Народився Сергій 16 грудня 1983 року в смт. Гоща Рівненської області. У 1984 році пішов до садочка в ясельну групу містечка Гоща.

У 1985 році батьки Сергія переїжджають на Львівщину до міста Новоявірськ,  де  маленький Сергій відвідує  місцевий садочок.

У 1990 році Сергій Карабін навчався в загальноосвітній школи №1 м. Новояворівськ. У 1996 році сім’я знову повертається в Гощу, де Сергій навчається у загальноосвітній школі №1 смт. Гоща.

У 2000 році юнак закінчує школу і вступає до Львівського міжрегіонального вищого професійного училища залізничного транспорту, аби здобути професію провідника дальнього слідування поїздів.

Згодом, у 2001 році  Сергія призивають на строкову службу до  міста Мукачева, по закінченні служби  молодий спеціаліст повертається працювати на Львівську залізницю.

Відчуваючи в серці патріотизм та любов до України, Сергій Карабін вже у березні 2014 року пішов добровольцем в зону АТО. Сергій став  солдатом – вогнеметником 81-ї аеромбільної бригади. Був в оточенні, допомогли вибратися  волонтери. Згодом, перебуваючи у десятиденній відпустці, він отримав від  гощанських волонтерів бронежилет.

Проте долі не оминути,  під час чергового обстрілу осколок граду запав за бронежилет, розірвавши грудну клітку.

Сергій Карабін загинув 29 січня 2015 року під час виконання бойового завдання в селі Водяне  Ясинуватського району Донецької області( с. Водяне за  кілометр від Донецького летовища.)

Місце поховання: м. Новояворівськ, Яворівський район, Львівська область.

12 липня 2015 року Карабіна Сергія Ігоровича нагороджено медаллю Почесний громадянин міста Новояворівськ (посмертно).

Указом Президента України № 270/2015 від 15 травня 2015 року, За особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі”, нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

 

 

 

Публікації про Карабіна С. І.
Ангел світла

4 лютого мешканці міста Новояворівська Львівської області проводжали в останню путь новітнього українського героя – 31-річного бійця 81-ї десантно-штурової бригади Сергія Карабіна, який загинув у зоні проведення АТО. Гощанщина, як і вся Україна, з болем прощалася зі своїм захисником.

Наш земляк Сергій Карабін народився у Гощі, відвідував місцеву ясельну групу, закінчив 6 клас Гощанської СШ, а після зміни місця мешкання при першій нагоді приїздив до любої серцю малої батьківщини.

Сергій зростав рухливим хлопцем. Жодні ігри на вулиці не обходилися без його участі. Полюбляв верховодити такими ж розбишакуватими, як і сам. Найдужче цінував міцну дружбу, завжди дотримувався свого слова. Не відступав перед труднощами та ніколи не ховався за чиєюсь спиною. Зневажав підлість, зраду, обман. У його великому серці знайшлося місце для коханої дружини Наталії, донечок Діани та Вікторії, любої неньки Валентини, численних друзів і побратимів. Але найдужче чоловік любив Україну. Заради неї й пожертвував своїм життям.

Свій шлях Сергій Карабін завжди обирав самостійно. Тож коли у березні 2014 року пішов добровольцем у зону проведення АТО, ніхто з друзів та рідних тому не здивувався. Протягом перших, найтяжчих місяців становлення української армії Сергій служив у батальйоні «Азов», а пізніше перевівся у 81-шу десантно-штурмову бригаду.

Завжди життєрадісний, із тонким добрим гумором, він у найважчі хвилини підтримував словом і ділом своїх побратимів. Коли ж випадала хвилина відпочинку, Сергій брав до рук улюблену гітару – і над донбаськими териконами злітала в небо щира українська пісня. Короткі відпустки боєць – вогнеметник присвячував своїм рідним. Розмовляв із дружиною Наталією, теж бійцем 24-ї окремої механізованої Залізної бригади імені Данила Галицького, доньками, мамою, братом і друзями. Приїздив і до Гощі – вгості до бабусі і мами.

Це було торік літом. Раненько, коли заспані солов’ї тільки-но розпочинали виспівувати серенади, а тихоплинна Горинь ще куталася в сивих туманах. Сергій уже сидів із вудками на її березі та ловив рибу. Хоча не це було його метою. Чоловік усотував у своє серце красу рідної землі: споглядав, як верби полощуть у воді свої коси-віти,милувався коштовними намистинками блискучих росинок, дивився, як перші промені золотого сонця запалюють небо його нескореної України, і розмірковував над її долею.

