Народився Віталій Мазур 25 серпня 1979 року в с. Заслуччя Дубровицького району Рівненської області.
У 1996 році закінчив 10 класів Колківської ЗОШ І-ІІІ ст. З 1996 до 1997 року навчався в Дубровицькому професійному ліцеї на будівельника.
У 1997 році був призваний до ЗСУ, служив у м. Сімферополь в повітряно-десантних військах (ПДВ). Згодом проходив строкову службу у військах спеціального призначення в м. Кіровограді. Подальшу свою службу пов’язав із десантними військами. Був старшиною розвідроти, начальником продовольчого складу. Тривалий час служив у в/ч А1910 (район Корбутівки) старшиною 3-ої аеромобільної роти. Перед початком військових дій був призначений головним старшиною 13-го батальйону.
З 8 березня 2014 року виконував бойові завдання із захисту Батьківщини, спочатку в Криму, а потім на Сході. 22 січня отримав важке поранення голови у бою в районі населеного пункту Спартак Ясинуватського району Донецької області. Перебував у комі. За інформацією волонтерів, Віталій Мазур помер у ніч на 27 січня 2015 р. у лікарні міста Димитрово на Донеччині, куди потрапив з тяжкою травмою голови.
Похований у Житомирі на Смолянському військовому кладовищі.
В. Мазур нагороджений пам’ятним почесним знаком Міноборони «За воїнську доблесть», орденом “За мужність” ІІІ ступеня — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, зразкове виконання військового обов’язку (02.09.2017, посмертно), медаллю “15 років Збройним силам України”, медаллю “За сумлінну службу” ІІІ ступеня.
Публікації про Мазура В.В.
Командир 13-го аеромобільного батальйону житомирської бригади про загиблого Віталія Мазура:
Це дуже велика втрата
28 січня Житомир попрощався з військовослужбовцем 95-ї бригади Віталієм Мазуром.
35-річний головний старшина 13-го окремого аеромобільного батальйону родом з Рівненщини. Тривалий час він служив у 95-й окремій аеромобільній бригаді. 8 березня одним із перших вирушив до Криму обороняти українські кордони.
У листопаді минулого року його підрозділ повернувся на місце дислокації для відновлення боєздатності, на Донеччину повернулися 19 січня. 22 січня в ході бою неподалік Донецького аеропорту Віталій Мазур отримав важке поранення, від якого через 4 дні помер у лікарні на Донеччині.
«Це був бій близько 11-ї години 22-го січня. Поблизу населеного пункту Спартак та Донецького аеропорту. На наші позиції пішов контрнаступ противника. На нас тоді пішли і танки, і бойові машини, були і мінометні обстріли. Було все… Віталій був поранений, впав у кому, наші медики надавали йому допомогу. Дуже велика втрата. Я навіть не уявляю, ким його замінити на цій посаді, яку він займав. Людина дійсно була незамінна», – каже командир 13-го аеромобільного батальйону Олександр Порхун.
Попрощатися з бійцем прийшло близько тисячі людей. Рідні та друзі загиблого кажуть: ” Віталій Мазур повністю віддавав себе військовій справі. Він завжди був попереду, завжди. Це був справжній старшина, справжній «батя», хоч і молодий. Він міг вести групу, міг сісти за кермо, міг виконати будь-яке завдання. Він був Людиною з великої літери. Захисником своєї Батьківщини з великої літери. Він – герой, справжній герой. Вічна йому пам’ять», – сказав під час церемонії прощання колишній начальник розвідки 95-ої окремої аеромобільної бригади Ігор Дзюба.
Вшанувати пам’ять героя прийшли і десятки людей, які особисто не знали бійця.
«Дуже важко, коли гинуть наші військові. Я бачу на передовій, як хлопці воюють. Розумієте, для мене всі вони – герої, від солдата до полковника. Я не могла не прийти. Я дуже прошу людей, звертаюся до них: давайте будемо допомагати нашим хлопцям хто чим може, тому що тільки завдяки допомозі наших людей, небайдужості наших людей ми можемо відстояти Україну і можемо перемогти ворога», – каже Юлія Толмачова, житомирська волонтерка, яка однією з перших почала возити допомогу військовим на передову.
