Антон Головатюк народився 27 червня 1999 року в Оржеві. Навчався у Оржівській школі, після чого здобував освіту у Рівненському фаховому коледжі НУБіП України.

У травні 2018 року розпочав службу за контрактом у одній з військових частин Рівненщини. Згодом проходив службу у Рівному.

Військова служба стала для нього не лише професією, а й покликанням: Антон був цілеспрямованим, вольовим, завжди прагнув досягти поставлених цілей.

«Антон ніколи не здавався. Він був рішучий, завжди йшов до свого. Захоплювався багатьма речами — усе, за що брався, робив з душею. Та найбільше — жив армією, служінням країні», — згадує дружина Ангеліна.

На жаль, 25-річний солдат Антон Головатюк, загинув 29 листопада 2024 року під час виконання бойового завдання на Харківському напрямку, внаслідок ворожого обстрілу. Доставити тіло Героя для гідного прощання вдалося лише зараз.

У Героя залишилися батьки, брат та дружина.

Прощання з Антоном відбулося у четвер, 3 липня, о 10:00 на майдані Незалежності в Рівному. Поховали захисника у рідному селі Оржів

… Читати далі

Котюк Олександр Васильович народився 27.12.1968 року в місті Дубно Рівненської області. Жив у селищі Клевань. Навчався в Клеванській середній школі №2. Згодом навчався в Клеванському професійному ліцеї, в Університеті водного господарства. Працював у ДОК та в Клевенський районній лікарні імені Михайла Вервеги.

З 1987 по 1989 роки  проходив строкову військову службу, радіотелеграфіст, радіо – та супутникового зв’язку. Захоплювався рибалкою, малюванням, різьбою по дереву.

В 1993 році  одружився, в 1994 році народилась перша донька Олександра , а в 2010 народилась друга донька Емма.  Мріяв, щоб діти та онуки були щасливими і жили в незалежній та вільній країні.

21.09.2022 року отримав повістку, пройшов ВЛК і був мобілізований в 15 окремо гірський штурмовий батальйон, що відноситься до 128-ї гірсько-штурмової бригади.

15.10.2022 року під час артобстрілу був поранений у селі Новокам’янка, Херсон та далі продовжив службу, не зважаючи на переломи ребер та контузії. 12.12.2022 року під час боїв за Соледар загинув від ворожої кулі.

Похований захисник у селищі Клевань.

В Олександра залишилися батьки, дві доньки та двоє онуків.

… Читати далі

Ківінський Сергій Степанович народився 02.04.1979 року в с. Углище Рівненського району Рівненської області у сім’ї робітників. Згодом родина переїхала на проживання до селища Клевань.

Навчався Сергій у Клеванській середній школі №2. Після закінчення школи навчався у Клеванському професійно-технічному училищі №23. Здобував професію тракторист-машиніст сільськогосподарського виробництва.

Свій трудовий шлях пройшов на підприємствах ТОВ «ОДЕК» Україна, Клеванський лісозавод «Промінь». Проте Сергій завжди цінував красу дому. Подальшу свою трудову діяльність він присвятив виконанню ремонтів будинків та квартир, створенню естетичної краси та затишку. Вів активний спосіб життя, мав багато друзів, любив свою сім’ю, природу. Захоплювався автомобілями, був завзятим рибалкою та поціновувачем спорту.

У 1997 році проходив строкову військову службу. Під час повномасштабної війни чоловік став військовослужбовцем ЗСУ. Службу проходив у 33-ій окремій механізованій бригаді. Обіймав посаду головного сержанта взводу.

25.01.2023 року проходив програмно-навчальну військову підготовку у м. Ужгород. Служив головним сержантом 3-го механізованого взводу 4-ї механізованої роти 2-го механізованого батальйону в/ч А 4447.

Загинув 08 червня 2023 року під час артилерійського обстрілу позиції в районі населеного пункту с.… Читати далі

Народився 17 вересня 1993 року в селищі Клевань Рівненського району, Рівненської області в сім’ї робітників. У 2011 році закінчив Клеванський ліцей №2. Після закінчення навчався в Рівненському вищому професійному училищі ДДСО при МВС України (с. Городок).

Працював у Державній службі охорони при УМВС України в Рівненській області.

Віктор захоплювався рибалкою та збиранням грибів. Був одружений, батько двох дітей.

