Рівненська територіальна громада

Муравйов Іван Сергійович (16.07.1986-31.10.2026)

Іван Сергійович Муравйов народився 16 липня 1986 року в місті Кривий Ріг. Навчався у місцевій школі № 60, згодом здобув фах авіамеханіка у Криворізькому авіаційному коледжі. Після навчання працював на Криворізькому турбінному заводі.

У 2015 році Іван брав участь в антитерористичній операції у складі Національної гвардії України.

У 2017 році був демобілізований, після чого переїхав до Рівного, створив сім’ю, працював на Рівненському домобудівному комбінаті. У березні 2022 року добровільно долучився до лав Національної гвардії України.

Іван пройшов дві ротації на сході України. Після важкої травми плеча, операції та тривалої реабілітації повернувся до служби. Через обмеження за станом здоров’я перевівся до роти прикриття повітряного простору. На початку жовтня вирушив на Сумщину, де виконував бойові завдання.

Рідні згадують Івана як мужнього чоловіка з загостреним почуттям справедливості. У вільний час він збирав і ремонтував дрони, які йому передавали військові. Був турботливим чоловіком, надійною опорою для дружини, люблячим батьком, який дуже любив свою донечку, який поважав і шанував матір.

На жаль, 40-річний молодший сержант Іван Сергійович Муравйов загинув 31 жовтня 2026 року на Сумському напрямку, під час виконання бойового завдання.… Детальніше

Вахрамєєв Ілля Дмитрович (19.02.2006-01.11.2026)

Ілля Дмитрович Вахрамєєв народився 19 лютого 2006 року в Рівному.До першого класу пішов до Рівненської школи № 28. Згодом родина переїхала до Броварів, де Ілля продовжив навчання у школі № 10. У 2021 році закінчив дев’ять класів.

Згодом вступив до Рівненського кооперативного економіко-правничого коледжу за спеціальністю «Фінанси, банківська справа та страхування».

Також Ілля любив футбол. Спочатку займався у ФК «Каскад», потім перейшов до ФК імені В. Ващука, а згодом — до FC «TIGERS».

Пізніше Ілля вирішив пов’язати своє життя з військовою справою. У 2024 році вступив до Військової академії в Одесі, обрав факультет десантно-штурмових військ. До вступу цілеспрямовано готувався: займався у спортивному залі, тренувався з наставником, відвідував заняття з єдиноборств. Під час вступних випробувань показав високі результати з фізичної підготовки.

Мама згадує, що Ілля був слухняним, добрим, завжди готовим допомогти іншим. Його знали й любили люди, які його оточували.

У 2026 році він за власним бажанням припинив навчання та продовжив військовий шлях. У серпні того ж року розпочав службу у війську.… Детальніше

Миронов Олександр (01.10. 1974-13.10.2026)

Олександр Миронов народився 1 листопада 1974 року в Рівному. Навчався у школі № 1, після чого закінчив ПТУ № 10. Свого часу проходив строкову військову службу, а згодом служив за контрактом. Був гранатометником, також навчався на розвідника.

До війни працював інкасатором, а згодом влаштувався в охоронну фірму. Певний час жив і працював у Тернополі.

У 2022 році Олександр отримав повістку в Тернополі, де на той час працював. Після оформлення необхідних документів у Рівному його призвали до війська через Тернопільський ТЦК.

Наприкінці 2023 року Олександр зазнав тяжкого поранення ноги. Близько півтора року лікувався, а згодом проходив реабілітацію. Через тривале лікування у нього виникли проблеми із серцем. Після поранення захисника демобілізували. Він повернувся до роботи в Тернополі та долучався до діяльності ветеранських спілок.

Син згадує Олександра, як людину з твердим характером, позитивну та щиру. Він умів пожартувати, але водночас завжди відповідав за свої слова.

На жаль, 13 жовтня 2026 року Олександру Миронову стало зле на роботі, і він раптово помер через проблеми із серцем.

