Сержант Капустян Олексій Віталійович (позивний Капуста) народився 18 жовтня 1993 року в селі Кринички Гощанського району Рівненської області. Навчався в Тучинській спеціальній загальноосвітній школі-інтернаті.

«У 2012-му році призваний на службу  у Збройні сили, демобілізувався у 2013 році. На війні Олексій з 2014 року. Неодноразово повертався додому, але поки ворог на порозі не міг залишатися осторонь і знову підписував контракт та вирушав на фронт. Воював в складі 2-го окремого батальйону територіальної оборони Рівненської області “Горинь”, потім у 30-й бригаді, 24-й ОМБр, 130-му окремому розвідбаті. Воював на Світлодарській дузі, поблизу Мар’їнки, в інших гарячих точках. Коли 24-у бригаду вивели на ротацію, Олексій вирішив залишитись за контрактом у 8 окремому батальйоні 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади, де  прослужив близько місяця. Командир  відділення протитанкового взводу роти вогненної підтримки  А 3029 , (А 4267),  чудовий воїн, що володів різними видами зброї, він був обережним, відповідальним, добре усвідомлював ризик і грамотно діяв на передовій.

29 листопада 2019 року, під час виконання бойового завдання  у районі населеного пункту Ужівка Новоазовського району Донецької,  отримав  від кулі снайпера поранення, несумісне із життям.

Поховали Олексія Капустяна на кладовищі у селі Тучин. Залишилася дружина і 3-річна донька…

Нагороджений:

– нагрудним знаком”За зразкову службу” 2-го ступеня, наказ командира в/ч 3057 від 23.08. 2013 року

– нагрудним знаком “Золотий хрест усника АТО”, наказ командира в/ч ВО113, № 22 від 2.02.2016 р.

-медаллю “За оборону Рідної  Держави”, наказ командира в/ч ВО113 № 12 від 6.12.2015 р.

– нагрудним знаком “Батальон Горинь”,  наказ командира в/ч ВО113 № 12 від 6.12.2015 р.

У Гощанському районі провели в останню путь Героя України

2 грудня, відбулася церемонія прощання із загиблим військовим Олексієм Капустяном.

1 грудня, гощанці зустрічали Героя України на колінах. Відомо, що чоловік загинув 29 листопада унаслідок кульового поранення грудної клітини в ділянці серця, несумісного з життям, під час виконання бойового завдання.

Провести в останню путь Героя України та підтримати рідніх приїхали побратими, військові та односельці.

 

За матеріалами Рівне 1

 

 

 

 

 

 

Прошавай, солдате!

Вже котрий день усі в сумній тривозі.
Зі Сходу знов двохсотого везуть.
Чиєсь дитя, чиясь любов в дорозі.
Останній для солдата смертний путь.

Безжальна смерть саманом чорним вкрила,
Усю округу у полон взяла,
Бійцю безжально обпалила крила.
Ніхто ж не ждав! Непрошена прийшла.

Дорога в квітах. Люди на колінах.
Печаль і сльози, відчай і журба.
У цинку, без ознак життя, дитина –
Чиясь кровинка, а для всіх – тяжба.

Отак і гине кращий цвіт країни,
Майбутнє наше, захист і краса.
Чому ти дітьми платиш, Україно?
Чому найкращі йдуть на небеса?

Олеся Жданюк

 

«Село Кринички невелике. Тут живуть півтори сотні людей і всі один одного знають, – каже сільська голова. Прийшли прощатися ще й жителі сусідніх Річиці та Ючина».

«Щирий, відкритий, спілкувався з усіма. У нього було багато друзів і було багато планів. Хотів допомогти мамі розбудувати хату, зробити ванну і більшу кухню. Мама плакала, казала: сину, ти ж казав, що ти повернешся і все мені зробиш», – додає сільська голова.

