Віталій Рабчевський народився і все життя прожив у Квасилові. Закінчив місцеву школу, навчався у професійному ліцеї на зварювальника. Строкову службу проходив у військово-морських силах. Під час служби був головним електриком на кораблі.
Публікації про Рабчевського В.
“Як тільки щось почнеться, я піду воювати, щоб цю нечисть сюди не пустити,” – пригадує слова кількарічної давності дружина Віталія Олена.
І насправді вже 25 лютого його викликали до військкомату, а за тиждень вирушив на передову…
«Він справжній патріот, таких іще пошукати треба! Дуже любив Україну, і йшов за неї до останнього, за державу, за свободу, за дітей і жінок, за кожного,» – розповідає дружина Героя.
Віталій, який мав досвід участі в бойових діях, не приховував, що цього разу все на багато складніше.
«АТО – це були квіточки, от тепер почалися ягідки. Ти повертаєшся з чергування, втомлений, хочеш бодай поспати, а не знаєш, чи прокинешся, такі сильні обстріли,» – пригадує слова чоловіка Олена.
А ще біль у голосі, коли говорив про загиблих:
«Віталій казав, що найскладніше – це бачити, як людина помирає у тебе на руках. А скільки їх було 200, 300… Казав, що самі себе мусили рятувати і лікувати, турнікети, якими треба максимально швидко кров зупинити, врятували не одне життя, на жаль, багатьох врятувати не вдалося… Він розповідав, що своїх не покинули жодного: ні пораненого, ні вбитого, всіх забрали. Під обстрілами, під кулями, на свій страх і ризик верталися, але своїх хлопців не кидали,»- продовжує Олена.
Справедливий, чесний, відданий чоловік просто не визнавав брехні чи лицемірства. Тому найбільше його гнітили знущання над українськими воїнами, навіть своїй мамі казав, що краще вже загинути, аніж потрапити в полон. А вдома його чекали мама, дружина, дорослі діти 22-річний Владислав та 17-річна Вікторія
«Він приїхав у відпустку, і я просила його сфотографуватися разом, все відмовлявся, не хотів. Казав, що то я на портрет хочу фото зробити. Я ще дивувалася, каже: що таке погане думаєш, просто буде спільне фото, а він наче відчував… Віталій народився на церковне свято 40 святих. Ми думали, вірили, що раз так, то вони його зможуть зберегти, але не вдалося… Мені сон приснився, що Віталій стукає в двері й каже «Привіт, війна закінчилась, я вже вдома». А вранці зателефонували з військкомату, і хоч по телефону нічого не сказали, я все зрозуміла…” – розповідає дружина Героя.
45-річний старший солдат Віталій Рабчевський загинув 8 серпня біля села Пречистівка на Донеччині через тиждень після повернення з дому…
Прощання із Героями відбуло 13 серпня, о 10.00 на майдані Незалежності.
Список публікацій
Ничипорук І. Вони вірили у перемогу і віддали за неї свої життя / Ірина Ничипорук //Сім днів. – 2022. – № 33 / 18 серп./. – с. 1,2 (Додаток 5, 6); Фото з відкритих джерел;
Захищаючи Донеччину, поліг старший солдат із Рівного Віталій Рабчевський // Rivne Media
На війні з окупантами загинув Віталій Рабчевський // Вісті Рівненщини
У Рівному відбудеться прощання з трьома захисниками // Рівне 1