… Детальніше

Миронець Заман Матлабович, позивний «Джин» (23.09.1997-23.10.202)

Молодший сержант Миронець Заман Матлабович народився 23 вересня 1997 року в Рівному. Тут пройшли його дитячі та юнацькі роки. Після закінчення школи вступив до ВПУ № 1 м. Рівне, де здобув професію опоряджувальника-будівельника. Працював за фахом.
З дитинства Заман захоплювався козацькими боями, займався спортом, брав участь у змаганнях. Любив футбол, цікавився кулінарією, мріяв стати кухарем. Особливо любив тварин. Умів знаходити радість у звичайних речах, а найбільше цінував час, проведений із близькими.
У Сарнах знайшов своє сімейне щастя. Разом із дружиною Іриною виховував доньок Аделіну та Ярославу. Для своєї родини він прагнув створити все найкраще, дбав про добробут дівчат і мріяв, щоб їхнє дитинство було щасливим. Був турботливим чоловіком і батьком, людиною, яка не чекала особливого приводу, щоб зробити добру справу. Допомагав тим, хто опинився у скруті, підтримував немічних, відгукувався на прохання про допомогу. Навіть коли самому було непросто, знаходив можливість подбати про інших.
З початком повномасштабного вторгнення, Заман не залишився осторонь. Уже 25 лютого 2022 року добровільно став на захист України.… Детальніше

Нагородний Олександр Петрович (03.10.1981- 08.11.2024)

Олександр Петрович Нагородний народився 3 жовтня 1981 року у Здолбунові.

Навчався у Рівненському ліцеї № 26, де закінчив дев’ять класів. Згодом вступив до Рівненського технічного фахового коледжу НУВГП, де здобув професію зварювальника п’ятого розряду.

Працював на різних підприємствах, зокрема КП «Рівнеелектроавтотранс» РМР та ТОВ «Рівненський льонокомбінат».

24 червня 2024 року Олександр склав військову присягу та розпочав службу у війську, до якого долучився добровільно.

Рідні згадують Олександра як добру, щиру та відповідальну людину, яка ніколи не відмовляла іншим у допомозі. Особливе місце в його житті посідала молодша сестра Тетяна та її сини, яких він любив як рідних дітей.

На жаль, 43-річний солдат Олександр Нагородний загинув 8 листопада 2024 року на Донецькому напрямку. Тривалий час він вважався зниклим безвісти. Нині захисник повертається додому на щиті…

У нього залишилися батьки, сестра та двоє племінників.

… Детальніше

Ликов Руслан Іванович (26.08.1975-25 .07.2023)

Руслан Іванович Ликов народився 26 серпня 1975 року в Хабаровському краї Росії. Коли хлопцеві було три роки, його родина повернулася до Рівного. Тут він навчався у 18-й школі, а згодом закінчив із відзнакою Рівненський економіко-технологічний фаховий коледж Національного університету водного господарства та природокористування (НУВГП) за спеціальністю технолога-налагоджувача.

Згодом Руслан вступив до Рівненської філії Київського інституту права, однак після смерті батька через складні сімейні обставини залишив навчання та почав працювати, щоб допомагати родині.

Працював у будівельній сфері, займався внутрішніми оздоблювальними роботами й був справжнім майстром своєї справи.

Руслан захоплювався читанням, особливо історією України, яку знав надзвичайно глибоко. Міг годинами розповідати про історичні постаті. Щиро пишався тим, що є громадянином України.

У перший день повномасштабного вторгнення Руслан прийшов до територіального центру комплектування, щоб долучитися до захисту країни. Тоді йому запропонували зачекати. У січні 2023 року його мобілізували до лав Збройних сил України.

Під час служби Руслан зазнавав важких поранень, однак завжди повертався до побратимів і продовжував виконувати бойові завдання. За мужність і відданість військовому обов’язку його відзначили почесним нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних сил України «Золотий Хрест».

… Детальніше

Шинкарук Андрій Володимирович (07.12.1985-06.11.2022 )

Андрій Володимирович Шинкарук народився 7 грудня 1985 року. Навчався у рівненській школі № 13, після її закінчення вступив до Рівненського автотранспортного фахового коледжу НУВГП.

Після завершення навчання працював автослюсарем на підприємстві КТП-1728. Згодом долучився до роботи фірми «Агровест», яка займається ландшафтним дизайном. Пізніше працював у будівельній сфері разом зі старшим братом.

За словами брата Олексія, Андрій був добрим і чуйним, завжди готовим допомогти. Водночас мав запальний характер. У серпні 2022 року Андрій добровільно долучився до лав Збройних сил України. Перед відправленням на фронт проходив навчання в Англії.

2 листопада 2022 року Андрій повідомив братові, що вирушає на Донецький напрямок. 6 листопада того ж року він зник безвісти. На жаль, 36-річний солдат Андрій Шинкарук загинув 6 листопада 2022 року на Донецькому напрямку.