Тіло військового від батьківської хати завезли у сусідній Тучин, де розташована найближча церква. Шлях у три кілометри проходить через центр сусіднього села. Перехожі стояли на колінах.

Панахиду відправили у тучинській церкві преображення Господнього.

Висловилась і пані Світлана, яка навчала Олексія англійської, коли родина 15 років тому приїхала до села.

«Пам’ятаю клас, сидів ряд, передостання парта. Сидить Альоша – завжди спокійний, врівноважений, добра дитина. Довелося побачити його зараз воїном, мужнім, сильним, загартованим. Є в нього у Facebook фотографія, де він написав такі слова «Назло всім повернуся живим». Не збулося, але в пам’яті нашій він назавжди буде живим, нескореним і мужнім», – поділилася Світлана Харламова.

Спогади
Про обставини загибелі військового повідомив журналіст Юрій Бутусов

Олексію – 26 років. Він з Рівненської області, і він був піхотинцем, справжнім робочим війни.

29 листопада Олексій копав окопи на опорному пункті, коли почався обстріл. Ворожий кулеметник прицільно бив по наших позиціях.

На вогонь потрібно відповідати, адже під його прикриттям противник може піти в атаку і застати зненацька. І Капустян піднявся до нашого кулемета і відкрив вогонь у відповідь.

Він не знав, що це пастка – і російський снайпер зайняв зручну позицію.  Пролунав постіл. Олексій Капустян отримав смертельне поранення…

“Олексію, дякую за короткий курс стрільби з СПГ. Шкода, що жодного спільного фото з тобою так і не зробив. Спочивай з миром, друже”, – пише в соцмережі побратим загиблого Андрій Шелег.

Гліб Бабіч, 30 ноября 2019  У моїй рідній 10-й гірсько-штурмовій бригади, яка щойно вийшла на позиції – гірка втрата. Загинув Олексій Капустян. У чесному прямому бою. Відповідаючи на пряму агресію тих, з ким нас намагаються “помирити”. Йому було 26 років. Чудовий хлопець. Справжній боєць. Таких називають ідейними. Світлий і веселий.

26 – це небагато. І це – дуже багато. Коли п’ята частина життя – на війні.
Коли побачив всю його люту сторону. А решту – не встиг.

Доньці-три. Тепер залишаться фотографії. І дитячі спогади. Папа – світлий лицар. Ким він, власне, і був.

У таких людей не можна питати – “навіщо?” І “за що воюєш”. Вони знають.
І сильно дивуються, що цього не знає той, хто запитує.
І для, хто ллють фальшиві сльози, волають про “мир будь-якою ціною”, і заламують руки запитуючи “за що гинуть наші хлопчики?” – існує проста відповідь.

Коли гине хтось із нас – це означає, що не загинув хтось із вас.

Дякую тобі, брат. Ти зробив все що міг. І більш, ніж багато інших.
На аватарці твоєї сторінки написано – “Я повернуся”.
Ти повернувся. Просто не всі зрозуміють, що це означає.

А на сторінці Бригади про тебе скажуть тільки в день похорону.
Тому, що є залізне правило – до цього дня ти в строю.
А в Бригаді- назавжди.

Співчуття родині і близьким.
А тобі – легкого польоту. Небесні війська зустрічають ще одного бойового янгола.
Ще зустрінемось.

29 листопада, дзвін на меморіалі в ППД буде бити кожний рік. Щоб пам’ятали. Всі.

Михайло Ухман

олексій – один з тих бійців, які стають своїми при першій зустрічі.

-Капуста, маєш щось поїсти?
-Мішаня, он там м’ясо, хліб. В куточку кава чи чай, що будеш?
– Давай все… До монастиря далеко іти, там точно щось Монашка приготовила. Але поки дійду, то впаду з голоду.
___________________________________________

– Мішаня, маю перехоплення від ..оскалів. Вони гатитимуть по нас. Зараз дзвонитиму Чібісу, щоб прийняли міри безпеки.

