Катерина Ступницька народилася 11 квітня 1996 року у селі Залізниця Рівненської області. Закінчила Дубенський медичний коледж. Першим місцем роботи був ФАП у селі Даничеві Рівненської області.  Підписала контракт для проходження військової служби. З 2014 року на передовій неодноразово рятувала життя захисників і захисниць України.  З 2016 року сержант Катерина Ступницька служила санітарним інструктором медичного пункту 3-го механізованого батальйону в 14-й окремій механізованій бригаді у місті Володимирі Волинської області. Неодноразово, з нетривалими відпустками, була на передовій в зоні ООС. У вересні 2021 року продовжила контракт ще на рік.

Загинула 8 березня 2022 року під час важких  боїв за визволення смт Макарів Київської області.

Прощання відбулося 11 березня 2022 року у місті Корець Рівненської області. 12 березня 2022 року її поховали у рідному селі Залізниця. Вдома у неї залишились мама з татом і два молодші брати.

За проявлені мужність і героїзм  при захисті державного суверенітету і територіальної цілісності України, вірність військовій присязі Указом Президента Володимира Зеленського сержанту медичної служби Катерині Ступницькій присвоєно звання «Герой України» посмертно.

Публікації про Ступницьку К.
«І звідки у ній було стільки хоробрості? В її-то 25 років?

8 березня 2022-го бойовому медику сержанту Катерині Ступницькій було, м’яко кажучи, не до святкування… Тривали важкі бої за визволення селища Макарів на Київщині, через яке ворог мав намір прорватись до столиці.

Ворожа арта не вщухала ні на хвилину… Та українських воїнів це аж ніяк не зупиняло, вони нещадно нищили окупантів — одна за одною ворожі машини спалахували від влучних пострілів. Противника відкидали все далі й далі, звільняючи такий важливий населений пункт.

«Дідько! Підбили екіпаж танка командира першої роти!» — прокричав Катерині хтось із побратимів! дівчина, не задумуючись, помчала за пораненими! Якщо не вивезти зараз — можуть не вижити! «І звідки у неї стільки хоробрості? В її-то 25 років? Хоч у вогонь, хоч у воду», — дивувались побратими молодій, хоч і досвідченій після фронтових ротацій Катрусі.

Під шквальним вогнем противника змогла евакуювати всіх — і командира, і членів екіпажу. Дівчина оперативно надала першу медичну допомогу і вивезла танкістів для подальшої евакуації у безпечне місце. Сама ж одразу повернулась до підрозділу.

Щойно увечері з’явилась мінімальна надія хоча б на пів години спокою — окупанти завдали низку ракетно-бомбових ударів по периметру. Пряме потрапляння у будівлю, яка слугувала медичним штабом, не залишило шансів на життя. Побратими дівчини до останнього вірили, що Катю ще можна врятувати, з надією розбираючи завали. Та дива не трапилось… Навіть суворі та скупі на емоції воїни, які не раз бачили смерть на полі бою, не могли стримати сліз…

Катерині було всього 25 років. Та набутого досвіду вистачило б не на одну наукову статтю.

У рідному селі розповідають, що дівчина змалечку мріяла про медицину, жартують, що усі ляльки були її пацієнтами. Після медичного коледжу вона трішки попрацювала у сільському ФАПі. Та зовсім недовго, адже думка «а що як стану корисною на фронті» не давала спокою ще з першого дня після випуску. Тож у свої 20 впевнено зайшла до районного військкомату і заявила: «Хочу служити у бойовому підрозділі!» Була готова до відповіді на кшталт «тобі дітей народжувати чи борщі варити», а натомість почула: «медики вкрай потрібні»! І закрутилось… Полігон, бойові позиції, відсутність сну та неймовірні люди поруч. Та як би важко не було, Катерина завжди казала, що саме у бригаді — на своєму місці.

Красуня не раз була на передовій, врятувала чимало життів захисників. Лиш зрідка поміж ротаціями виривалась додому. Коли контракт закінчився, Катя довго на «цивілці» не затрималась. «Ще навідпочиваюсь», — переконала себе і знову підписала контракт…

З початку повномасштабного вторгнення сержант Ступницька була в самому епіцентрі боїв. Вона знову і знову мчала на порятунок, витягала поранених, перев’язувала, часто і присісти часу не мала…

«І звідки у ній було стільки хоробрості? В її-то 25?..» — це питання ще не раз поставлять собі й побратими, і друзі, і рідні дівчини…

Поховали Катерину 12 березня в рідному селі Залізниця Корецького району на Рівненщині.

За визначну особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету й територіальної цілісності України, вірність Військовій присязі Указом Президента України від 19 березня 2022 року № 148/2022 сержанту Катерині Вікторівні Ступницькій присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (посмертно).

Слава Героям!

Анастасія Олехнович

Кореспондент АрміяInform

“Я досі не вірю, що мого сонечка більше немає”, — матір військової медички, життя якої обірвала ворожа ракета (витяг)
Її коханий — теж військовий, вони планували побратися…

Востаннє дівчина навідувалася в село до батьків 11 лютого. Потім мама приїздила до неї в частину — за день до початку повномасштабної війни.

“У перші дні наступу ворога вони разом з бригадою поїхали на передову, — каже жінка. — Ми по декілька разів на день зв’язувалися по відео. Невдовзі її перекинули до Макарова — там були якраз найгарячіші дні. Донька вже не мала часу говорити, телефонні розмови були короткими. Казала, що в неї все добре, що її не вб’ють, бо вона — медик. Питала, як у нас. І все… Остання наша розмова тривала близько хвилини… Катерина сказала: “Усе буде добре, я обіцяю”.

Уже через декілька годин сталося непоправне. У будинок, який місцеві мешканці віддали під медпункт, потрапив снаряд. Якраз тоді там була Катерина…

“Про те, що сталося, нам повідомила Оксана, одна з найкращих подруг доньки, — зі сльозами на очах згадує мати. — Вона розповіла, що будинок завалився, тож усі до останку сподівались, що Катю знайдуть під завалами живою. Але хтось помітив тіло, яке відкинуло на 30 метрів від будівлі. Це була моя доня… Уже мертва…”

Найкраща подруга каже, що Катерина регулярно рятувала військових під обстрілами, тягнула їх на собі  попри все. Лише потім думала, що могла сама загинути, так сильно ризикуючи.

“Донька мріяла звести будинок, зробити гарний ремонт, вийти заміж за коханого, — каже Тетяна Ступницька. — Ми купили саме такі весільні сукню й туфлі, які вона хотіла… Я досі не вірю, що мого сонечка більше нема”.

Катерині Ступницькій посмертно надано звання “Герой України”. Спочивай у мирі, вірна і смілива донько України.

 

Список публікацій.

 

Ступницька Катерина Вікторівна (11.04.1996-08.03.2022)