Проводжали Віталія Мазура вигуками «Герої не вмирають». Поховали його на військовому кладовищі у Житомирі.
У бійця лишилася дружина і двоє дітей шкільного віку.
На Дубровиччині освятили три пам’ятні дошки загиблим в АТО
Відразу у трьох закладах Дубровиччини відкрили меморіальні дошки воїнам-землякам, які загинули під час АТО. Пам’ятні знаки встановили на стінах закладів, де навчалися захисники держави. Одну дошку відкрили в селі Заслуччя. Тут вшанували загиблого старшого прапорщика Віталія Мазура. Військовослужбовець помер у лікарні на Сході від поранення, яке отримав під час виконання бойового завдання в районі Донецького аеропорту. Віталія Мазура поховали на Житомирщині у січні.
Волейбольний турнір пам’яті Віталія Мазура
27 січня в спортивному залі Заслуцького НВК відбувся турнір з волейболу пам’яті загиблого в АТО земляка Віталія Мазура.
У Заслуччі поклоняються подвигові свого мужнього односельчанина, який молоде життя поклав за Україну. Його життя – приклад справжньої любові до рідної землі, тож учнівська молодь має можливість рівнятися не на книжкових героїв, а на людину із реального життя. І гадаю, найкращим проявом вдячності Герою буде побудова нами держави, де дитинство буде щасливим та безтурботним, молодість – повна енергії та звершень, а старість – спокійною і захищеною. Отож проведення турніру пам’яті Героя – дуже хороший задум: хай гартується молодь у спорті, зростає сильною, мужньою і патріотичною.
Спонсором турніру вже традиційно став благодійний фонд народного депутата України Василя Яніцького «Наш край», коштом якого також було встановлено меморіальну дошку Віталію Мазуру на фасаді рідної школи. Змагання проходили серед хлопчиків 7-9 класів. За перемогу боролися 6 команд. Виграли змагання юні волейболісти із Залужжя. Другими були заслучани, а третє місце завоювали юні волейболісти із Удрицького НВК. Команда господарів отримала в подарунок від благодійного фонду «Наш край» комплект спортивної форми.
Оксана Слободзян
День пам’яті: три роки тому в зоні АТО загинув десантник 95-ої бригади – 35-річний Віталій Мазур
День пам’яті: три роки тому в зоні АТО загинув десантник 95-ої бригади – 35-річний Віталій Мазур. Віталій Віталійович Мазур своє життя пов’язав із військовою службою, саме у цій галузі він реалізувався як людина і як професіонал.
Спецназівець у минулому, головний старшина 13-го батальйону 95-ї окремої аеромобільної бригади Високомобільних десантних військ Збройних сил України мав колосальний багаж військових знань, умінь та навичок, які в повному обсязі використовував у своїй роботі. Згадує побратим із позивним «Командор»: «Надзвичайно вимогливий, іноді навіть жорсткий, але мав неабияку повагу серед колег, у складних ситуаціях брав відповідальність на себе і виходив з них із найменшими втратами. Міг вести групу, сісти за кермо, виконати будь-яке завдання».
Під час захоплення агресором української території Віталій Мазур одним із перших вирушив до Криму обороняти державний кордон. І з того часу у складі славнозвісної 95-ої окремої аеромобільної бригади Високомобільних десантних військ Збройних сил України перебував у зоні бойових дій на сході України. Для всіх, хто знав Мазура, він був більше ніж товариш – 35-річного старшину називали «Батя».
