Автор: Гуріна Валентина

Курдюков Володимир народився 19 липня 1991 року в селі Дроздів Рівненського району (до 2021 р. – Гощанського району).

В 1997 році пішов до 1 класу Дроздівської ЗОШ І-ІІ ступенів, котру закінчив у 2007 р.

Після закінчення школи працював трактористом у дослідному господарстві «Тучинське».

24 лютого 2022 року, коли розпочалась війна, пішов до військкомату добровольцем і попросився на передову.

Бойовий медик роти вогневої підтримки

Володимир Курдюков загинув 17 червня 2022 року під час виконання бойового завдання в населеному пункті Долині Донецької області.

24 червня 2022 року військовослужбовця провели в останню дорогу і поховали в рідному селі Дроздів.

В нього залишилися мати та сестри.… Читати далі

Снаговський Віктор Валерійович народився 26 жовтня 1974 року.

Був учасником АТО у 2015-2016 роках, перебував на передовій лінії оборони кордонів України.

24 лютого 2022 року, в перший день російсько-української війни, Віктор Валерійович добровільно вступив в ряди територіальної оборони, а вже наприкінці травня він знову повертається на Схід, де бере безпосередню участь у воєнних діях.

Загинув Віктор 5 серпня під час виконання бойового завдання в районі міста Соледар Донецької області.

10 серпня Гощанська громада  попрощалась із загиблим захисником України Віктором Снаговським.

У нього залишились двоє дітей, матір, брати.… Читати далі

Павлюк Володимир народився 2  грудня 1979 року.

Мобілізований солдатом, стрільцем 1-го відділення стрілецького взводу з охорони та оборони об’єкту №9 15-го окремого батальйону Національної гвардії України.

Загинув захисник через ракетний авіаційний удар по будівлі телевежі в с. Антополі Рівненського району 14 березня 2022 року.

Похований в селі Горбаків 16 березня 2022 року.… Читати далі

Дзюба Сергій народився 5 липня 1969 року в селі Андрусіїв Рівненського району (до 2021 р. – Гощанського району).

Проживав у селі Бабині Рівненського району.

З перших днів повномасштабної війни пішов служити у Нацгвардію.

Стрілець-радіотелефоніст 1-го відділення стрілецького взводу з охорони та оборони об’єкту № 9 НГУ загинув 14 березня 2022 року через ракетний удар по будівлі телевежі в Антополі.

16 березня 2022 року захисника поховали в рідному селі Андрусієві.

У Сергія залишилися дружина і двоє дорослих доньок.

Указом Президента України від 17 квітня 2022 року № 255/2022 за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі солдата Дзюбу Сергія Олександровича нагороджено орденом “За мужність” ІІІ ступеня (посмертно).… Читати далі

Чумак Роман народився 26 квітня 1992 року в селі Симонів Рівненського району (до 2021 р. – Гощанського району). Проживав у смт Гощі, а останні сім років у селі Великий Житин Рівненського району.

У 2009 році закінчив Гощанську школу і вступив до Київського національного університету внутрішніх справ України на факультет підготовки кадрів кримінальної міліції.

У червні 2013 року отримав базову вищу освіту за напрямком підготовки «Правознавство» та здобув кваліфікацію «Бакалавр з права».

З липня 2013 року розпочав службу в органах внутрішніх справ Рівненського УМВС на посаді оперуповноваженого.

У вересні 2014 року вступив до Національної академії внутрішніх справ на заочну форму навчання. У травні 2016 року завершив навчання та здобув ступінь магістра за спеціальністю «Правознавство», здобув кваліфікацію юриста.

У 2015 році брав безпосередню участь в антитерористичній операції в місті Волноваха Донецької області.

З перших днів війни пішов добровільно в військомат. Мобілізований солдатом на посаді головного сержанта – командира 1-го відділення стрілецького взводу з охорони та оборони об’єкту №9 15-го окремого батальйону Національної гвардії України.… Читати далі

Гупалюк Сергій народився 7-го березня 1979 року. Житель села Франівка Гощанської громади Рівненського району.

У 1994 році закінчив загальноосвітню школу села Франівка і вступив у Корецьку автомобільну школу, де отримав посвідчення водія та посвідчення тракториста-машиніста.

У 1999 році отримав спеціальність автослюсаря у Рівненському облавтонаучкомбінаті. З 2000 року навчався в Рівненському ПТУ-10 і отримав розряд електрозварювальника.

У 2007 році здобув освіту юриста у Відкритому міжнародному університеті розвитку людини «Україна».

Останнє місце роботи  ТОВ «Рівненська дистрибуційна компанія».

Сергій пішов добровольцем і був мобілізований солдатом-кулеметником 1-го відділення стрілецького взводу з охорони та оборони об’єкту №9 15-го окремого батальйону Національної гвардії України.

