Володимир народився 30 червня 1973 року в селі Постійне Костопільського району. Після закінчення школи навчався у Рівненському професійно-технічному училищі № 11, де здобув спеціальність слюсаря. Згодом служив у Збройних Силах України. Працював у домашньому господарстві.
У березні 2015 року Володимир Жук був призваний по мобілізації Костопільським РВК у військову частину А 4152. З 6-го травня – водій-гранатометник роти матеріального забезпечення в місті Сватове Луганської області. 2 січня 2016 р. у зоні проведення АТО військовослужбовець з Костопільщини, старший сержант Володимир Жук помер. Смерть настала внаслідок раптової зупинки серця.
У нього залишилися дружина та двоє синів Віталій та Едуард 2003 та 2006 років народження.
За мужність та сумлінне виконання службовий обов’язків в ході проведення антитерористичної операції на територіях Луганської та Донецької областей 28 червня 1915 року нагороджений грамотою.
За особисту мужність та героїзм проявлені під час виконання службового та громадянського обовязку Володимир Жук нагороджений медаллю “За оборону рідної держави” (посмертно)
Публікації про Жука В. Д.
Герой із нашого села
Вже з малечку хлопчик ріс добрим, чуйним, допитливим, працьовитим, допомагав старшим. У 1980 році Володя пішов до 1-го класу Постійненської середньої школи. Перша вчителька, Ольга Василівна Стецюк, згадує хлопчика як доброго, чесного, енергійного, готового завжди прийти на допомогу іншим. Навчання в школі Володя поєднував із навчанням у музичній школі, де опанував гру на духових інструментах. Неля Степанівна Новак, класний керівник у 4–10 класах, пригадує: «Володя завжди був енергійним, наполегливим, працьовитим».
У 1990 році хлопець отримав атестат про середню освіту і вступив до професійно-технічного училища № 1 у місті Рівне, де здобув професію токаря третього розряду.
Із грудня 1991 року по грудень 1993 року ніс службу у лавах Збройних сил України. Повернувшись із армії, працював на будівництві. Влітку 2003 року одружився. Разом із дружиною Світланою виховав двох синів: Віталія та Едуарда.
Життя не стоїть на місці. Змінюються соціальні системи, змінюються і люди. І коли на Сході України розпочалася антитерористична операція, Володимир, як гідний син своєї Батьківщини, не залишився осторонь.
6 травня 2015 року старшого сержанта Жука Володимира Дмитровича, водія-гранатометника роти матеріального забезпечення, направили для проходження служби в місто Сватове Луганської області в сектор А.
Мама, дружина, сини та рідні хвилювалися за Володимира та молили Господа, аби він повернувся живий і здоровий додому. У листі до тата молодший син Едуард писав: «Тату, я пишаюся тобою, дуже люблю, цілую, обіймаю і чекаю, коли ти приїдеш».
У вересні 2015 року Володимир приїздив у відпустку. Тато розповідав синам, де йому довелося побувати, та яка це біда, коли у мирний час від куль гинуть дорослі і діти. 13 жовтня старший сержант роти матеріального забезпечення знову повернувся в зону бойових дій.
Боєць Збройних сил України Володимир Жук помер 2 січня 2016 року внаслідок раптової зупинки серця. Вічна пам’ять Герою.
Свічка пам’яті за Героєм — Жуком Володимиром, випускником нашої школи, жителем нашого села, який гідно виконав свій військовий обов’язок та заплатив за це найдорожчу ціну — своє життя, — горить біля меморіальної дошки, встановленої на стіні рідної школи.
Хай пам’ять усіх невинно вбитих згуртує нас, живих, дасть нам силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення держави! Нехай кожен із нас запалить свічку пам’яті, яка буде даниною поваги тим, хто навічно пішов від нас, але залишився в наших серцях.
Чирук М. Герой із нашого села / М. Чирук // Новини Костопільщини : газета Костопільської районної ради. – Костопіль, 2017. – №7 /18 лют./. – С. 4
У Постійному відкрили меморіальну дошку Володимиру Жуку
6 травня 1916 року мужньому Герою було відкрито меморіальну дошку на стіні Постійненської ЗОШ, де у свій час навчався Володимир. З цієї нагоди на шкільному подвір’ї відбулась урочиста лінійка. Окрім учнів, вчителів, сільської влади та місцевих мешканців на урочини прибули голова районної державної адміністрації Олександр Середа, заступник голови РДА Оксана Кіптель, начальник відділу освіти РДА Н.Бєляновська, депутат міської ради Н. Павловська.
