Андріяшев Олександр Володимирович народився 25 серпня 1
986 р. у місті Рівне.
Активний учасник Революції Гідності, на київському Євромайдані пробув 5 місяців.
З Майдану добровольцем пішов в батальйон «Айдар», кулеметник «афганської» роти. В армії до цього не служив, тож бойовий досвід здобував на війні. На фронт потрапив 12 серпня 2014. Учасник боїв в районі Луганського аеропорту (Хрящувате, Новосвітлівка), де зазнав контузії.
Після року служби демобілізувався, займався волонтерством, постійно їздив на фронт. Керівник рівненської міської організації “Спілка учасників бойових дій та АТО «УВО». Працював, навчався. У 2016 році закінчив Національний університет водного господарства та природокористування за спеціальністю «Екологія».
Трагічно загинув 19 серпня 2017 року під час відпочинку ветеранів «афганської» роти «Айдару» у гідропарку м. Києва, — втопився у Дніпрі.
Похований в Рівному на Алеї Героїв кладовища «Нове» («Молодіжне»). Залишилася мати (інвалід ІІ гр.) та молодший брат.
За особистий внесок у зміцнення обороноздатності Української держави, мужність, самовідданість і високий професіоналізм, виявлені під час виконання військового обов’язку, та з нагоди Дня Збройних Сил України нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (2.12.2016)[4].
Нагрудний знак «За оборону Луганського аеропорту».
Відзнака УПЦ КП — Медаль «За жертовність і любов до України».
Відзнака ВГО «Країна» — Медаль «За оборону рідної держави» (АТО).
Публікації про Анріяшева О. В.
Спогади
Мама
Він був найкращий син у світі. Розумний допитливий. В 1 рік і 2 місяці я почала вчити його букви, у 2 роки він їх знав, у 4 роки читав. У 4.5 роки збулася мрія Саші, йому подарували автомат на батарейках. Але вже за 15 хвилин він розібрав автомат, бо хотів дізнатися як він стріляє. Навчався у школі № 18. Вчився добре. Як тільки трохи підріс, відразу став помічником по господарству. Умів робити все. Був гарним прикладом для молодшого брата. Після школи навчався в університеті водного господарства на факультеті “Екологія і природокористування”. Займався бізнесом. Учасник Помаранчевої революції, бо вірив, що можна змінити життя країни на краще. Був справжнім патріотом. Із батьком з дитинства співали пісню “За Україну, за її волю, за честь і славу, і народ”. Із 12 грудня і до перемоги Саша був на Майдані. Лише на день-два навідувався додому.
На війну пішов добровольцем просто з Майдану. При цьому нічого мені не сказав, не хотів аби хвилювалася, тому й говорив, що працює під Києвом. А коли приїздив додому, переодягався в цивільне. За період перебування в АТО був контужений і поранений, але на це не зважав, бо треба було воювати.
Вночі, коли повертався, подзвонив: “Вибач , мамо, я Тебе обманював, я був на війні”. Син – це моя гордість, моя любов. Очолював міську організацію “УВО”, а ще член люстраційного комітету, волонтер, часто їздив на Схід.
За участь в АТО нагороджений орденом “За мужність III ступеня”. Загинув трагічно. Я втратила останню надію, я втратила все. Царство небесне Тобі, синочку!..
Іван Куряник, голова Рівненської обласної
громади Конгресу Української Інтелігенції.
Сашко завжди думав, про життя, не дивлячись на постійну боротьбу із зброєю в руках. Він закінчив Університет водного господарства, магістратуру, навчався на курсах англійської мови, очолював Союз атошників міста, активну участь брав в ГО «Народний люстраційний комітет у Рівненській області». За його участі проводилися круглі столи, де вирішувалися питання розвитку медицини в області, він добивався пільг для сімей загиблих воїнів-атошників. Буже любив маму та бабусю і постійно опікувався ними. Користувався повагою членів люстраційного комітету
Любов Анатоліївна, волонтер
Із Сашком я познайомилась у січні 2015 року. Він повернувся на реабілітацію із зони АТО з поламаною рукою. Дізнавшись, що ми готуємо гуманітарку «Айдару», запропонував свою допомогу. Завантажував машину однією рукою і сам збирався їхати в АТО. Коли я запитала: “Що робитимеш там?”. Відповів: “Працюватиму на кухні, однією рукою можу почистити картоплю для побратимів”.
