Рівненська територіальна громада – Революція гідності. Війна. Рівненщина

Денисюк Сергій Володимирович(16 07.1994-21.07.2024)

Сергій Денисюк народився 16 липня 1994 року у Квасилові. Навчався у місцевій школі, згодом здобув фах слюсаря з ремонту автомобілів у Квасилівському професійному ліцеї.

Після навчання допомагав батькам, які займаються підприємницькою діяльністю. У травні 2024 року Сергія Денисюка мобілізували до лав Збройних сил України.

«Він швидко адаптувався до служби, був всім задоволений. У нього все вдавалося, його поважали побратими та командування. Сергій був найкращим сином для своїх батьків, прислухався до порад та всіляко допомагав. Він швидко опановував нові навички, умів домовлятися, знаходити спільну мову з людьми – у нього було багато друзів. Ще з юних років він захоплювався автомобілями та мотоциклами – Сергій дуже любив рух», – розповіла мама Захисника.

На жаль, 30-річний солдат Сергій Денисюк загинув 21 липня 2024 року внаслідок стрілецького бою з противником на Донеччині. Лише нещодавно тіло воїна ідентифікували та передали рідним для гідного поховання.

У Захисника залишилися батьки, сестра та син.

Поховали військовослужбовця на кладовищі у Здолбунові-2.

Публікації про Денисюка С.

Прощання з Сергієм Денисюком відбулося у неділю, 29 березня, о 10:00 на майдані Незалежності в Рівному.… Читати далі

Козодій Ігор Ігорович (07.05.1990-09.03.2026)

Ігор Козодій народився 7 травня 1990 року в Рівному. Навчався у школі №4, згодом здобув освіту за спеціальністю «Будівництво і архітектура» у Національному університеті водного господарства та природокористування.

Працював інженером-будівельником у різних фірмах. На початку повномасштабного вторгнення долучився до територіальної оборони в Рівному. У жовтні 2022 року Ігор Козодій приєднався до 23-го інженерно-позиційного полку Збройних Сил України.

«Побратими знали Ігоря як щиру, добру та відкриту людину, на яку завжди можна покластися. Його поважали за відданість справі, силу духу та людяність. Ігор був найкращим батьком та люблячим чоловіком, він робив усе для благополуччя своєї родини. Мама виховала його самотужки, і для неї він завжди був найбільшою гордістю та найкращим сином», – розповіла дружина Захисника.

Під час служби був нагороджений відзнаками «Нагрудний хрест» та «Надійний захист у бою».

На жаль, 35-річний старший лейтенант Ігор Козодій загинув 9 березня 2026 року під час виконання бойового завдання у Харківській області.

У Захисника залишилися дружина, двоє доньок та мама.

Поховали військовослужбовця на Алеї Героїв кладовища «Тинне» в обласному центрі.

Суржук Іван Васильович (07.07.2004-21.02.2026)

Іван Суржук народився 7 липня 2004 року в Рівному. Навчався у місцевій гімназії №3, згодом – у Національній академії сухопутних військ імені Петра Сагайдачного у Львові та Рівненському фаховому коледжі НУБіП.

З дитинства Іван зростав активним хлопцем: захоплювався футболом, аеромоделюванням, танцями, любив співати, вмів грати на гітарі. У школі його улюбленим предметом була математика. Він також досягав успіхів у спорті, зокрема в єдиноборствах, виступаючи за клуб бойових мистецтв «Будокан»

Навесні 2022 року курсант Академії Іван Суржук уже брав участь в обороні та звільненні Київської області від російських окупантів. Перебуваючи у складі бойової бригади Іван отримав важке поранення на Сході, захищаючи Україну. П’ять місяців проходив реабілітацію, але, попри стан здоров’я, повернувся у стрій – до своїх побратимів, яких не міг покинути. Боєць казав: «Я одужаю щойно повернуся до служби».

«Всі, хто знав Івана, згадують його як щиру, світлу та надзвичайно добру людину. Хлопець із великим майбутнім: офіцер ЗСУ, козак, воїн, чудовий спортсмен, улюблений син своїх батьків. Він міг долучитися до юридичної спільноти, адже мав відповідну освіту.… Читати далі

Карабан Олег Володимирович (27.11.1973-28.02.2026)

Олег Карабан народився 27 листопада 1973 року в Рівному. Навчався у загальноосвітніх школах №13 та №24, згодом – у місцевому професійному училищі №9.

Працював у столярному цеху на виробництві меблів «Каприз» та у фірмі «Сокіл». До лав Збройних сил України Олега Карабана мобілізували у вересні 2025 року.

На жаль, 52-річний солдат Олег Карабан загинув 28 лютого 2026 року під час виконання бойового завдання на Харківщині.

У Захисника залишилися троє дітей, брат та сестра.

Прощання з Олегом Карабаном відбулося у п’ятницю, 20 березня, о 10:00 на майдані Незалежності в Рівному.

Заупокійну службу провели у Свято-Покровському соборі.

Поховали військовослужбовця на Алеї Героїв кладовища «Нове» в обласному центрі.

Шанава Тимур (29.04.1999-12.11.2026)

Тимур Шанава народився 29 квітня 1999 року у Рівному. Навчався у місцевій 27-й школі, згодом вступив до Квасилівського професійного ліцею.

Працював здебільшого за кордоном. Під час повномасштабного вторгнення Тимур повернувся в Україну. До лав Збройних Сил його мобілізували у березні 2025 року.