Коли 13-ий батальйон повернувся на ротацію і військовослужбовці роз’їхалися додому на відпочинок, для Віталія відпочинку не було. Він не міг залишатися вдома, а продовжував піклуватися про своїх підлеглих: клопотав про них перед владою у забезпеченні земельними ділянками, підіймав інші проблеми, одним словом, намагався хоча б щось зробити для своїх хлопців. «Таких старшин в армії вкрай мало», – згадує боєць, який близько знав Віталія Мазура. – А в мирному житті Віталій був сім’янином, батьком двох дітей – сина Миколи та доньки Вікторії, добрим сином своєї матері, любив рибалити, полювати, відпочивати і працювати на дачі. Віталій Віталійович Мазур помер у лікарні міста Димитрово на Донеччині 26 січня 2015 року, отримавши смертельне поранення під час контрнаступу ворожих сил поблизу населеного пункту Спартак у районі Донецького аеропорту. «Це був бій близько 11-ї години 22-го січня 2015 р. На нас тоді пішли і танки, і бойові машини, був і мінометний обстріл. Навколо все змішалося… здавалося, палає світ… Віталій був поранений, впав у кому, наші медики надавали йому допомогу. Дуже велика втрата. Я навіть не уявляю, хто зможе його замінити. Людина дійсно була незамінна», – з болем у голосі говорить про трагічну втрату справжнього воїна та патріота командир батальйону, в якому служив старший прапорщик Мазур Віталій Віталійович.
Нагороди: відзнака Міністра оборони «За воїнську доблесть», орден “За мужність” ІІІ ступеня.
Список публікацій
Слободзян О. Вибач, мамо, за чорну хустину… / О. Слободзян // Вільне слово : громадсько-політична газета. – 2015. – №22 (28 трав.). – С. 13
Слободзян М. В пам’ять загиблого земляка / М. Слободзян // Вільне слово : громадсько-політична газета. – Рівне, 2016. – №5 (28 січ.). – С. 5
Анотація: Про воїна АТО, який помер від важкого поранення, Віталія Мазура. В пам’ять героя-односельчанина на фасаді Заслуцької школи Дубровицького району було відкрито меморіальну дошку та започатковано районний турнір з волейболу
Слободзян М. Хай буде вічно живий у наших серцях / М. Слободзян // Дубровицький вісник: громадсько-політична газета : Дубровицька районна рада та райдержадміністрація, 2016. – N 4 (29 січ.). – С. 1, 5
Анотація: 28 січня 2016 року жителі села Заслуччя Дубровицького району вшанували пам’ять Віталія Мазура, який був головним старшиною 13-го аеробільного батальйону 95-ої Житомирської окремої аеромобільної бригади
Слободзян О. Пам’яті загиблого в АТО Віталія Мазура / О. Слободзян // Вільне слово : громадсько-політична газета. – Рівне, 2017. – №7 (9 лют.). – С. 14
Анотація: У спортивному залі Заслуцького НВК Дубровицького району відбувся турнір з волейболу пам’яті загиблого в АТО земляка Віталія Мазура
Клімчук Л. Про війну. Рядками щоденника, спогадами і думками / Л. Клімчук // Дубровицький вісник : газета Дубровицької районної ради та районної державної адміністрації. – Дубровиця, 2018. – №6 (9 лют.). – С. 2
Анотація: Про волонтерів з Дубровиччини, зокрема, Світлану Правник і її друзів, які постійно їздять в зону АТО та про захисників України з Дубровицького району, які віддали життя три роки тому за мирне сьогодення: Олександра Ярмоліча (с. Велюнь), Івана Охмака (с. Лугове), Віталія Мазура (с. Заслуччя) та Юрія Білоуса (м. Дубровиця)
Командир 13-го аеромобільного батальйону житомирської бригади про загиблого Віталія Мазура: Це дуже велика втрата [Відео] // Житомир.info
Мазур Віталій (28. 01. 2015) // Житомирська обласна державна адміністрація
На Дубровиччині освятили три пам’ятні дошки загиблим в АТО // «ОГО»
У військовій частині на Корбутівці прощаються зі старшим прапорщиком житомирської 95-ї бригади // Житомир.info
28 січня Житомир попрощався з військовослужбовцем 95-ї бригади Віталієм Мазуром // Житомир.info
У Житомирі поховали воїна 13-го батальйону, який загинув у Пісках // Репортер Житомира
Командир 13-го аеромобільного батальйону житомирської бригади про загиблого Віталія Мазура: Це дуже велика втрата [Фото, Відео] // Житомир.info
Слободзян О. Волейбольний турнір пам’яті Віталія Мазура // Дубровицький вісник
Пам’ятаємо, любимо, сумуємо // Дубровицький вісник
День пам’яті: три роки тому в зоні АТО загинув десантник 95 бригади – 35-річний Віталій Мазур // Житомир on-line