловіка, людину слова та честі, – йдеться у повідомленні Клеванської громади
·
Віталія Слава “Боже”, який красень. Йому б ще жити і жити, народжувати дітей і радіти життю, а не йти в землю гнити в такому віці, але проклята війна забрала його…Вічна пам’ять і Царство Небесне ГЕРОЮ України, Низький уклін і щирі співчуття родині і близьким”.