Строкову військову службу проходив у м. Одеса. Був призваний на військову службу в зону АТО у складі 80-ї бригади. Захищав Донецький аеропорт.

З початком повномасштабної війни росії проти України 05 березня 2022 року був мобілізований на військову службу в Донецькій області у 53-тю окрему механізовану бригаду.

Загинув Семенчук Віктор Миколайович 6 травня 2022 року від вибухової травми (Асфіксія) здавлення грудей та черева, під час виконання бойового завдання в населеному пункті с. Володимирівка, Донецької області, Волноваського району.

Похований на місцевому кладовищі.

Рідні та друзі згадують Віктора  як добру, позитивну та щиру людину.

… Читати далі

Ківінський Василь Степанович народився 11 березня 1978 року в с. Углище Рівненського району, Рівненської області у сім’ї робітників. Згодом сім’я переїхала на проживання до селища Клевань.

Навчався Василь у Клеванській середній школі №2. Після її закінчення вступив у Херсонський державний університет.

Свій трудовий шлях розпочав з роботи вчителя трудового навчання у рідній школі. З 2015 року він проживав з сім’єю в селі Залісоче Олицької громади. Згодом працював у Держлісгоспі та ТОВ Кром-берг енд Шуберт Україна ЛУ м. Луцьк. 

З дитинства захоплювався риболовлею, любив майструвати по дереву. У 2014 році Василь був призваний на військову службу в зону АТО. Брав участь у бойових діях на території Донецької та Луганської областей. А в 2015 році був демобілізований за станом здоров’я.

За службу українському народові отримав державну нагороду України — відзнаку Президента України «За участь в антитерористичній операції» у 2015 році, медаль «Учасник бойових дій» — 2015р., та відзнака Президента України «За участь в антитерористичній операції» у 2019 році.

З самих перших днів початку повномасштабної війни росії проти України, 25 лютого 2022 року пішов добровольцем до лав ЗСУ — старший солдат, стрілець-снайпер 1-го механізованого відділення 1-го механізованого взводу 7-ї механізованої роти 3-го механізованого батальйону військової частини А 4674.… Читати далі

Віктор Алексійчук народився й проживав в смт Клевань, Рівненського району, Рівненської області. Навчався у Клеванському ліцеї №2. По закінченні школи вступив до Київського медичного училища.

Провчившись рік, вирішив, що хоче служити в армії. Був мобілізований до лав тогочасної Радянської Армії. Після демобілізації навчався у Рівненському медичному коледжі, отримав диплом фельдшера. У Міжнародному економіко-гуманітарному університеті імені С. Демʼянчука м. Рівного здобув диплом бакалавра за спеціальністю «Фізична реабілітація».

У 2014 році добровольцем вступив до лав української армії, брав участь у АТО. Війна 2022 застала його за кордоном, але, як справжній патріот, він повернувся і був мобілізований до військової частини А0959 м. Луцька.

Був нагороджений Подякою за сумлінне виконання службових обовʼязків, патріотизм, зразкову військову дисципліну, високий професіоналізм та особливий вклад у розвиток 3-ї роти охорони 343 батальйону охорони військової частини А0959.

З березня 2023 року відбував службу неподалік м. Вугледар як стрілець-санітар. Згодом був переведений до лав морської піхоти, служив у десантно-штурмовій роті частини А3821.

Алексійчук Віктор Олександрович загинув у с. Сторожеве, Волноваського району, Донецької області під час виконання завдання.… Читати далі

Миколайчук Олег Михайлович народився 03.06.1988 року в смт Оржів Рівненського району, Рівненської області. З родини мав старшу сестру – Арсеньєву Олену Михайлівну 1987 року народження та молодшого брата Федора 1989 року народження.

Навчався Олег у Оржівській середній школі. Так склалося, що після закінчення школи юнак не вступав до середніх спеціальних та вищих навчальних закладів, а одразу пішов на роботу. Працював за кордоном та в Києві.

Проходив строкову військову службу.

На початку березня 2022 року був мобілізований до лав Збройних Сил України солдатом розвідником. Служив на Донецькому напрямку.07.11.2022 року при виконанні бойового завдання Миколайчук Олег загинув у районі населеного пункту Павлівка. Помер від осколкового ураження в шийну артерію.

Олег був неодружений. На жаль, не встиг звити своє власне сімейне гніздо і нині захищає Україну в Небесному Легіоні.