Увечері, коли натомлені за день бджоли вже закінчували свої медові жнива, а небесному куполі над рідною вуличкою починали виблискувати перші зорі, у його , обійсті. Говорили про все. А найбільше – про життя й Україну. А ще тихо співали. Та так натхненно, що вмовкали подивовані солов’ї . І забувалося що десь на сході триває війна…

Саме там, на передовій, Сергій по справжньому зрозумів,що таке життя й чого варта чоловіча дружба. Не раз утрачав побратимів, виходив із оточення та нескореним знову кидався в бій. А ще пишався тим, що його груди прикриває бронежилет, який подарували гощанці. Не вберіг його наш оберіг. Ворог не цілив у героїв з автоматів. Він підло розстрілював їх із «Градів» і танків, закидав мінами. В одну з таких митєвостей  розпечений осколок розірвав Сергієве серце, поціливши в нього через горловину бронежилета. Та навіть у цю останню мить рука солдата не ослабла, уже мертвим він далі тиснув на гашетку свого вогнемета. То безсмертна душа героя керувала тілом, намагаючись урятувати побратимів, що відступали…

Немає Сергія. Покоїться прах Героя на алеї слави в Новояворівському. Без татуся зростатимуть доньки, та ще ненароджене немовля, яке носить під серцем молода вдова. Тужливо ридає ненька. Сумно квилитимуть чайки над Горинню,не побачивши його на її берегах. Лугові трави плакатимуть срібними росами, бо він уже залишить на них свій слід, прошкуючи на риболовлю. Та пам’ять про Сергія Карабіна не зникне в людських душах. Він сьогодні поруч із нами, незримо підтримує своїх рідних, друзів, побратимів. Я впевнений, що й у Царстві Небесному чоловік знову самостійно обрав свій шлях. А він у нас нині єдиний – разом зі світлою небесною раттю захищати рідну Україну.

Олександр Форманчук

Вірші Валентини Сум (матері), присвячені сину (Сергію Карабіну)

   * * *

Синочку, рідненький.

Не бачиш. Не чуєш.

Лежиш у могилі

Сирій

Вже друга весна

Без тебе квітує

Все плачу,

І нижче схилюсь

До землі.

У всіх, наче свято:

Білять, готують

Та, байдуже

Їм до війни.

А там – убивають!

За кожну рану

Болить мені

Дуже. Болить!

І вийду із хати,

Тебе зустрічати

Всміхнусь, лиш

Сусідам своїм.

Хай буде їм свято,

Сліз не покажу

Нікому не скажу

Вдам, що добре й мені.

P.S.  Синочку, маленький.

Війна ця проклята

Ніколи! Нікому!

Біду не прощу!

Колись, може

Й свято …

Молюсь я багато.

Могилу твою

Обійму.

25.04.2016 р.

15.30 год.

   * * *

Кажуть мені,

Що пам’ятник

Накриє біди.

Замов, бо син

Твій заслужив

Натомість хочеться

Все тіло притулити

Туди, де вічним

Сном спить він.

Упасти на могилу,

І ридати …

А може просто,

Помовчати так.

Дуже не хочеться,

Щоб хтось це міг

Спостерігати …

Щоб думав,

Божевільна там …

Лежала б на могилі,

Тихо…

Вдихала землю.

А може ближче

Був зі мною він.

Накрити все оце

Важким камінням!

Воно, холодне …

Уб’є мене, зовсім

26.04.2016 р.

10.15 год.

        * * *

І знову форма!

Загорілі ці обличчя,

А руки зашкарублі,

В ранах всі.

У них пізнаю

Свого сина!

І впаду низько

До землі …

Сльозами

Не окроплю

Їм дорогу.

Лиш у думках

Я тихо помолюсь!

На сході бачили

Багато нерозумного

Такого.

Ще більше цього

В мирному шляху.

Так хочеться відкрити

Їм всі двері

Щоб, серед рідних

Воювать не довелось!

Герої наші!

Живими повертайтеся

Додому.

Заручники ми всі

У цій війні.

Герої наші!

Повертайтеся живими!

У цій війні

Заручники –

Всі ми!

04.05.2016 р.

12.00 год

 

                                                          Я і вся братва. Разом і в строю….

