Ковтунович Василь Сергійович народився 30 жовтня 1985 року в сім’ї Марії Степанівни та Сергія Степановича в с. Дібрівськ. В 1992 році пішов у перший клас Дібрівської середньої школи, яку закінчив у 2003 році. Василь виховувався у сім’ї, на долю якої випало багато випробувань. Змалечку знав, що таке праця, цінував своїх батьків і опікувався ними до останнього свого подиху. З таким сином і старість не страшна. З самого дитинства він глибоко усвідомив відповідальність за свої дії, за виконання своїх обов’язків, не боявся брати їх на себе. Життя у ньому заложило такий стрижень, який згодом став сталевим. З 2003 по 2005 рік – служба в армії.
6 березня 2022 року Василь Ковтунович пішов захищати Україну.
Молодший сержант, командир відділення, захищаючи незалежність Батьківщини, виконуючи бойове завдання, загинув 09.08.2022 року біля села Пречистівка Донецької області, отримавши несумісні із життям поранення в результаті мінно-вибухової травми.
У полеглого захисника залишилася донька.
В останню путь Захисника України Ковтуновича Василя Сергійовича провели 13 серпня в рідному селі Дібрівськ.
Публікації про Ковтуновича В.
Захищаючи Україну, поліг молодший сержант з Рівненщини
ЗАРІЧНЕНЩИНА В ЖАЛОБІ. Загинув ще один її син.
У Дібрівську провели в останню путь жителя села, Захисника України, Ковтуновича Василя Сергійовича. Сльози з очей, сльози з неба, квіти під ногами, синьо-жовтий прапор перед очима. Такою була дорога до місцевого кладовища, де і поховали Героя.
Спогади
«Неначе це було вчора: чую телефонний дзвінок. Очима шукаю від кого. Швидесенько натискаю і на одному подиху «Васька, дитино моя люба! Як ти? Що там у вас?». І чую таку очікувану відповідь від хлопця, який не звик жалітися: «Діна Данилівна, не переживайте. У нас все нормально. Все буде добре». Слухаю його, а в уяві хлопчина, в очах якого за посмішкою ховається весь біль пережитого. Він уже добре знав ціну життя. Він хотів жити! Було багато планів на майбутнє. «Обіцяй, що повернетесь живими! У відповідь такі повні впевненості і віри слова «Все буде добре». Пригадую перший урок у першому класі. Сидить гарненький хлопчик, очі як два озерця. Я йому ставлю питання, а він на кожне усміхається. Хоча був малоговірким, але друзів у нього було багато. Мені здається, що він навіть не міг ображатися, бо сам нікого не ображав. Василько виховувався у сім’ї, на долю якої випало багато випробувань. Втрата одного з братів, хвороба тата. Змалечку знав, що таке праця, цінував своїх батьків і опікувався ними до останнього свого подиху. З таким сином і старість не страшна. З самого дитинства він глибоко усвідомив відповідальність за свої дії, за виконання своїх обов’язків, не боявся брати їх на себе. У тому мовчазному хлопчикові заложило життя такий стрижень, який згодом став сталевим. Василь з великою наполегливістю оволодів нелегкою справою – став воїном. Дуже боляче, що всім селом, всією шкільною родиною поховали таку світлу дитину, яким був Василько. Хорошим, дуже відповідальним – таким він, мабуть, запам’ятається. З великими сірими очима із щирою, ледь помітною посмішкою на устах», – згадує про Героя перша вчителька Ковтунович Діна Данилівна.
Ковтунович Василь Сергійович загинув, захищаючи незалежність Батьківщини та усіх українців в результаті мінно-вибухової травми 9 серпня біля села Пречистівка Донецької області. У полеглого захисника залишилася донька.
Вічна пам’ять Герою!
Глибокі співчуття родині загиблого воїна!
Полісся. – 2022. – № 31 /18 серп
Список публікацій
Захищаючи Україну, поліг молодший сержант з Рівненщини // Радіо Трек: новини
На війні загинув військовий з Зарічненської громади // Вісті Рівненщини
На Зарічненщині провели в останню дорогу полеглого захисника Василя Ковтуновича // Rivne Media