Юрій народився в селі Бабин Рівненської області. Навчався у Бабинській школі. Потім від служби зайнятості отримав направлення на навчання за фахом слюсар з ремонту та обслуговування газового устаткування. Згодом мав улюблену роботу на будівництві, де займався оздобленням фасадів. Збудував сім’ю, мав багато планів на життя. Захоплювався риболовлею. Був учасником АТО з 2015 року,  він боронив країну на Луганщині.

Працював на будівництві, займався оздобленням фасадів,  мав свою бригаду, Навесні 2022 року  знову отримав повістку з військкомату.

Під час повномасштабного російського вторгнення Юрій захищав Україну у складі 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила ЗСУ. Обіймав посаду розвідника-снайпера. Брав участь в обороні Донбасу від окупантів..

Юрій  Кубай загинув   10 червня  у бою поблизу Комишувахи, на Луганщині. Поховали Героя у Бабині, де живуть рідні. Йому було 37.

Поховали Сергія у селі Бабин.

На території Бабинського ліцею встановлено меморіальну дошку на його честь.

Кубай Юрій Сергійович – почесний громадянин м.Рівного (Рішення Рівненської міської ради №2408 від 22.08.2022)

Публікації про Кубая Ю.
“Хотів помститися за все зло”. У Рівному попрощалися з Героєм

У міськраді розповідають його історію:

“Ти був для мене прикладом. Я дуже тебе люблю та шаную. Вічна пам’ять, ти завжди є і будеш для мене Героєм,” – слова, від яких на очах з’являються сльози, написав на своїй сторінці у соцмережі 15-річний Дмитро, адже його тато тепер охороняє нас усіх з небес…

Юрій Кубай народився у Бабині, проте велику частину життя провів саме у Рівному. Тут насолоджувався улюбленою роботою, тут же будував сімейне щастя.

“У Юри були просто золоті руки, він міг зробити все, що завгодно. І немає значення це для роботи чи вдома, все у нього в руках просто “горіло”, все виходило,” – розповідає дружина Героя Ірина.

Юрій працював на будівництві, займався оздобленням фасадів, мав свою бригаду. І роботу цю він надзвичайно любив, бо ж робив місто кращим — сучаснішим, яскравішим, красивішим.

“

Війна прийшла до Юрія Кубая не один раз, а двічі. Спершу у 2015 році довелося боронити країну на Луганщині. Повернувся додому з контузією, але живий… А вже навесні цього року знову отримав повістку з військкомату.

“Він не міг дочекатися виклику, не міг, як то кажуть, всидіти, просто рвався туди… Він не міг спокійно слухати про те, що там робиться, не міг спокійно сприймати історії дітей. Це його злило найбільше… Юра любив свою країну, і хотів нас захистити, вберегти, хотів помститися за все зло проти тих, хто цього не може захиститися сам…” – пригадує Ірина.

Добрий, веселий, щирий Юрій просто заворожував людей навколо, мав багато друзів, адже до кожного знаходив підхід, кожного міг розвеселити та підняти настрій. Надзвичайно любив дітей, щойно з’являвся поруч хрещеники світилися від щастя, та й сам залюбки проводив із ними час, і навколо завжди лунав дитячий сміх. А ще налагоджував стосунки з рідним сином Дмитром…

Юрій захоплювався риболовлею. Мріяв, що повернеться з війни, візьме вудку і гайда на рибу…

“Я у будь-якому випадку повернуся!” – повторював дружині щоразу, телефонуючи з війни, повторював щиро, з усмішкою та упевненістю в голосі, що буде саме так…

Життя снайпера Юрія Кубая обірвалося на 37 році. Він загинув 10 червня біля Комишувахи на Луганщині, де минула велика частина його Героїчної боротьби за Україну…

Вічна слава Герою!

Владислав Рактар

“Я буду до кінця своїх днів пам’ять той ранок, коли мені повідомили, що Юри більше немає. Як в надії дзвонила, щоб почути рідний голос… і ось тоді моя земля пішла з-під ніг, світ зупинився, завмерло все навкруги… І думка, як про це сказати рідним…. як??? Юра був добрий, веселий, щирий. Майстер на всі руки. Мав багато друзів, завжди поспішав на допомогу іншим. Міг розвеселити та підняти настрій. Дуже любив свою роботу, з великим задоволенням розповідав про виконані його бригадою роботи. Війна двічі стукала у двері брата. У 2015 році він боронив країну на Луганщині. Повернувся додому з контузією, але живий… Навесні 2022 року знову отримав повістку з військкомату. Він дуже хотів помститися окупантами за те зло, яке вони принесли з собою. Тепер це наш Янгол-Охоронець, наш Герой, який захищає з небес… Не хочеться вірити… Нестерпний біль… Біль, з яким залишається жити все життя. Рана, від якої серце розривається на мільярди шматочків… І жодні слова, що пройде та переболить, не допомагають. Ця рана назавжди… Цей біль настільки сильний, що розум не хоче сприймати реальності… І ти щоранку прокидаєшся з надією, що саме сьогодні він зателефонує і ти почуєш рідний голос…» – поділилася рідна сестра загиблого.

Кубай Юрій Сергійович,позивний “Куба” ( -10.06.2022 )