На заході виступали директор Постійненської ЗОШ Олександр Жук, голова РДА Олександр Середа, сільській голова Микола Жук.
Учні школи разом зі своїми наставниками підготували художні номери, які віддзеркалили біографію Володимира Жука.
Право відкрити меморіальну дошку було надано мамі Героя Лесі Дмитрівні та його дружині Світлані Миколаївні. Після того її освятив настоятель місцевого храму отець Олександр.
Спогади дружини Світлани:
«Я довго не могла повірити, що тебе більше немає, мій Володимире… Здавалося, що ось-ось відчиняться двері, і ти зайдеш, усміхнений, трохи
втомлений, але такий рідний… Ти завжди так заходив додому — ніби приносив із собою спокій.
Пам’ятаю, як ти поспіхом пив ранкову каву, обіймав мене і жартував, що повернешся швидше, ніж я встигну засумувати. А я сварилася, казала берегти себе, і ти лише тихо відповідав: «Я повернуся, обіцяю». Я вірила. Дуже вірила…
Ти був неймовірною людиною. Добряк із великим серцем, який ніколи не проходив повз чужу біду. Скільки разів я казала тобі відпочити, подумати про себе, а ти лише усміхався і відповідав: «А хто, як не я?» І йшов допомагати — комусь полагодити, комусь підказати, когось просто підтримати словом.
У тебе були золоті руки… Ти міг зробити все: полагодити, збудувати, придумати. У нашому домі кожна річ пам’ятає тебе. Тут усе зроблено з любов’ю, з душею — так, як умів тільки ти. Ти багато працював, ніколи не боявся труднощів. Для тебе не існувало слова «не можу». Ти був справжньою опорою — для мене, для родини, для всіх, хто тебе знав.
А потім прийшла ВІЙНА… І ти, такий же добрий і світлий, пішов захищати інших. Бо інакше ти не міг. Ти завжди був там, де потрібен.
Мені так тебе не вистачає… Не вистачає твоєї усмішки, твоїх жартів, твоєї впевненості, що все буде добре. Але я знаю — ти залишив по собі більше, ніж просто спогади. Ти залишив тепло, яке житиме в серцях людей. Я пишаюся тобою, мій Володимире. Ти був і назавжди залишися
моїм Героєм. Моєю любов’ю. Моєю силою.
Я житиму далі — так, як ти мене вчив: чесно, з добром у серці, допомагаючи іншим. І кожного дня дякуватиму за те, що ти був у моєму житті».
Список публікацій
Цими вихідними у зоні АТО загинув військовослужбовець із Костопільського району // Новини Костопільщини. – Костопіль. – 2016. -№2 /9 січ./. – C. 2
Костопільчани попрощалися із загиблим у зоні АТО земляком // Новини Костопільщини. – 2016. – №3 /16 січ./. – С. 1
Никончук О. У Постійному відкрили меморіальну дошку Володимиру Жуку / О. Никончук // Новини Костопільщини. – Костопіль. – 2016. -№20 /14 трав./. – C. 2
Філіна О. Пам’ять про героїв житиме вічно / О. Філіна // Життя і слово : газета Острозької районної державної адміністрації. – Острог, 2016. – №69/70 /27 серп./. – С. 1
Анотація: Про відкриття меморіальної дошки загиблому в АТО Петру Драчуку в Плосківській сільській раді Острозького району
Чирук М. Герой із нашого села / М. Чирук // Новини Костопільщини : газета Костопільської районної ради. – Костопіль, 2017. – №7 /18 лют./. – С. 4
Анотація: Про жителя села Постійне Володимира Дмитровича Жука, який водієм-гранатометником проходив службу на Луганщині в зоні антитерористичної операції та помер від раптової зупинки серця
Жук Володимир Дмитрович // Книга пам’яті загиблих
Жук Володимир Дмитрович // Вікіпедія : вільна енциклопедія
Жук Володимир Дмитрович // Костопільська ЦСПШБ