Гощанський район

Сержант Капустян Олексій Віталійович (позивний Капуста) народився 18 жовтня 1993 року в селі Кринички Гощанського району Рівненської області. Навчався в Тучинській спеціальній загальноосвітній школі-інтернаті.

«У 2012-му році призваний на службу  у Збройні сили, демобілізувався у 2013 році. На війні Олексій з 2014 року. Неодноразово повертався додому, але поки ворог на порозі не міг залишатися осторонь і знову підписував контракт та вирушав на фронт. Воював в складі 2-го окремого батальйону територіальної оборони Рівненської області “Горинь”, потім у 30-й бригаді, 24-й ОМБр, 130-му окремому розвідбаті. Воював на Світлодарській дузі, поблизу Мар’їнки, в інших гарячих точках. Коли 24-у бригаду вивели на ротацію, Олексій вирішив залишитись за контрактом у 8 окремому батальйоні 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади, де  прослужив близько місяця. Командир  відділення протитанкового взводу роти вогненної підтримки  А 3029 , (А 4267),  чудовий воїн, що володів різними видами зброї, він був обережним, відповідальним, добре усвідомлював ризик і грамотно діяв на передовій.

29 листопада 2019 року, під час виконання бойового завдання  у районі населеного пункту Ужівка Новоазовського району Донецької,  отримав  від кулі снайпера поранення, несумісне із життям.… Читати далі

Народився Тарас Гарбарчук 14 вересня 1995 року в смт Гоща Рівненської області,  там і проживав. Дев’ятнадцятирічним  юнаком в розквіті  сил Тарас Гарбарчук був мобілізований до Збройних Сил України, пізніше направлений в зону АТО. 29 січня 2015 року розпочалися бої за місто Вуглегірськ поблизу Донецька, в яких брала участь 30-а бригада батальйону “Чернігів-1”, в складі якої був і Тарас Гарбарчук.

29 січня 2015 року під час виконання військових обов’язків  поблизу міста Вуглегірськ Донецької області старший  солдат Гарбарчук Т. А.  зник безвісти. Причиною стало потрапляння снаряда в танк та детонація боєкомплекту. У липні експедиція ВГО «Союз. Народна пам’ять» проводила пошук на місці розбитого танку. У результаті експедиції було проведено ідентифікацію тіла загиблого.

За рішенням суду від 10.12.2015 р. Гарбарчука Тараса Анатолійовича оголошено померлим.

Місце поховання: вважається зниклим без вісти.

Указом Президента України № 282/2015 від 23 травня 2015 року «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» Т. Гарбарчук нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).… Читати далі

Дмитро Русланович Оверчук народився в 1992 році у с. Шкарів Гощанського району. Після закінчення Горбаківської ЗОШ опановував професію слюсаря з ремонту автомобілів у Квасилівському професійно-технічному ліцеї. 18 жовтня 2011 року його призвано на строкову службу до лав Української Армії, де Дмитро і залишився служити за контрактом. Далі навчання за програмою підготовки «Механік-водій БМП» у підрозділі військової частини А-1048. Постійне місце служби – 30-та бригада, що дислокувалась у м. Новоград-Волинському Житомирської області. 8 березня 2014 року 30-та бригада перебувала на півдні України у районі села Чаплинка, що межує з материковою Україною та півостровом Крим. Згодом нове місце дислокації – Арабатська стрілка, а далі – Скадовськ, Бердянськ. Загинув Дмитро Русланович Оверчук влітку 2014 року, похований в с. Шкарів Гощанського районну.

Указом Президента України № 270/2015 від 15 травня 2015 року «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» Д. Оверчук нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

На честь Дмитра перейменовано центральну вулицю села Шкарів.… Читати далі

Сергій Віталійович Левчук народився 5 березня 1976 року в селі Бабин Гощанського району Рівненської області. Закінчив 9 класів Бабинської   середньої школи у 1992 році. Після закінчення школи вступив до Корецького СПТУ № 24, де навчався з вересня 1992 до травня 1994 року. Після закінчення СПТУ був призваний на строкову службу (м. Ужгород).

По закінченні служби працював на Бабинсько-Томахівському цукровому заводі. 26 вересня 2014 року Сергія Віталійовича було призвано по мобілізації в місто Яворів. Механік-водій 24-ої аеромобільної бригади.

Загинув 10 листопада 2014 року під час охорони блокпосту в селі Кримське Лисичанського району Луганської області.

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України солдата Сергія Віталійовича Левчука нагороджено орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).… Читати далі

Народився Сергій 16 грудня 1983 року в смт Гоща Рівненської області. У 1984 році пішов до ясельної групи садочка містечка Гоща.

