Цибульський Олександр Володимирович народився 15 березня 1989 року в місті Дубровиця.

Закінчив 9 класів Дубровицької ЗОШ №1. Продовжив навчання в ДПТНЗ «Дубровицькому професійно-технічному ліцеї». Після навчання влаштувався на роботу у Волинський центр гідрометеорології.  Мобілізований  4 червня 2015 року та  зарахований в 301-ий ОДКБ  . Підготовку проходив на полігонах у селі Тучин, та в селі Переросля. 15 липня 2015 року  – виїзд та подальша дислокація на Схід України в зону проведення Антитерористичної операції. Виконував бойові завдання у Донецькій та Луганській областях. Після ротації 26 липня 2016 року повернувся в рідне місто.

19 вересня 2016 року, повертається в зону АТО вже на контрактній основі. Проходить службу в Луганській області в місті Сєвєродонецьк, де знаходиться місце дислокації. 29 квітня 2017 року, після ротації прибуває в Дубенський район, (село Привільне) у  військову частину.

З 2017 по 2021 роки періодично перебував у зоні ведення бойових дій на Сході України в Донецькій та Луганській областях.

5 серпня 2021 року старший солдат Олександр Цибульський загинув у місті  Бахмуті Донецької області.

похований в Дубровиці. У загиблого залишились батьки та сестра.

 

Не віриться… Як би хотілося написати спростування цієї новини, звістки, яка прийшла вчора. Вже читав дописи зі співчуттями на сторінці Саші, але думалося, а може це якась помилка? Може, хтось щось наплутав… Та ні… Сухе повідомлення – загинув при виконанні службових обов’язків…

Саша був моїм другом дитинства, дружили і наші покійні батьки, які колись разом працювали. Тому багато світлих спогадів лишилося з тих далеких часів. Це було в кінці 90-их, на початку 2000-их. Ми були сусідами, у нас були спільні інтереси і захоплення. А потім трохи підросли і дороги наші розійшлися, спілкуватися стали дуже рідко.

В якийсь момент життя Саша вирішив, що його місце там. Я слідкував за ним у Фейсбуці і потайки захоплювався його мужністю. У службі він знайшов себе, він цим жив, і було видно, що він цим пишається. Востаннє спілкувались з ним на Різдво – привітали один одного.

На днях я прочитав пост Саші про те, як мало ми приділяємо часу спілкуванню з рідними. Він писав про свого батька, якого не стало рік тому. Це було лише кілька днів тому, а сьогодні немає вже й Саші, він пішов до тата… Знову Дубровиця буде стояти на колінах…

Світла пам’ять і вічна слава!