Чоловік завзято підійшов до служби. Пройшов навчання у Львові – перевівся з патрульної роти Нацгвардії у бойову. Тимур захоплювався своїм перебуванням там.

«Він був дуже цілеспрямованим, завжди вперто йшов до свої мети. При цьому всередині залишався чуйною та доброю людиною», – розповіла сестра Захисника.

На жаль, 26-річний солдат Тимур Шанава загинув 12 листопада 2025 року під час виконання бойового завдання на Донеччині.

З найрідніших у чоловіка залишилися батьки, сестра та племінниця.

Сердюк Денис Іванович, позивний «Циган» (30.07.1988-07.03.2026)

Денис Сердюк народився 30 липня 1988 року у Кривому Розі. Навчався у місцевій школі, згодом здобув фах електрогазозварювальника.

Працював за спеціальністю у різних містах України. Упродовж останніх шести років проживав у Рівному. Був задіяний у будівництві підприємства «Кроноспан» поблизу обласного центру. У липні 2024 року Денис Сердюк підписав контракт зі Збройними силами України.

«Це було його свідоме рішення. Йому подобалася служба. Він пройшов навчання в Чехії. Спочатку перебував в інженерних військах, згодом приєднався до 108-го окремого штурмового батальйону «Вовки Да Вінчі». Денис цікавився історією, йому було цікаво дізнаватися про події минулого. Він постійно любив щось робити, ремонтувати – не міг сидіти без справи», – розповіла дружина Захисника.

Побратими називали воїна з позивним «Циган» людиною честі та відваги, справжнім другом і надійним плечем.

На жаль, 37-річний старший солдат Денис Сердюк загинув 7 березня 2026 року під час виконання бойового завдання у Дніпропетровській області.

У Захисника залишилися дружина, донька, мама та дві сестри.

Очкуренко Олександр Володимирович (16.01.1997 – 15.06.2023)

Олександрові Очкуренку мешканець с. Лутище Охтирського району Сумської області. На Рівнеоблводоканалі працював понад три роки – начальником сектору з обслуговування геоінформаційної системи «Рівне» диспетчерської служби.

З січня 2023 року служив Україні у лавах Збройних Сил. Казав: “Хто, як не ми, повинні захищати свої сім’ї та країну”. Молодший лейтенант Олександр Очкуренко був командиром мінометного взводу мінометної батареї 1-го батальйону 36-ї бригади морської піхоти ВМС України. Героїчно загинув, виконуючи бойове завдання в селі Левадне Запорізької області. Похований у с. Лутище Охтирського району Сумської області.

Йому назавжди залишиться 26

Білявський Віктор Валерійович (22.07.1987-01.02.2026)

Віктор Білявський народився 22 липня 1987 року в селищі Городниця на Житомирщині. Закінчив місцеву школу, а згодом здобув фах столяра.

Після навчання працював у Рівному – на оптовій базі іграшок та меблевій фабриці. У червні 2024 року Віктора Білявського мобілізували до лав Збройних Сил України.

«Він був добрим, відповідальним чоловіком. Про нього дуже тепло відгукувалися побратими та командування, ставили у приклад іншим солдатам – Віктор з гідністю виконував військовий обов’язок. Його рідний брат теж захищав країну, з вересня минулого року вважається зниклим безвісти», – розповіла дружина Захисника.

На жаль, 38-річний солдат Віктор Білявський загинув 1 лютого 2026 року під час виконання бойового завдання на Донеччині.

У Віктора залишилися дружина, донька, мама та сестра.

Поховали військовослужбовця на Алеї Героїв кладовища «Нове» в обласному центрі

Корольчук Руслан Сергфйович (17.02.1999-02.11.2024)

Руслан Корольчук народився 17 лютого 1999 року у Рівному. Навчався у Рівненському природничо- математичному ліцеї “Елітар”, а після того – у Національному університеті водного господарства та природокористування. Проте у Руслана було постійне бажання стати військовим. Тому він спочатку пішов на строкову службу, після якої підписав контракт.

Від часу повномасштабного вторгнення наш захисник брав участь в бойових діях.

За словами батька Сергія, син завжди був максимально відповідальним та виконував всі поставлені перед ним завдання. Він не боявся труднощів і захищав Україну, яку так любив до останнього подиху.

На жаль, 25-річний солдат Руслан Корольчук загинув 2 листопада 2024 року на Донецькому напрямку.

Ляшецький Юрій Ігорович (19.02.1993-26.12.2024)

Юрій Ляшецький народився 19 лютого 1993 року в Рівному. Навчався у Рівненському ліцеї №12 та гімназії №24, а за тим здобув фах маляра у Рівненське професійно-технічне училище №1. Працював на будівництві, виконував ремонтні роботи. Юрій мав золоті руки – міг зробити в будинку усе від стелі до підлоги.

Та найбільше його цінували за доброту та характер. Єдиний син у батьків, був для них справжньою опорою. Завжди був готовий допомогти, підтримати та розрадити.

«Золота дитина, яку я любила більше за життя. І він так ставився до інших. Завжди був готовий відкласти всі свої потреби, аби лише допомогти іншим, все для того робив,» – розповідає мама Героя Галина.

А ще дуже любив дітей – мав дев’ятьох похресників, для яких відкривав своє золоте серце та щиру душу.

Юрія мобілізували до лав Збройних сил України у жовтні 2024 року. Пройшов навчання на Рівненщині та Львівщині, а затим вирушив на Покровський напрямок. Юрій розповідав рідним про побратимів – рівненських хлопців, а також про пекло війни, якого нікому не бажав би бачити.… Читати далі