Один за всіх і всі за одного…

“Година до нового року, час загадати бажання… А в мене їх кілька:

1.Хочу миру…

2. Хай всі близькі і рідні люди пробачать один одному всі негаразди (новий рік все ж таки)

3. Хочу щоб у новому році обіймів і поцілунків було більше ніж сліз. Любіть одне одного. Разом подолаємо все…”

За матеріалами:  Сергій Карабін

На Львівщині проводжають в останню путь 32-річного бійця Сергія Карабіна

Сьогодні, 4 лютого, у храмі святих апостолів Петра і Павла міста Новояворівська Львівської області десять священиків за участі сотень людей відспівують новітнього українського героя 32-річного бійця 81-ї десантно-штурмової бригади, який загинув в зоні АТО, захищаючи територіальну цілісність України.

Біля домовини з тілом плачуть безутішна вдова, батьки, родичі, друзі, бойові побратими, службовці Яворівсько-Мостиського об’єднаного районного комісаріату, представники влади та громади з усіх куточків Яворівщини, сестри-монахині. Про це передає власкор IA ZIK.

Молода вдова Наталія, яка є воякою 24-ї окремої механізованою Залізної бригади імені Данила Галицького, принесла коханому букет білих троянд, які йому за життя так подобалися. Сиріткою залишилася не лише маленька донечка, а ще й ненароджене немовля, яке Наталя носить під серцем.

Приїхали з Яворова для участі в панахиді священики, зокрема, отець-капелан Володимир Шидловський, настоятель гарнізонного храму Покрови Пресвятої Богородиці, сусіди з 53-го військового містечка, де покійний винаймав сім’ї житло.

Людей зібралося так багато, що в просторому храмі всі не помістилися: молодь, школярі, пенсіонери, військовослужбовці у молитві схилили голови на церковному подвір’ї.

Присутні на скорботній події, стиха перемовляючись між собою, згадують Сергія Карабіна, як життєрадісну людину, з тонким почуттям гумору, доброго й порядного краянина, хорошого сім’янина.

«Сергій дуже радів, що у них з Наталочкою буде друга дитина…», – мовила, плачучи, сусідка героя.

Нагадаємо, що минулого понеділка Яворівщину сколихнула звістка про те, що, мужньо захищаючи Вітчизну в зоні АТО загинув боєць-вогнементник 81-ї десантно-штурмової бригади Сергій Ігорович Карабін, 1983 року народження.

Новітній герой проживав разом з дружиною Наталією Миколаївною, яка є військовослужбовцем 24-ї окремої механізованої Залізної бригади імені Данила Галицького, та маленькою донечкою в 53-му військовому містечку Яворова. А його батьки – в Новояворівську.

Тому родина вирішила поховати Сергія Карабіна в Новояворівську.

Провели в останню путь Сергія Карабіна

Вшанувати пам’ять героя прийшло багато друзів, товаришів по УНСО, родичів і просто львів’ян, що не могли не віддати останню шану молодому воїну, який поклав життя, захищаючи інтереси держави на сході України.

Боляче… Боляче підбирати ті слова… Гірко писати знову і знову про втрати найкращих наших хлопців, молодих, сильних, красивих, розумних. Скільки ще вони могли зробити хорошого в своєму житті, як потрібні були своїм сім’ям …

Дитя Сергія, якого його молода дружина носить під серцем, ніколи так і не побачить свого батька… І все через параноїдальні бажання імперського карлика та купки його посіпак… Тому, що йому треба відпрацювати якісь технології, щось комусь довести, чи відволікти увагу своїх громадян від тих проблем, в яких вони самі живуть…

Нам прикро від розуміння того? Ні! Жага помсти за наших братів лише змушує нас міцніше стискати приклади гвинтівок та йти вперед. Ми стаємо більш загартованими! Суворішими стають вимоги до наших новобранців у батальйоні, більш прискіпливішою стає увага до виконання бойових завдань та дотримання дисципліни!

 

Ми вже мстимо смерть кожного з наших! Ми звільнимо Україну від смердючих орків!

Вічна пам’ять тобі, друже Сімнадцятий! Дякуємо тобі, Герою!  

 

 

Інформаційний центр УНСО

 

Вшанували пам’ять учасника АТО Сергія Карабіна

В м.  Новояворівську вшанували пам’ять загиблого два роки тому учасника АТО Сергія Карабіна. 30 січня 2015 року від ворожої кулі бойовиків поблизу села Водяне, Донецької області загинув уродженець смт. Гоща  Сергій Карабін. Похований новітній герой в м.Новояворівськ, Яворівського району. В пам’ять других роковин загибелі учасника АТО начальники структурних підрозділів райдержадміністрації  – Боднар Мирослав Іванович та Вдовенко Наталія Іванівна вклонилися та поклали квіти до могили нашого героя.