Пані Юля, підприємець з Рівного, надала фінансову допомогу Сашку на реабілітацію. Та він передав ці кошти для воїнів АТО, адже їм це більше потрібно. Сашко і сам допомагав у зборі харчів та ліків. Ми разом із ним садили картоплю й цибулю, відправляли в «Айдар» побратимам. Великий патріот, чесна і порядна людина. Закінчив магістратуру, мріяв зробити наше місто екологічно чистим. Ініціатор озеленення міста, посадки червоних дубів на алеї Небесної сотні, що на Набережній. Брав участь у святі вулиці Поштової, виступав у ролі безіменного бармена. А ще були благодійні акції, вечори. Це людина з великої букви. Подяка батькам, що виховали такого патріота.
Лащук Анатолій, сусід-волонтер
Взимку 2014 року збирали допомогу “Айдару”, та несподівано зламалася машина. Хлопці Сашко та Валентин Федорчук власними силами поставили її на колеса. Сашко був наполегливий і відповідальний.
Опанасюк Вікторія, вдова Героя Небесної сотні Опанасюка Валерія
“Я із Сашею навчалася в одному класі школи № 18. Під час Революції Гідності він спав в одній палатці разом із моїм чоловіком. Він стояв до кінця і разом із побратимами пішов у зону АТО захищати кордони нашої Батьківщини. Саша – людина слова, чесний, порядний і відповідальний.
Людина живе доти, допоки її пам’ятають. Я Сашка пам’ятатиму завжди. Герої не вмирають!!
100 днів (памяті сину)
Ти жить спішив.
Майдан пройшов, на Сході воював.
Та доля склалась непроста –
Дніпро тебе забрав.
Козацька річка повноводна,
Одна з могутніх в світі.
Синочку мій, рідненький мій,
Без тебе, важко жити.
І я повторюю щодня,
– А може ще вернешся.
І вишиванку одягнеш,
До мене посміхнешся.
Тут є твій прапор, нагороди:
Вони тебе чекають.
Та ти пішов в далекий край
З якого не вертають.
2020 рік
У День Конституції України відкрили пам’ятну дошку на стіні 18 школи, де навчалися герої та вшанували їх пам’ять .
Список публікацій
Славутич Ю. Приклад, що надихає на перемогу: проект “Жива книга. Людина-сенсація”, який впроваджує журналіст В. Ісаєв, дістався до Острозького району / Ю. Славутич // Волинь : обласний народний часопис. – Рівне, 2016. – №37 /30 верес./. – С. 2
Анотація: В Острозькій гімназії в межах проекту “Жива книга. Людина-сенсація” відбулася зустріч з воїнами АТО Сергієм Пандраком (“Сивим”), колишнім командиром спецвідділення штурмового батальйону “Айдар” та його побратимом Олесандром Андріяшевим (позивний – “Палач”)
Пікула М. На алеї Героїв – нова могила / М. Пікула // Сім днів : рівненський тижневик / Рівненська міська рада. – Рівне, 2017. – №34 /24 серп./. – С. 3
Анотація: Про загиблого воїна АТО Олександра Андріяшева
Степанишин С. Рівняни попрощалися з айдарівцем Олександром Андріяшевим / С. Степанишин // Волинь : Обласний народний часопис. – Рівне, 2017. – №34 /25 серп./. – С. 1
Андріяшев Олександр Володимирович // Вікіпедія : вільна енциклопедія
Андріяшев Олександр Володимирович // WikiVisually
19 серпня трагічно загинув наш випускник Олександр Андріяшев // facebook
За кілька днів до Дня народження у Києві загинув айдарівець з Рівного // РадіоТрек
У Рівному прощаються із айдарівцем Олександром Андріяшевим // ЧаРівне
У Рівному прощаються із загиблим айдарівцем (Фото) // РадіоТрек
Кадри прощання із загиблим айдарівцем у Рівному (26 фото) // РадіоТрек
Всі троє віддали життя за суверенітет і незалежність України: у 18 школі м. Рівне відкрили пам’ятну дошку (ФОТО) // РадіоТрек