Воронко Віталій народився 29 липня 2000 р. в селі Сварицевичі Сарненського району (до 2021 р. – Дубровицького району). Закінчив Сварицевицьку загальноосвітню школу I- III ступенів.
У 2020 р. Віталія призвали в ряди Збройних Сил України. Проходив службу у військовій частині м. Ужгорода Закарпатської області за двома спеціальностями “Артилерист” і “Водій-механік”. У березні 2021 р. зарахований до складу частини, що брала участь у воєнних діях на сході України. Був там 9 місяців.
Віталій Воронко 5 жовтня 2022 р. загинув під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Гаврилівка Херсонської області.
8 жовтня 2022 р. Дубровицька громада попрощалася зі своїм захисником. Похоронили Героя в рідному селі Сварицевичі.
В загиблого залишилися батьки та сестри.
Наказом командувача Оперативного угруповування військ від 29 вересня 2022 року №188 солдата Воронка Віталія Сергійовича нагороджено медаллю «Каховка».
Публікації про Воронка В.
На війні загинув випускник ліцею на Сарненщині
Сумна звістка надійшла на Сарненщину. Загинув випускник Сварицевицького ліцею Віталій Сергійович Воронко, 2000 р.н., повідомляють на своїй фейсбук-сторінці
Оксана Островська.
«Клята війна забрала у матері рідного сина, у рідних – дорогу дитину, у друзів – надійного друга й товариша, у нас – привітного учня. Жодні слова співчуття не зможуть заспокоїти розбите серце матері. Ніякі слова втіхи не втамують біль втрати своєї дитини. Ціна Перемоги у цій загарбницькій війні надто велика! Віддають життя молоді й перспективні люди, котрі свідомо боронять нашу країну, захищають рідні домівки, аби нога ворога не ступила далі. Педагогічний колектив Сварицевицького ліцею й учнівська спільнота висловлюють щирі співчуття мамі Надії Степанівні, вітчиму Миколі Андрійовичу, сестрам Наталії, Яні, усій родині. Хай Господь допоможе спільно з людською підтримкою пережити це горе. Світла пам’ять й слава, тобі наш Мужній Воїне Віталію!», – йдеться у дописі.
Сьогодні в Дубровицькій громаді провели в останню путь нашого земляка Віталія Воронка
Віталій народився і виріс в селі Сварицевичі, закінчив Сварицевицьку школу, йому було лише 22 роки…
Важко знайти слова втіхи, неможливо загоїти біль та гіркоту від втрати рідної, близької людини, та нехай добрий, світлий спомин про Воїна стане сильнішим за смерть і назавжди залишиться у пам’яті рідних, друзів, бойових побратимів, усіх, хто знав його, любив і шанував. Сумуємо разом із вами, низько схиляємо голови у скорботі.
Герої не вмирають! Вони поповнюють ряди небесного війська і вічно живуть в пам’яті тих, хто їх любив…
Низький уклін Воїну, перед яким ми всі в неоплатному боргу, слава Герою!
Facebook-сторінка Дубровицька міська рада
Спогади про Віталія
“Перед моїми очима ще довго буде стояти кошик білих скорботних троянд для Віталіка від його однокласників.
Війна вирвала у друзів зовсім юного чистої душі й доброї вдачі найкращого друга.
Сьогодні вони неодмінно вітали б його з Днем Збройних сил України і їхній товариський чат перегукувався б короткими повідомленнями, як було зазвичай. Він дякував би кожному і стримано застерігав би друзів не рватися туди, де пекло. А можливо, навпаки, розказав би якийсь прикольний анекдот, щоб перевести напружену розмову на жарт.
Все це було б, якби русня не вирвала його у друзів, як тисячі інших наших Захисників.
Ці щирі слова лунають до неба, де спочиває його душа, від рідних людей й близьких друзів, вчителів.”
Наталія, сестра Віталика:
“Віталя загинув у с. Гаврилівка Херсонської області. Його позивний “Механ”, скорочено від Механік. Брата призвали в армію у 2020 році. Він проходив службу у військовій частині м. Ужгорода Закарпатської області за двома спеціальностями “Артилерист” і “Водій-механік”. У березні 2021 р. зарахований до складу частини, що брала участь у воєнних діях на сході України. Був там 9 місяців. Побратими згадували його лише добрими словами. Казали, що добрішої людини вони не знали. Віталя завжди допомагав, підтримував у важку хвилину. Одного разу під час обстрілів врятував пораненого побратима.
Я згадую, як він був маленьким. Я часто зі школи приносила для нього шкільну випічку. Він мене завжди чекав. Ми усі його дуже любили. До нашої хати прийшло горе. Ми розуміємо, що втрата ця неминуча. Але вона така болюча! Ми сумуємо за ним.
Спи спокійно, братику!”