Загинув через ракетний авіаційний удар по будівлі телевежі в Антополі 14 березня 2022 року.

Похований 16 березня 2022 року в селі Франівці Гощанської громади.

У Сергія залишилося троє дітей: двоє синочків (7 і 8 років) та доросла дочка (20 років).

Указом Президента України від 17 квітня 2022 року № 255/2022 за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі солдата Гупалюка Сергія Васильовича нагороджено орденом “За мужність” ІІІ ступеня (посмертно).… Читати далі

Марканич Сергій народився 9 червня 1986 року.

Мобілізований солдат, стрілець-санітар 1-го відділення стрілецького взводу з охорони та оборони об’єкту №9 15-го окремого батальйону Національної гвардії України загинув від ракетного авіаційного обстрілу приміщення телевежі в Антополі 14-го березня 2022 року.

16-го березня захисника поховали в селі Шкарів.

Указом Президента України від 17 квітня 2022 року № 255/2022 за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі солдата Марканича Сергія Михайловича  нагороджено орденом “За мужність” ІІІ ступеня (посмертно).… Читати далі

Довгополюк Леонід народився 1 листопада 1962 року в селі Федорівка Рівненського району (до 2021 р. – Гощанського району).

Після закінчення середньої школи пройшов навчання в Корецькій автомобільній школі, де отримав посвідчення водія. Розпочав свою трудову діяльність у Федорівському колгоспі «Більшовик», а після перейменування «Нива». Працював механіком, водієм. Звідси відправився на строкову службу в армію.

Після повернення в рідне село створив сім’ю. Деякий час працював водієм-«далекобійником» у Клевані, а згодом – у приватного підприємця.

В 2015 р. добровольцем пішов на війну, перебував у зоні проведення АТО на Донеччині, де ремонтував військову техніку. Згодом підписав контракт і до 27 грудня 2021 року захищав східні кордони нашої держави.

Коли 24 лютого 2022 року росія здійснила широкомасштабний наступ на Україну, Леонід Васильович одразу вирішив, що повертається на службу.

Загинув 6 березня 2022 року під час бою з російськими окупантами.

10 березня 2022 року Гощанська громада попрощалася з Героєм Леонідом Довгополюком.

Указом Президента України від 16 березня 2022 року № 140/2022 за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі старшого солдата Довгополюка Леоніда Васильовича нагороджено орденом “За мужність” ІІІ ступеня (посмертно).… Читати далі

Карпюк Владислав народився 18 лютого 1999 року в селі Федорівка Рівненського району (до 2021 р. – Гощанського району).. Після закінчення середньої школи в 2017 році, вступив у Соснівський професійний ліцей, де здобув професійно-технічну освіту.

27 листопада 2019 року Владислава призвали на строкову службу, а від 4-го квітня 2020 року по 28 квітня 2021 року він служив за контрактом у військовій частині А3091 26-тої артилерійська бригади імені генерала-хорунжого Романа Дашкевича.

З 4 жовтня 2021 року солдата перевели до особового складу військової частини А1556 128-ї окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади. Напередодні повномасштабного вторгнення Росії в Україну, солдат Карпюк перебував на посаді радіо номер обслуги реактивного артилерійського дивізіону в одній з військових частин.

Під час запеклих боїв за місто Васильків, що на Київщині, його дивізіон відправили для підсилення оборони.

Згідно даних третього відділу Рівненського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки солдат Владислав Карпюк загинув під Васильковим 27 лютого 2022 року.

3 березня 2022 року Гощанська громада провела Владислава Карпюка в останню дорогу.

Указом Президента України від 4 березня 2022 року № 105/2022 за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі солдата Карпюка Владислава Олександровича нагороджено орденом “За мужність” ІІІ ступеня (посмертно).… Читати далі

Черначук Петро народився 4 вересня 1975 року в селі Федорівка Рівненського району (до 2021 р. – Гощанського району). Неповну середню освіту здобув у місцевій школі, повну середню  у Русивельській школі. Після закінчення школи вступив у Рівненський педагогічний інститут, де навчався на фізико-математичному факультеті. Після здобуття вищої освіти навчав дітей фізики у школі № 12 м. Рівного.

Останні сім років свого життя старший солдат Петро Олександрович Черначук провів на війні. Під час чергової мобілізації 27 липня 2015 року він був призваний до лав Збройних Сил України. А з 11 серпня 2018 року Петро Черначук служив за контрактом і був зарахований до особового складу військової частини А 1556 на посаду радіотелефоніста відділення управління командира батареї взводу реактивного артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи 128 ОГШБр.

Військовослужбовець загинув в боях з агресором поблизу м. Василькова на Київщині 1 березня 2022 року.

У нього залишилися дружина і двоє дітей – син Олександр і дочка Анастасія.

Указом Президента України від 4 березня 2022 року № 105/2022 за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі солдата  Черначука Петра Олександровича нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).… Читати далі