В Андрія залишилися три брати.

… Детальніше

Богомазюк Олександр Вадимович (15.08.1984-23.11.2025)

Богомазюк Олександр Вадимович народився 15 серпня 1984 року у місті Дубно. Навчався в загальноосвітній школі № 23 м. Рівне. Строкову військову службу проходив з квітня 2004 р. по жовтень 2005 р.

Повернувшись додому, працював водієм-експедитором у підприємця, інспектором охорони ТОВ «Відок-ГІКС», столяром, будівельником, різноробочим.

27 вересня 2024 року старший сержант Олександр Богомазюк був мобілізований до Збройний Сил України, пройшов базову загальновійськову підготовку на Тучинському полігоні. З листопада 2024 року проходив службу в 14 окремій механізованій бригаді імені князя Романа Великого в Харківській області на посаді майстра першого відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів першого механізованого батальйону.

Побратими та командири цінували Олександра за відповідальність, уважність до вміння швидко вчитися та бездоганну акуратність.

На жаль, 41-річний старший сержант Олександр Богомазюк загинув 23 листопада 2025 року під час виконання бойового завдання в населеному пункті Петропавлівка Куп’янського району Харківської області.

Із рідних в Олександра залишилися донька, мама, тато, сестра та її родина.

Олександра Богомазюка поховали на Алеї Героїв кладовища «Нове» в обласному центрі.

Публікації про Богомазюка О.

… Детальніше

Паскар Дмитро Юрійович (24.02.1997- 22.10.2023)

Дмитро Паскар народився 24 лютого 1997 року у Рівному. Навчався у місцевій 13-й школі, згодом в університеті водного господарства і природокористування, а потім працював пекарем на хлібозаводі «Рум’янець».

У лютому 2023 року Дмитро добровольцем приєднався до захисту України.

«Він прийняв таке рішення, але нікому про це не сказав. За кілька днів перед виїздом на полігон лише попередив батька. Дмитро завжди самостійно приймав рішення, любив ризикувати, захоплювався мотоциклами. У нього все відбувалося на швидкості – навіть будучи фактично дитиною, він поводився як дорослий. Ставив перед собою цілі і досягав їх», – розповіла мама Захисника.

На жаль, 26-річний старший солдат Дмитро Паскар загинув 22 жовтня 2023 року у бою з російськими окупантами на Запорізькому напрямку. Тривалий час боєць вважався зниклим безвісти – лише нещодавно його тіло ідентифікували й передали рідним для гідного поховання.

Із найрідніших у Дмитра залишилися батьки, двоє сестер та бабуся. А ще кохана дівчина, з якою хотів одружитися у відпустці, в яку він так і не прийшов.

Поховали військовослужбовця на Алеї Героїв кладовища «Нове» в обласному центрі.

… Детальніше

Шкіндер Андрій Вячеславович (03.06.1993-28.05.2026)

ШКІНДЕР АНДРІЙ ВЯЧЕСЛАВОВИЧ народився 3 червня 1993 року в місті Рівне. Проживав із родиною у селищі Млинів. Навчався у Млинівській гуманітарній гімназії Млинівської селищної ради Рівненської області. Згодом здобував освіту в Національному університеті «Львівська політехніка» за спеціальністю «Комп’ютерні науки».

Свій професійний шлях у сфері програмування розпочав у товаристві з обмеженою відповідальністю «Софтсерв-Україна». У подальшому працював у низці ІТ-компаній, де обіймав посаду провідного мобільного розробника.

Зі слів рідних, Андрій був життєрадісною людиною, любив жартувати, вирізнявся добротою та щирістю. Він завжди був готовий прийти на допомогу й насамперед прагнув зробити якнайкраще для інших. Любив готувати, захоплювався туризмом, любив природу та гори. Мріяв підкорити всі гірські вершини України, а також пройти Закарпатський туристичний шлях.

У 2024 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Запорізькому, Миколаївському, Донецькому та Північно-Слобожанському напрямках у складі 419-го окремого батальйону безпілотних систем Оперативного командування «Захід» Сухопутних військ Збройних Сил України.

Нагороджений медаллю «Кращий сержант військової частини А5027».

18 червня 2026 року молодший сержант, командир взводу ударних безпілотних авіаційних комплексів роти ударних безпілотних авіаційних комплексів окремого батальйону безпілотних систем під час виконання бойового завдання отримав важкі поранення.

… Детальніше