14 листопада, в Оржеві відбулося прощання із загиблим Героєм. Сотні односельчан живим коридором провели захисника в останню путь.

В Олега залишилися старша сестра та молодший брат.

… Читати далі

Жур Денис Сергійович народився 31.01.1991 року в місті Ахтме, Естонія. Мама: Паніна Людмила Вікторівна.

Навчався Денис в школі села Олексіївка Нікопольського району Дніпропетровської області, яку закінчив у 2007 році.

Продовжив навчання в Дніпропетровському технікумі залізничного транспорту за спеціальністю «Галузеве машинобудування» кваліфікація «Мотовозчик». 21.05.2009 року закінчив навчання в Дніпропетровському вагонному депо за спеціальністю «Провідник пасажирських вагонів».

В 2012 році Денис був призваний до лав збройних сил України. Там заключив контракт через воєнкомат і ТЦК в місті Миколаїв та проходив службу в навчальній частині військово-морських сил Збройних сил України. Вивчав шифрування «Морзянка». Через три місяці прийняв присягу на вірність Вітчизні і українському народу. З 2012 ро 2013 роки проходив службу в Криму на морському кораблі.

У 2013 році доля звела Дениса з молодою військовослужбовицею Вікторією, після чого юнак перевівся з морфлоту в сухопутні війська. Саме з цього часу він проходив службу у військовій частині селища Оржів на Рівненщині – за місцем проживання дружини. У 2014 році в молодого подружжя народився хлопчик.

В період з 03.02.2015 року по 15.03.2015 року старший солдат Жур Денис Сергійович брав безпосередню участь у антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету територіальної цілісності України у секторі «А» населеного пункту Старобільськ Луганської області.… Читати далі

Туньов Юрій Валентинович народився 21.08.1987 року в смт Оржів Рівненського району, Рівненської області. Мама: Туньова Світлана Вікторівна, 1967 року народження нині проживає у смт Оржів.

Навчався Юрій в Оржівській середній школі, яку закінчив у 2004 році. Після школи навчався у Рівненському коледжі.

В серпні 2022 року старший солдат Туньов Юрій був призваний на військову службу до Державної прикордонної служби України по мобілізації та направлений для проходження військової служби до 1 прикордонному загоні. За досить короткий проміжок часу військовослужбовець зарекомендував себе виключно з позитивної сторони. Він відповідально ставився до виконання завдань, був старанним та сумлінним військовим.

З 12 березня 2023 року, Юрій Валентинович в складі підрозділу прикордонної комендатури швидкого реагування № 2 приймав безпосередню участь в бойових діях на Сході України задля недопущення прориву противника вглиб міста Бахмут.Не шкодуючи власного життя, Юрій Валентинович завжди добровільно першим висувався для виконання найнебезпечніших бойових завдань.

Противник штурмував позиції Сил оборони України, намагався повністю захопити місто, здійснюючи обстріли з артилерії та мінометів різного калібру. У складі зведеного підрозділу старший солдат Юрій Туньов неодноразово виходив на бойові чергування та героїчно протистояв ворогові – здебільшого бійцям з приватної військової компанії «вагнер».… Читати далі

Володимир Поліщук народився 28 липня 1984 року в Херсоні. Дитячі роки його пройшли у селі Оржів, де служив батько-військовий, а мама працювала медсестрою. Згодом батьки розлучилися, тож двоє дітей з мамою переїхали на Херсонщину. Веселий, життєрадісний, усміхнений та добрий Володя надзвичайно любив рибалити. Увесь вільний час проводив на лиманах з вудкою у руках – вода була його стихією, стилем життя. Закінчив місцеве професійно-технічне училище №5.

«Старший з братів Андрій – служив в АТО, був поранений, батько – також військовий в запасі, тож Володя, надихнувшись дитячими спогадами та прикладом тата і брата, у вересні 2020 року добровольцем вступив до лав Збройних сил України за контрактом. Відтоді служив у війську», – розповідає тітка Героя Ірина.

Сім’я завжди була дуже патріотично налаштована, навіть паркан перед будинком на Херсонщині був пофарбований у кольори національного прапора України.

«Коли розпочалось повномасштабне вторгнення, старшому братові тільки зробили операцію, він повинен був розпочинати реабілітацію, фактично навчався ходити заново… Тож мова про те, щоб виїхати з окупованих територій не йшла.… Читати далі