Довідка:

Дата та місце народження: 16 грудня 1983 р., смт. Гоща, Рівненська область.

Дата та місце загибелі: 30 січня 2015 р., с. Водяне, Ясинуватський район, Донецька область.

Звання: Солдат.

Посада: Вогнеметник.

Підрозділ: 81-а окрема аеромобільна бригада.

Сімейний стан: Залишились батьки, вагітна дружина та маленька донька.
Указом Президента України № 270/2015 від 15 травня 2015 року, “за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі”, нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

За матеріалами Яворівської районної державної адміністрації 

Відкриття момеріальної дошки – Сергію Карабіну… 1 школа м. Новояворівськ [Відео]

 

 

 

 

Сьогодні минає третя річниця загибелі героя АТО Сергія Карабіна

Сьогодні, 29 січня 2018 року минає третя річниця загибелі в зоні АТО добровольця, новояворівчанина Сергія Карабіна.

Народився Сергій 16 грудня 1983 року в смт. Гоща Рівненської області. У 1984 році пішов до садочка в ясельну групу містечка Гоща.

У 1985 році батьки Сергія переїжджають на Львівщину до міста Новоявірськ,  де  маленький Сергій відвідує  місцевий садочок.

У 1990 році Сергій Карабін навчався в загальноосвітній школи №1 м. Новояворівськ. У 1996 році сім’я знову повертається в Гощу, де Сергій навчається у загальноосвітній школі №1 смт. Гоща.

У 2000 році юнак закінчує школу і вступає до Львівського міжрегіонального вищого професійного училища залізничного транспорту, аби здобути професію провідника дальнього слідування поїздів.

Згодом, у 2001 році  Сергія призивають на строкову службу до  міста Мукачева, по закінченні служби  молодий спеціаліст повертається працювати на Львівську залізницю.

Відчуваючи в серці патріотизм та любов до України, Сергій Карабін вже у березні 2014 року пішов добровольцем в зону АТО. Сергій став  солдатом – вогнеметником 81-ї аеромбільної бригади. Був в оточенні, допомогли вибратися  волонтери. Згодом, перебуваючи у десятиденній відпустці, він отримав від  гощанських волонтерів бронежилет.

Проте долі не оминути,  під час чергового обстрілу осколок граду запав за бронежилет, розірвавши грудну клітку.

Сергій Карабін загинув 29 січня 2015 року під час виконання бойового завдання в селі Водяне  Ясинуватського району Донецької області( с. Водяне за  кілометр від Донецького летовища.)

Місце поховання: м. Новояворівськ, Яворівський район, Львівська область.

12 липня 2015 року Карабіна Сергія Ігоровича нагороджено медаллю Почесний громадянин міста Новояворівськ (посмертно).

Указом Президента України № 270/2015 від 15 травня 2015 року, За особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі”, нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

За матеріалами Яворівської районної державної адміністрації

Список публікацій

Форманчук О. Ангел світла [Текст] / О. Форманчук // Рідний край : Громадсько-політична газета. – 2015. – № 9 /28 лют./. –  С. 2

Форманчук О. Пам’ятаймо земляків / О. Форманчук // Рідний край : Гощанська районна газета / Районна рада, райдержадміністрація та колектив редакції. – Гоща, 2018. – N6 /10 лют./. –  С. 5

Анотація: Загиблих воїнів АТО Гощанського району увіковічили на поштових конвертах

На Львівщині проводжають в останню путь 32-річного бійця Сергія Карабіна  // Zik: сила інформації

Сьогодні на Львівщині проведуть в останню путь бійця-вогнементника Сергія Ігоровича Карабіна // ulvovi.ua

Петров М. На Яворівщині провели в останню путь загиблого в АТО Сергія Карабіна / М. Петров // Яворівська районна державна адміністрація

Провели в останню путь Сергія Карабіна // УНА – УНСО

Карабін Сергій Ігорович («Сімнадцятий») // Книга пам’яті загиблих

Карабін Сергій Ігорович // Вікіпедія : вільна енциклопедія

Вшанували пам’ять учасника АТО Сергія Карабіна // Яворів.Інфо

Відкриття момеріальної дошки – Сергію Карабіну… 1 школа м. Новояворівськ [Відео] // YouTube. UA

Сьогодні минає третя річниця загибелі героя АТО Сергія Карабіна // Яворівська районна державна адміністрація

Уклін і шана вам, захисники! // Відділ культури і туризму Гощанської районної державної адміністрації