Стібиш Артур Віталійович, народився 23 березня 2003 року, в с. Княгинине, Дубенського Району, Рівненської області.
З 2009 по 2020 роки навчався у Княгининському ліцеї.
Після закінчення ліцею у 2021 році був призваний на строкову службу (охорона генерального штабу) у м. Київ. Загинув внаслідок обстрілу 26 лютого 2022 року у м. Києві, на вул. Берестецькій. Герою було всього 19 років.
Похований на кладовищі рідного села Вишневе Дубенського району.
20 липня 2022 року солдата посмертно нагородили орденом «За мужність» III ступеня: «за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність
військовій присязі».
Публікації про Стібиша А.
Попрощалися з Захисником України.
10 днів з тривогою в серці чекала, щоб провести в останню дорогу, свого сина Олена Стібиш. Десять важких болючих днів, кожен з яких відчеканювався в пам’яті спогадами про свого хлопчика та обпікав душу від усвідомлення, що більше ніколи його не побачить….
17 березня вона попрощалася зі своєю кровиночкою назавжди. А разом із ним і з своїми мріями та надіями.
Разом із рідними прийшли провести в останню дорогу 18 – річного Артура Стібиша і ті хто з ним ріс в одному селі, і ті з ким разом навчався, і ті з ким ділив дні військової служби, і ті, хто почув про нього вперше уже після трагічної смерті. Усі схилили голови в журбі. Проводжали героя в останню путь стоячи на колінах, дорогу вселяли квітами, несли і символічний коровай. Хресним ходом від рідної оселі супроводжували труну до Свято – Миколаївської церкви, де священники Демидівського благочиння ПЦУ разом із церковним хором відслужили заупокійну літію за спочилим рабом Божим Артуром, щоб милосердний Господь поселив душу Захисника України там, де праведники спочивають.
Тріпотіли українські прапори від поривів вітру на чолі похоронної процесії, яка не припиняла ходу, незважаючи на чималу відстань від села до церкви та цвинтаря. Від церкви до цвинтаря труну героя несли побратими. Краялися серця і ніхто уже не стримуючи сліз, коли військові опускали труну до вічного пристановища під залпи салютної команди та похоронний марш духового оркестру.
Артуру Стібишу 23 березня мало б виповнитися лише 19 років. Тільки рік, як мобілізувався, дуже хотів служити у Збройних силах України і дуже гордився, коли потрапив у президентський полк.
Як говорять односельці, однокласники, Артур був дуже хорошим, спокійним юнаком, завжди пропонував свою допомогу іншим, підсобляв у домашньому господарстві, не цураючись ніякої роботи. Невимовно важко розповідати про це в минулому часі…
Осиротіла хата, Артур Стібиш більше ніколи не переступить рідного порогу. Більше ніколи не зустрічатимуть свого сина батьки, свого брата сестра, свого коханого дівчина, яка замість білої фати одягнула чорний шарф. Ніколи його привітного голосу не почують друзі, односельці та побратими….
Герої не вмирають!
Вже від крові аж стогне земля, А за хлопцем і небо ридає, Мама все ще чекає дзвінка, А тебе вже між нами немає. Ти далеко. Вже десь в висоті. Добрим воїном будеш у Бога. Вічна слава, юначе, тобі! Жаль, коротка життєва дорога.
Сьогодні рік…Рік, як в перші дні повномасштабної війни Демидівська громада здригнулась від новини про загибель нашого земляка. Вже рік, як пішов до Небесного війська СТІБИШ АРТУР ВІТАЛІЙОВИЧ, юнак із великими мріями про майбутнє в мирній Україні.
Сьогодні це Герой України, якій боровся за Батьківщину та віддав своє життя за нас, за мир і спокій!
Не зможемо повернути до життя полеглих Героїв, але можемо зберегти вічну памʼять про них!
Згадаймо сьогодні добрим словом та тихою молитвою Артура!
Пам‘ятаємо! Герої не вмирають! Вічна слава Героям!
За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, відповідно до Указу Президента України відзначено орденом “За мужність” III ступеня (посмертно) солдата СТІБИША Артура Віталійовича.
22 листопада в Княгининському ліцеї відбулося урочисте відкриття меморіальної дошки на честь загиблого Героя Артура Стібиша. Артур був учнем цього навчального закладу. Загинув 26 лютого 2022 року звільняючи нашу землю від російського ворога. На відкриття зібралися селищний голова Сергій Радченко, депутат Рівненської обласної ради Олександр Дехтярчук, заступник селищного голови Анатолій Бондар, начальник відділу освіти та гуманітарної роботи Олена Грицюта, родина загиблого та жителі села.
Селищний голова Сергій Радченко висловив щирі слова підтримки і подякував мамі Олені Володимирівні за те, що виховала гідного сина та справжнього патріота України.
Присутні запалили свічки пам’яті та поклали квіти до пам’ятної дошки.
Віримо, що цей пам’ятний знак буде нагадувати всім поколінням про героїзм наших захисників у боротьбі за суверенітет і цілісність України.
Вічна пам’ять та слава захиснику України Артуру Стібишу! Він захищав Батьківщину та кожного з нас!
.
Список публікацій
Орденом “За мужність” посмертно відзначено наших Героїв-земляків [, жителів Демидівщини – старшого солдата Віталія Теслюка та солдата Артура Стібиша] [Текст] // Вісник Демидівщини : Громадсько-політична газета. – 2022. – № 28/29 лип./. – С. 1
У боях за Україну загинув 18-річний воїн з Демидівщини // ITV
На війні загинув 18-річний захисник України з Рівненщини // Час дій