Військовослужбовець Павловський Олександр Вікторович народився 27 червня 1983 року, мешканець м. Костопіль. Навчався Олександр в Костопільській гімназії, потім в технологічному коледжі. В 2001 – 2003 рр. проходив строкову службу в десантно-штурмових військах.
В мирний час Олександр займався підприємницькою діяльністю, мріяв про власний бізнес і відкрив кафе «Аврора». Був дуже талановитою людиною, мав золоті руки.
На захист своєї Батьківщини став у березні 2022 року.
Олександр Павловський, розвідник-радіотелефоніст відділення збору та обробки даних розвідки, загинув 6 листопада 2022 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Площанка, Сватівського р-ну, Луганської області.
Захисника поховали поруч з іншими Героями на місцевому кладовищі.
Список публікацій
Віддав своє життя за волю та незалежність своєї рідної землі боєць Олександр ПАВЛОВСЬКИЙ
Сотні земляків зібрались, щоб помолитись за душу БІЙЦЯ та провести в останню його земну дорогу. Олександра поховали поруч з іншими Героями на місцевому кладовищі.
Ми ж схиляємо голови у вічній скорботі.
Слава Герою – вірному сину України!
Кожен загиблий воїн – це новий шрам на наших душах… сьогодні ми отримали ще один. Вся громада вклоняється та схиляє голову в глибокій скорботі перед родиною загиблого. Співчуваємо Вашій втраті. Ми всі в неоплатному боргу перед нашими Захисниками, – зазначають в Костопільській міській раді.
Спогади дружини Лесі.
«Ми з Сашою виросли в одному будинку, тому дружили з дитинства. Уже в в 17 років ми зустрічатися. Я провела Олександра в армію, строкову службу він проходив в десантних військах України м. Хирів. Дочекалася зі служби – і
через рік, 9 травня 2004, ми одружилися . Він був надійним чоловіком, “майстром на всі руки”. Через півроку відкрив свою підприємницьку діяльність: різні часи були – починали ми з виготовлення меблів, а потім криза в країні, то переформатувалися на іншу діяльність – виготовлення садових меблів. Всі креслення та ескізи розробляв Саша сам, з часом йому захотілося взяти в оренду приміщення під кафе і так ми відкрили кафе “Аврору”.
Прожили ми у шлюбі неповні дев’ятнадцять років, за цей час народилося дві доньки: Христина та Зоряна , яким зараз по 17 і 13 років. Дівчатами він дуже пишався, все з ними щось робив: навчав, а ще багато розмовляв… Він був всебічно розвиненою особистістю , з ним завжди було цікаво і було про що поговорити. Дуже добрий чоловік, “душа всіх компаній” , завжди хотів всім допомогти, якби міг, то обняв би цілий світ . Мав хобі: малювання картин незвичною технологією, вчив Христину цьому; займався тренуванням вівчарок.
У багатьох мешканців нашого міста вдома є вироби, які він зробив своїми руками . Залишив після себе недобудований будинок , посаджений молодий сад і купу планів та проектів на майбутнє …, які нам з дітьми
заповів втілювати в життя … в память про нього…»
Спогади доньки Зоряни
«Мій тато робив для мене все, що я забажаю! Він мене багато чого навчив, чим я дуже пишаюся. Він завжди обожнював, коли я пекла тортики, він їх завжди пробував і , як не дивно, завжди вони йому подобались: виходили вони в мене, чи ні. Навчив мене штукатурити, мав навчити мурувати, але клята війна забрала його життя, і він не повернувся додому живим…
Я пам’ятаю, як ми їздили на море, як гуляли разом в лісі…Завжди про щось розмовляли, дізнавалися про різні цікавинки від нього. Татко робив все, щоб нам було добре, говорив, що коли повернеться розповість де він був, як там було… А я уявляла, як буду з гордістю ходити і говорити, що мій тато обороняв нашу країну від ворога…»
Список публікацій
Костопільська громада втратила ще одного Героя України – Олександра Павловського Рівне 1
У Костополі прощатимуться з розвідником, який загинув на Луганщині // Рівне вечірнє
Костопільщина втратила Героя: на Луганщині загинув розвідник-радіотелефоніст // Rivne media