1985 року батьки Сергія переїжджають на Львівщину, до міста Новоявірськ. У 1990 році Сергій Карабін навчався в загальноосвітній школи № 1 м. Новояворівськ. 1996 року сім’я знову повертається в Гощу, де Сергій навчається у загальноосвітній школі № 1 смт Гоща.

У 2000 році юнак закінчує школу і вступає до Львівського міжрегіонального вищого професійного училища залізничного транспорту, аби здобути професію провідника поїздів дальнього слідування.

Згодом, у 2001 році,  Сергія призивають на строкову службу до  міста Мукачева, по закінченні служби молодий спеціаліст повертається працювати на Львівську залізницю.

Відчуваючи в серці патріотизм та любов до України, Сергій Карабін уже у березні 2014 року пішов добровольцем у зону АТО. Сергій став солдатом-вогнеметником 81-ої аеромобільної бригади. Був в оточенні, допомогли вибратися  волонтери. Згодом, перебуваючи у десятиденній відпустці, він отримав від  гощанських волонтерів бронежилет.

Проте долі не оминути, під час чергового обстрілу осколок граду влетів за бронежилет, розірвавши грудну клітку.… Читати далі

Рудик Юрій Володимирович народився 28 червня 1971 року в м. Славута Хмельницької області.

Восьмирічну освіту здобував у Майківській восьмирічній школі, навчався в Тучинській школі-інтернаті, пізніше – у загальноосвітній школі с. Русивель. Технічну освіту отримав у Корецькому ДТСААФ.

У 1989 році був призваний до  армії.

Після  служби працював водієм у місцевому колгоспі, будівельником у приватному секторі.

21 липня 2017 року Юрій Рудик підписав контракт на проходження військової служби в зоні АТО. Служив у 10-ій окремій гірсько-штурмовій бригаді у с. Золоте Попаснянського району Луганської області.

18 листопада при виконанні бойового завдання в зоні проведення АТО на Луганщині отримав важке поранення голови від кулі снайпера. Понад два тижні перебував у глибокій комі в лікарні ім. Мечникова міста Дніпра. 4 грудня   2017 року Юрій помер у віці сорок шість років, так і не прийшовши до свідомості.

Вночі 6 грудня односельці зустрічали героя, тримаючи в руках свічки та квіти.

Похоронений  на кладовищі села Майків Гощанського району.

У Юрія залишилися  син, донька та троє маленьких онуків.… Читати далі

Народився Козачонок Дмитро Валерійович 31 жовтня 1994 року в с. Застенки Дубровинського району Вітебської області Республіки Білорусь. Згодом сім’я переїхала в село Курозвани, де він пішов до місцевої школи, яку закінчив у 2010 році.
У серпні 2013 року Дмитро пішов служити за контрактом. Після тримісячної підготовки потрапив у зону проведення АТО. Старший механік-водій танкової роти 30-ої окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський).
Весну і половину літа 2014 року Діма з товаришами провів на блокпостах, охороняючи кордони зони проведення АТО.
Загинув Козачонок Дмитро Валерійович 7 травня 2015 року в результаті мінометного обстрілу російськими бойовиками позицій 30-ої бригади на оборонних рубежах між містами Горлівка й Артемівськ (Донецька область).
Поховали героя в с. Курозвани Гощанського району.
Указом Президента України № 553/2015 від 22 вересня 2015 року “за мужність, самовідданість і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі” Д. Козачонок нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).… Читати далі

Тивончук Андрій Валерійович народився 15 березня 1978 року в с. Тучин Гощанського району Рівненської області. У 1984–1995 рр. навчався в Тучинській загальноосвітній школі. У 1996 році  в Корці закінчив  курси водія. Протягом  1996 -1998 років проходив військову службу в Бердичеві, а потім у Львові в прикордонних військах.  Своє життя вирішив пов’язати з армією. У 1999- 2001 роках навчався в Ужгородській школі прапорщиків, там  і служив до 2003 року. Пізніше  проходив службу в Тучинський військовій частині. Після демобілізації працював на ковбасному заводі будівельником, потім – водієм. У липні 2015 році  був мобілізований в армію,  служив на Тучинському полігоні. У травні 2016 року  Андрій Валерійович був  відправлений на Схід. Служив у Миколаївській області начальником колони матеріального забезпечення. Помер Андрій Валерійович 1 червня 2016 р. на території військової частини в смт Велика Новосілка (Донецька область) від зупинки серця. Похований у селищі  Тучин.… Читати далі