– Льоша, заспокойся. Вони кожного дня обіцяють нас..
– Мішаня, ти як хочеш, а я буду на сторожі.

І Капуста втомлений від денного копання окопів, не спить вночі.. чекає російського артилерійського вогню… Ми сміємося з його обережності.

Проте о 5 годині ранку справді розпочинається артилерійська канонада….. Капуста був правий..

 

 Олексію Капустяну присвячую

ГОСПОДИ, ДОПОКИ!

І знову смерть. О Господи, допоки
Ти цвіт наш забиратимеш від нас?
Коли, нарешті, запанує спокій
І прийде довгожданий миру час?
Він щиро прагнув всіх нас захистити,
Під кулі без вагань у пекло йшов.
Рука у вбивці не здригнулась вбити.
Не перемогу, смерть свою знайшов.
Ти серед нас. Ще стіни відчувають
Твій кроків ритм, твоє серцебиття.
З усмішкою із фото споглядаєш,
Як в нас вирує і бурлить життя.
Це ж завдяки тобі ми тут щасливі,
Це ти нам мир і спокій здобував.
Як боляче, бо саме в ці хвилини
Тобі прямо у серце кат стріляв.
Синочку, друже, ти пробач нам нині,
Що руку допомоги не змогли
Подати так, як дорогій дитині,
Прости нам, що тебе не вберегли.
Ти житимеш, допоки світ існує.
Героєм в пам’яті ми тебе збережем.
А нині крик душі хай світ почує:
Горіти, вбивці вам, страшним вогнем!

Олеся Жданюк

 

Капуста знову в бою: “Арморум Солюшнс” передав в 59 бригаду станок до  кулемета ПКТ.

9-й окремий  мотопіхотний батальйон 59 бригади отримав від  компанії “Арморум Солюшнс” станок до кулемета ПКТ.

Про це повідомив ветеран 59-й мотопіхотної бригади, сержант Іван Савельєв.

“Бійці 9 ОМПБ 59-й ОМБР дякують колективу “Арморум Солюшнс” і особисто Святослава Крижевича за переданий їм станок до кулемета ПКТ…

«Капуста знову в бою», – написав він.

Слід відзначити , що  кулемет, про який йдеться мова, назвали в честь бійця 10-ї ГШБ який загинув 29 листопада – Олексія Капустяна

.

Список публікацій

Повар І. Україна була в його душі / І. Повар // Рідний край : Гощанська районна газета. – 2019. – N 48/6 груд./. – С. 1, 5
Аннотация: Про загиблого воїна антитерористичної операції Олексія Капустяна з села Кринички Гощанського району.

Зустріли на колінах: привезли тіло 26-річного убитого ворожим снайпером захисника України з    Рівненщини (ФОТО) //РадіоТрек  

Сотні людей стали на коліна, зустрічаючи на Гощанщині тіло загиблого на Донбасі солдата (ФОТО) // Рівне вечірнє

Куля снайпера потрапила у груди: на Рівненщині попрощалися з Героєм (ФОТО/ВІДЕО)// РадіоТрек 

На Рівненщині провели в останню путь Олексія Капустяна, який загинув від кулі ворожого снайпера поблизу Водяного // Армія INFORM

Зустріли на колінах: додому привезли тіло загиблого бійця коломийської 10-ї гірсько-штурмової бригади (фото) //Голос if.ua щоденна онлайн-газета  

На Донеччині загинув боєць 10 огшбр Олексій Капустян із Рівненщини. ФОТО// Новинарня 

Потрапив у пастку снайпера: на Донбасі загинув військовий з Рівненщини //24 канал

Юрій Бутусов розповів про мужність і обставини загибелі Героя з Рівненщини //Вісті Рівненщини

Що відомо про загиблого на Донбасі військового із Рівненщини Олексія Капустяна? (+ФОТО) // Рівненські новини