Наталя Степанович, однокласниця:
“Віталій, Веталь, Віталік. Однокласник, товариш, друг.
На превеликий жаль, я не змогла провести тебе в останню дорогу.
В моєму серці і пам’яті ти залишишся світлим, сором’язливим і дружелюбним хлопчиною, який завжди дарував радість і посмішку. А ще однокласником, з яким ми удвох сиділи за одною партою і який дарував мені найбільші в класі валентинки.
В соціальній мережі ми часто спілкувалися, планували зустрітись всім класом. Не зважаючи на поганий зв’язок, ти завжди намагався відповісти і бути на позитиві, хоча писав “у нас тут жесть”.
Ти назавжди залишишся молодим, 22 річним однокласником-Героєм, який гідно захищав нас і нашу країну.
Важко прийняти цю втрату! Боляче думати, що Віталі немає з нами, але світла пам’ять завжди буде нагадувати нам про нього!”
Діана Галушко, сусідка й подруга:
“В цей день і я хочу поділитися теплими спогадами про мого сусіда Віталія.
Він був найкращим другом мого брата, то ж все дитинство ми провели разом.
Ніколи не забуду голос матері Віталія, як вона його кликала додому з розваг.
«Вітааааль…Віталяяяя!» – голос тітки Надії й досі звучить в моїй голові… І тут Віталій відгукується: “Зараз прийду!” А мій брат теж гукає вслід, що Метелик уже йде додому. Так-так. Діма, будучи ще зовсім малим, ніяк не міг вимовити ім’я Віталік і називав його «Метеликом».
Потім ми разом бігли до тітки Надії, їли хліб з цукром, варили карамель, збирали разом яблука. Хлопці то були ще тими бешкетниками! Але міру знали.
Віталік завжди був добросовісним та хорошим хлопчиком. Він був готовий прийти на допомогу у будь-яку хвилину. Таким він в моїй пам’яті й залишиться.”
Валентина Місюра, однокласниця:
“Віталік був завжди усміхненим, веселим і життєрадісним, не дивлячись ні на що.
Добрий і чуйний, завжди підтримував і допомагав коли міг, був простий і скромний. Найголовніше це те як він нас всіх завжди підтримував в чаті однокласників. Сам писав і заспокоював, що все буде добре, але краще нам не бачити всього того, що бачив він
Він проявив себе як справжній герой, показав свою сміливість і незламний дух, Віру в найкраще.
Я низько вклоняюся всій родині за нього. Ми завжди пам‘ятатимемо ту дорогу ціну нашого майбутнього завдяки таким воїнам світла проти зла, як наш Віталя”
Інна Московчик, однокласниця:
“Наш Віталій, або як ми всі звикли до нього звертатись “Веталь” був добрим, веселим та бадьорим хлопцем, хорошим другом. Він завжди вмів поліпшити настрій оточуючим своєю посмішкою чи жартом. Він полюбляв у перервах між уроками розповідати анекдоти та смішні історії, які могли розсмішити навіть найсуворіших вчителів. Згадуючи його, відразу перед очима з’являється остання парта біля вікна, за якою він дуже любив сидіти та гойдатись на стільчику.
За досить короткий період жартівник і бешкетник перетворився на мужнього та хороброго воїна. У цей нелегкий час він став на захист нашої держави та віддав своє життя за усіх нас. Віталік назавжди залишиться Героєм у наших серцях.
Алла Анішкевич, заступник директора з навчально-виховної роботи:
Невимовний біль огорнув нашу велику шкільну родину від отриманої звістки про загибель Віталія. Ще нещодавно на подвір’ї школи лунав шкільний вальс. А уже того страшного жовтневого дня Віталя, саме так ми його називали, повернувся на шкільне подвір’я в домовині, на плечах своїх однокласників Івана та Олега, в числі інших захисників, під огортаючі болем звуки “Плине кача”. Шкільна родина зустріла нашого ГЕРОЯ на колінах, дякуючи за те, що віддав своє життя за нашу незалежність, за наше майбутнє. Спи спокійно, Віталію! Ми завжди будемо Тебе пам’ятати. Щоранку о 09.00, коли по всій Україні триває хвилина мовчання, наша школа завмирає, вшановуючи усіх полеглих захисників. Ми невимовно ДЯКУЄМО й ТОБІ наш учню, наша дитино.
Список публікацій
Гинуть наші краяни у боротьбі за мир в Україні // Вільне слово. – 2022. – 13 жовт. – С. 5.
У бою загинув молодий воїн із Дубровиччини // Сарненські новини. – 2022. – 13 жовт. – С. 4.
На війні загинув випускник ліцею на Сарненщині // Район.Сарни
На війні загинув молодий воїн з Дубровиччини // Вісті Рівненщини
На Дубровиччині загиблого військовослужбовця нагородили медаллю «Каховка» // Район.Сарни